За інформацією: Суспільне Чернівці.
Анна Грубляк біля могили чоловіка Валентина. Суспільне Чернівці
Валентин мав ідеальний слух і міг підібрати будь-яку мелодію, розповідає дружина. В дитинстві він вчився у музичній школі на барабанах, а згодом самостійно освоїв фортепіано, трубу та акордеон. Його улюбленим інструментом була гітара, з якою він ніколи не розлучався.
Полеглий військовий Валентин Грубляк. Фото надала Анна Грубляк
Батько військового Леонід Грубляк згадує, що Валентин змалку проявляв інтерес до творчості:
"Він постійно співав. Завжди музика була на першому плані. Ми відправили його в музичну школу, закінчив її та постійно виступав".
Леонід Грубляк, батько Валентина. Суспільне Чернівці
Батько згадує, що 1999 році Валентин посів призове місце в конкурсі на Чернівецькому телебаченні. В архівах "Суспільне Медіатека" збереглось його інтервʼю, де Валентин розповідав, що грає у рок-гурті на ударних інструментах, а також на гітарі, піаніно, ксилофоні, металофоні та акордеоні.
Валентин Грубляк під час музичного конкурсу у дитинстві. Фото надала Анна Грубляк
Анна розповідає, що вже у старшому віці Валентин довгий час грав на барабанах у чернівецькому гурті "Полюси". Перед мобілізацією створив гурт "Rain dodge motel", де був солістом.
Валентин Грубляк разом з гуртом “Полюси”. Фото надала Анна Грубляк
Також Валентин виступав під творчим псевдонімом "The Lucky", розповідає Анна:
"Це в перекладі з англійської – "щасливчик". Він казав, що по житті щасливчик, адже займається тим, що любить, біля нього люди, яких він любить, і що він може писати музику".
Полеглий військовий Валентин Грубляк. Фото надала Анна Грубляк
"Він був просто моя людина"
Анна розповідає, що з Валентином їх повʼязала любов до музики:
"Коли зустрілися, то включали музику, і плейлисти були схожі. Він був просто моя людина: ми мали схожі цінності, однаково дивилися на речі і любили музику".
Валентин Грубляк разом з дружиною Анною під час виступу. Фото надала Анна Грубляк
За словами дружини, вони працювали разом як творча команда. Анна займалася написанням текстів, а Валентин створював музичний супровід. Вони обирали теми, далекі від звичайних історій про кохання, прагнучи створювати глибокі змісти, як у пісні "Герої війни":
"Він написав її, коли вже пішов служити. Він там побував, побачив, і захотів присвятити пісню своїм побратимам з першого прикордонного загону, і взагалі всім героям війни. Він приїхав у відпустку і ми її записали".
Полеглий військовий Валентин Грубляк, кадри з кліпу “Герої війни”. Фото надала Анна Грубляк
"Захистити рідних і Україну": військовий шлях Валентина
Дружина згадує, що чоловіка призвали у жовтні 2022 року. Валентин усвідомлював свій обов'язок і відповідальність перед державою:
"Військовий шлях — це не основне, до чого ішов. Він до іншого прагнув. Військовим став тому, що потрібно було, бо це обов'язок всіх зараз — захистити рідних і захистити Україну. Тому пішов туди і мрії залишив".
В армії Валентин спершу потрапив до штурмовиків, але згодом перейшов у ремонтну службу, оскільки добре розумівся на техніці й міг самотужки розібрати та зібрати автомобіль.
Валентин Грубляк під час служби. Фото надала Анна Грубляк
За словами Анни, коли чоловік ніс службу на Львівщині чи Рівненщині, намагались бути поруч. Разом з донькою Лізою винаймали житло і приїжджали до Валентина.
Поїздки припинилися, коли чоловіка відправили служити на Харківщину: Валентин був проти, бо там небезпечно.
На Харківщині військовий прослужив три роки й майже чотири місяці.
