Новий очільник Чернівецької ОВА, молодий генерал поліції з Донеччини Руслан Осипенко, якого 8 січня президент призначив керувати прикордонною Буковиною, 21 січня провів неформальну зустріч, на яку запросив всіх місцевих журналістів.
Причина нібито загальна, ознайомча. Але, насправді, Осипенко змушений був таким чином залагоджувати підставу непрофесійної комунікаторки Олени Боднар, яка дісталася йому у спадок від “ощадбанківської” команди Руслана Запаранюка. Вона на власний розсуд, чомусь, вирішила, хто має право бути присутнім з преси на представленні нового керівника краю.
І, треба сказати, що вийшов із цієї ситуації генерал з честю. Журналістів запросив не в “будинок з левами”, а поряд на нейтральну територію – в туристично-інформаційний центр Чернівців, який нині, за іронією долі для банкіра Запаранюка, розташований на вулиці Банковій.
Сама зустріч вийшла якоюсь навдивовижу несподівано щирою і людською. Всі налаштувалися побачити такого собі «відірваного мєнта» з Донбасу, типу приїхав вас, буковинців, “направляти на путь істинний”. Але… Осипенко прийшов без понтів і пихатості. Без паперових формальностей і нікому непотрібних цифр. Без відлюдькуватих київських тіток-піарниць і гнилого пафосу та зарозумілості. І це справді підкупило.
Спочатку очільник області попросив присутніх хвилиною мовчання вшанувати пам’ять невинно убієнних у російсько-українській війні та віддати честь всім полеглим за Україну захисникам, після чого на екрані показав роботу створеного ним поліцейського підрозділу «Білі янголи», які на передньому краї війни, жертвуючи собою, рятують життя цивільного населення.
Далі коротко розповів про себе, що приступив до виконання обов’язків, почав вникати у всі тонкощі і специфіку прикордонного регіону, пообіцявши за 100 днів своєї роботи доповісти мас-медіа про перші результати.
Запитань у журналістів, звісно, було багато. За визначену годину більшість спраглих за прямим спілкуванням колег намагалися задати їх побільше і різного штибу. Виник маленький балаганчик із запитань, але якраз це і надавало зустрічі непідробної атмосферності.
Осипенка запитали і про те, кого він креатура, за які «заслуги» звільнили Запаранюка, чи знає він про контрабанду і ср@ч в обласній раді, питання мобілізації та переселенців (до речі, він подякував, що Буковина прийняла чи не найбільше постраждалих від війни, понад 110 тисяч українців, котрі втратили свої домівки та землю), з ким вже встиг зустрітися, де його сім’я, які у нього перші враження від буковинців та нашого регіону, що поганого вже примітив, хто буде в його команді і чи вже ходять до нього «нашіптувачі», які радять працювати з тими чи іншими «кадрами».
Відповіді Руслана Осипенка, хоча й були переважно досить дипломатичними і десь не зовсім повними, але він, як мені здалося, поки не хотів багато говорити лишнього. І це сприймалося з розумінням навіть у патріарха місцевої журналістики, «володаря Часу» Петра Дмитровича Кобевка та харизматичної та вічно шукаючої правди навіть там, де її немає Світлани Ісаченко. Ось це, як мені здається, і є перша перемога нового очільника – переконати більшість присутніх ЗМІ у щирості своїх намірів на новій посаді.
Єдиною обіцянкою, яка прозвучала цього дня з вуст голови ОВА Руслана Осипенка: не ділити журналістів на «своїх» і «чужих», запрошувати на всі важливі заходи та бути завжди відкритим для спілкування без штучних бар’єрів, які так полюбляв Руслан Запаранюк.
Що ж, поживемо – побачимо. Принаймні, за перших 100 днів на посаді буде зрозуміло, скільки важить генеральське слово нового буковинського очільника.
Вже по завершенні зустрічі, попив чоловік по-простому кави та тет-а-тет перекинувся кількома словами з тими журналістами, хто хотів з ним особисто познайомитися. Щось подібне мені пригадалося в постреволюційні часи, коли очільником краю був Роман Ванзуряк.
Що ж, нехай щастить Русланові Осипенку у добрих намірах. Бо у добрих справах ми йому точно допоможемо. Ну, а не в добрих його й так будуть постійно спокушати нові “любі друзі”.
Сергій ЗАРАЙСЬКИЙ, БукІнфо (с)
Фото автора
P.S. Ось тут раджу переглянути сюжет колег з каналу С4 з цієї прес-конференції. Там є деякі відповіді Осипенка:
