За інформацією: Суспільне Чернівці.
Переселенка Аліна Величко вирощує спаржу у селі Лопушна на Буковині. Фото надала Аліна Величко
"Я кожного ранку ходила на грядку і дивилася, чи виросте той пагінчик спаржі – чи буде в мене врожай. Ми з сімʼєю шукали не просто місце, а можливість знову за щось зачепитися".
Аліна Величко через війну переїхала з Києва у село Лопушна на Буковині. І зачепилася за землю. Спершу вирощували сухоцвіти, а згодом посадили грядки спаржі, про яку місцеві раніше не чули. Це й стало способом повернути собі опору, а разом із тим мати невеликий заробіток.
Чому взялася вирощувати спаржу, яким був перший врожай цього року та чи планує збільшувати посадку — читайте у матеріалі Суспільне Чернівці.
"На новому місці розпочали справу, яку любимо"
Коли почалася повномасштабна війна, Аліна зі своєю сімʼєю – чоловіком та дитиною — виїхали з Києва. Каже, на Буковині почали будувати нове життя.
Жінка – флористка-декораторка. Навчалася в університеті біоресурсів та природокористування. Займалася фітодизайном, сухоцвітами, оформленням весіль, тому на новому місці продовжила робити те, що добре знає і любить.
Аліна Величко вимочує кореневища спаржі та готує грядки до посадки. Фото надала Аліна Величко
"Ми почали займатися справою, яка нам дуже близька й використовувати ресурси у місці, де ми опинилися. Вирощуємо більше зернові та сухоцвітів. Я вивчала новий регіон – тут інша земля, інші погодні умови".
Спочатку у селі зʼявилося поле з сухоцвітами. Були зайняті роботою восени та на початку зими. Водночас січень був відпочинком. Тоді й вирішили, що треба щось посадити на весну.
"Я подумала, що треба посадити культуру, яка буде цікава для регіону, буде корисною, не дуже вибагливою до клімату, легкою в догляді. Так і обрали спаржу".
Аліна Величко висаджує кореневища спаржі. Фото надала Аліна Величко
"Кожного ранку ходили дивитися на свій перший урожай"
Досліджували це питання й зрозуміли, що потрібно відразу купувати якісний посадковий матеріал для того, щоб урожай вже був на наступний рік, каже Аліна.
"Якщо посадити насіння, то потрібно до семи років чекати на урожай. Ми ж обрали кореневища, щоби за рік вже зрізувати пагінці. Ти садиш цю культуру один раз на 10-15 років і щороку збираєш урожай, який ще й збільшується".
Аліна Величко оглядає на своїй грядці перший урожай спаржі. Фото надала Аліна Величко
Так у квітні минулого року на грядці висадили сто кущів спаржі. А цьогоріч зібрали перший урожай.
"Для мене це було дуже цінно. Я кожен ранок ходила на грядку і дивилася, чи той пагінчик виросте, щоб розуміти, чи буде у мене урожай. У цей час це для мене стало віддушиною. Я трішки забуваюся про всі проблеми і насолоджуюся тим, що не тільки природа дала, але й яка видима моя праця, мої знання. Це терапевтично".
Перший урожай спаржі Аліни Величко. Фото надала Аліна Величко
"Місцеві думали, що це травичка для букетів, а потім стали основними покупцями"
Аліна пояснює, що у перший рік зрізають пагони до 30 днів періоду врожаю, щоби не виснажити пагони й на наступний рік було ще більше урожаю. Тобто на той рік урожай збиратимуть 40 днів, згодом ще на десяток більше – так пагони набираються сил. За її словами, якщо усе робити правильно, тоді й результат буде відчутний.
Жінка розповідає, що коли посадила спаржу, люди у селі не знали, що це таке – чи воно для їжі, чи для букетів. Втім, згодом стали основними її покупцями.
"Для місцевих це було ноу-хау. Вони приходили до мене і розпитували багато. Особливо люди старшого віку знали про аспарагусінша назва спаржі – в народі кажуть "холодок" — і думали, що це така травичка, яку ставлять у букети. Коли я розповіла про користь, тоді вже чекали на перший врожай, аби спробувати".
Аліна Величко показує, як виглядає спаржа – чому схожа на “холодок”. Фото надала Аліна Величко
Про догляд за спаржею
У догляді спаржа легка – не вибаглива до ґрунтів чи до особливих добрив. Жінка один раз додавала мінеральне добриво, щоби укорінити рослину. Відтак жодних хімічних препаратів не використовувала.
"Дуже рідко виривала бурʼянчики, щоби не пошкодити рослину. Знаю, що спаржеві жуки дуже часто можуть їсти молоді пагони. Але ми не боремося ніякими методами, у нас їх майже не було. Руками легенько зібрали і все. Тобто викристовуємо органічний метод вирощування".
Коли гарна погода, тобто сонячно й немає нічних заморозків, тоді щодня вранці чи увечері можна приходити й на грядці зрізувати нові пагони, які встигли так швидко підрости.
"Ми сімʼєю разом цим займаємося. Навіть дитина ходить нам допомагає, бо їй подобається це".
Спаржа, яку виростила переселенка Аліна Величко у селі Лопушна на Буковині. Фото надала Аліна Величко
У блозі розповідає про свою справу
Увесь процес Аліна фільмує для блогу у соцмережах, ділиться порадами з підписниками. Каже, люди багато запитують, які кущі обрати, як правильно вирощувати.
"Найперше я раджу не боятися садити у себе на ділянці нову культуру. Не мати страху і сумнівів, що людина не отримає результату. Далі розповідаю про особливості вирощування – зокрема, про якісні голландські кореневища, про вибір сонячної ділянки для посадки".
Про продаж спаржі і плани збільшувати посадку
Аліна каже, що перші 100 кущів посадили, аби зрозуміти, як ростиме спаржа і чи буде це цікаво людям.
"Ми проаналізували перший рік й зрозуміли, що будемо розширюватися і ще садити кущі спаржі. Людям це подобається".
Половину урожаю жінка продала місцевим, небагатьом з читачів блогу та частину залишила для своєї сімʼї. Аліна розповідає, що не продавала спаржу за ринковою ціною, адже не мала великих гектарів поля, найманих працівників та професійної техніки. Водночас відчуває, що на ринку є конкуренція.
"Моя ціна була досить адекватною, бо я хотіла спробувати й дізнатися, як це сприймають люди. Надалі хотіла би розвиватися, вкладатися у кореневища, землю, техніку. Ще кілька років тому це була люксова культура, мало фермерів її вирощувало. Зараз площі більшають – через це, може, й ціна буде зменшуватися".
Аліна Величко підготувала спаржу для продажу. Фото надала Аліна Величко
"Відчула, що грядки мене розвантажують"
Про спаржу Аліна дізналася орієнтовно вісім років тому. У її сімʼї дуже люблять їсти цю рослину.
"У Києві я купувала спаржу для своєї доньки Ані. Вона їсть її сирою і це добре, адже тоді спаржа найбільш корисна. За смаком нагадує горошок. Зараз дитина просто приходить на грядку, зриває кілька пагонів і смакує. Чоловік теж сиру їсть. А я люблю злегка обсмажити на вершковому маслі, додати омлет – чудовий сніданок виходить. І красиво, і корисно".
Аліна Величко приготувала сніданок, до якого додала спаржу. Фото надала Аліна Величко
Аліна з сімʼєю планує залишатися у селі на Буковині. Каже, що за майже чотири з половиною роки вже інтегрувалися, хоча одразу після переїзду було дуже важко.
"Мені було складно емоційно, тому що це новий регіон для мене. Було важко пристосуватися. Але я не хотіла зосереджуватися на поганому, мала бажання налагодити своє життя. Зараз місцеві кажуть: "Якщо Аліна щось садить – значить це точно буде щось новеньке". Я відчула, що грядки мене розвантажують".Читати ще
Читати ще
Як вирощувати спаржу – пояснення від фермера з Буковини
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