Родина Грубляк: донька Ліза, Валентин та Анна. Фото надала Анна Грубляк
Як розповідає Анна, під час служби Валентин теж створював музику, оскільки це допомагало йому відволікатися від побаченого:
"З ним були клавіші і гітара. І в будь-яку вільну хвилину він сідав за музику, навіть не поспати".
"Колискова для міста": пісня, яку доробив в день загибелі
Анна Грубляк згадує останню розмову з чоловіком першого лютого 2026 року. У той день вони переписувалися, оскільки Валентин допомагав їй закінчити пісню. Буковинська поетеса Інна Гончар написала пісню "Колискова для міста", присвятивши її Новодністровську. Вона звернулась до подружжя Грубляків, щоб Анна заспівала, а Валентин написав музику та зробив аранжування.
"І ми взялися за це. Валік записав музику швидесенько, я заспівала, і він якраз мені тоді готовий варіант в той день, 1 лютого, в обід. А це сталося десь приблизно о сьомій вечора".
Родина Грубляк: Анна, Валентин та донька Ліза. Фото надала Анна Грубляк
Анна розповідає, що говорила з чоловіком майже за годину до загибелі:
"Був радісний, як завжди. Приходив час відпустки, якої не мав сім місяців, дуже чекав її 12 лютого. Планували, що будемо робити. І просто перервало, просто вибило. Спочатку не звернула уваги, бо коли щось летіло, у них глушили зв'язок".
Як розповідає Анна, наступного дня вона зробила відеокліп для пісні і надсилала Валентину, але відповіді не було.
"Він нічого не відписував мені, і мені це так здалось дуже дивним, підозрілим. Після обіду я вже почала хвилюватись, думала, щось не те. Дзвонила, йому дзвонила".
Пізніше жінка дізналася, що у пожежі її чоловік загинув на місці разом із трьома побратимами:
"Я думаю, що це було влучання. Зараз іде службове розслідування. Його командування неоднозначно говорить. Я би хотіла звернутися і до його побратимів і до командування, щоб вони не замовчували правду. Поки іде розслідування, ми всіх деталей точно не знаємо. Просто сказали, що він загинув прямо на місці".
Процедура ідентифікації через ДНК тривала два з половиною місяці. Валентина Грубляка поховали 15 квітня на кладовищі у місті Сокиряни, звідки він родом.
Поховання Валентина Грубляка. Фото надала Анна Грубляк
"Почала робити речі в пам'ять про нього"
За словами Анни, вона не одразу змогла розповісти доньці Лізі про втрату, адже чекала на офіційне підтвердження. Жінка каже, що дівчинка помітила її стан та сама запитала про те, що сталося.
"Я сказала, що тато з нами та він нас бачить. Ліза мені це завжди повторює. Стараюся перед нею не плакати, вона теж намагається стримуватися. Перед сном вона починає згадувати, і тоді ми плачемо обоє. Вони були дуже близькі між собою, я не можу замінити їй батька", — ділиться Анна.
Серед речей чоловіка, які повернули з фронту, жінка знайшла його гаманець із фотографіями та дитячі малюнки.
"Ліза завжди слала йому листи, робила листівки зі словами про любов до нього. Коли його речі передавали, я знайшла їх. Він зберігав це", — розповідає жінка.
Анна каже, що самотужки справлятися з горем складно, але вона відчуває відповідальність за виховання доньки, яка допомагає їй рухатися далі.
Родина Грубляк: донька Ліза, Валентин та Анна. Фото надала Анна Грубляк
"Я дуже хочу випустити його пісні"
Аби впоратися з відчаєм та безсиллям, вирішила продовжувати його справу та почала випускати пісні, які чоловік не встиг. Найперше завершила роботу над його улюбленою піснею:
"Пісня називалася "Open Your Eyes" — "Відкрий очі". Така мотивуюча пісня. Про те, як ми проживаємо своє життя, як воно швидко проходить. Що треба йти попри все до до своїх мрій. Це так символічно. Я в кожній пісні тепер бачу якісь інші сенси, ніби він говорить зі мною".
До дня народження Валентина жінка випустила ще один його трек "Дим". Каже, що прагне, аби творчу спадщину Валентина почули якомога більше людей:
"Я дуже хочу випустити його пісні, тому що знаю, наскільки це було для нього важливо. Поступово це зробити. Хочу організувати вечір пам'яті, де буде його музика, проситиму його друзів і знайомих, бо є що згадати й показати".
"Хотіла виконати одну з його мрій"
Одним із кроків для збереження пам'яті про чоловіка став похід Анни в Карпати. Жінка виготовила спеціальний прапор із фотографією Валентина:
"Нещодавно із цим прапором я піднялась на вершину гори Шпиці. Таким чином хотіла виконати одну з його мрій — піднятися в гори. Ми були разом біля підніжжя, і він сказав, що хоче піднятись саме на вершину".
Анна Грубляк на вершині гори Шпиці у Карпатах. Фото надала Анна Грубляк
Анна розповідає, що підйом крізь сніг та холод був складним, але їй допомагала підтримка подруг та прослуховування пісні чоловіка "Open Your Eyes", яка її мотивувала.
"Це мій спосіб жити далі"
Анна зберігає речі Валентина, які їй повернули з фронту, оскільки згоріла лише літня кухня де перебували військові, а хата з речами вціліла. Серед них — музичні інструменти, хрестик та гаманець із фотографіями:
"Колись я йому роздрукувала це фото і написала: "Краще, за що можливо триматися в житті — це один за одного". І коли мені зараз кажуть "триматися", я не знаю, за що. Одразу згадую ту фразу, яка йому так сподобалася. Ми були дуже близькі з ним".
Підпис на звороті фото, яке Анна подарувала Валентину. Фото надала Анна Грубляк
Анна Грубляк ділиться, що продовжує спілкуватися з чоловіком у думках та залишає йому повідомлення в месенджерах. Вона носить його хрестик і зберігає футболку чоловіка, яка досі тримає його запах, що допомагає їй заспокоїтися, коли важко.
За словами Анни, їй складно змиритися із втратою чоловіка. Аби не піддаватися відчаю, вона намагається бути постійно зайнятою:
"Прожила день і вже собі поплескала, бо насправді цей біль не проходить, а тільки загострюється. Коли усвідомлюєш, що це кінець і нічого не повернеться, стає важче".
Родина Грубляк: Валентин, Анна та донька Ліза. Фото надала Анна Грубляк
Також вона публікує спільні фото та відео у соцмережах. За словами жінки, робить це не для того, щоб викликати жалість у людей, а задля збереження пам'яті:
"Це мій спосіб жити далі. Ці спогади треба кудись покласти, на якусь поличку, зафіксувати й закрити свій біль у такий спосіб. Це дуже важко, бо знов повертаєшся в ті емоції та в те життя. Але я хочу, щоб пам'ять про нього зберігалась, тому розповідаю про нього".
"Пожертвував найціннішим заради нас всіх"
Батько військового Леонід Грубляк розповідає, що пишається сином, який захищав Україну. За його словами, родина важко переживає втрату та шкодує, що Валентин не зможе бути поруч і виховувати доньку:
"Як і кожні батьки, ми шкодуємо про загибель сина. Війна забирає найкращих, дорогою ціною нам дається ця свобода. Зараз його зі мною немає тілесно, але він завжди зі мною в душі. Я з ним розмовляю. В наших серцях залишилася його пісня. Смерть для батьків — це дуже важко, але він був до кінця за свою Україну".
Валентину Грубляку посмертно вручили нагороду від Православної Церкви України за жертовність і любов до України.
Вручення нагороди Анні Грубляк. Фото надала Анна Грубляк
Дружина Анна каже, що чоловік був патріотом та віддав життя за захист своєї країни та родини:
"Він дійсно любив Україну і пожертвував своїм найціннішим заради нас всіх."
Читати ще
Читати ще
Депутат, який чотири роки у піхоті. Боєць Нажига з Чернівецької області про загибель командира та проблеми в армії
Читати ще
“Його ім’я вписане в історію”: як дружина домоглася звання Героя України для Сергія Лазаря з Чернівців
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
