За інформацією: Суспільне Чернівці.
Психологиня Тетяна Аніщенко. Фото: Ольга Галіцина / Суспільне Чернівці
Що таке контузія та як вона виникає?
Контузія — це форма черепно-мозкової травми, коли мозок зазнає різкого струсу внаслідок вибуху, удару, прискорення чи гальмування, розповідає Тетяна Аніщенко. У військових найчастіше це травма вибухової хвилі, яка створює надлишковий тиск, проходить крізь череп і тимчасово порушує роботу нервових клітин.
Аби у людини трапилась контузія, достатньо одного вибуху, а симптоми можуть проявитись за декілька днів чи тижнів. Їх сила залежить від кількості вибухів, відстані до епіцентру, стану здоровʼя, стресу та виснаження.
Часто військові після вибуху можуть почуватись дезорієнтованими, чують гул у вухах, відчувають "порожнечу" в голові, але стандартні аналізи та дослідження можуть показати, що все в нормі.
Симптоми
Є три групи симптомів. До фізичних належать:
- постійний або пульсуючий головний біль, який зустрічається у 70% постраждалих, та посилюється під час руху, шуму та зміні погоди,
- запаморочення, втрата рівноваги, "гойдання при ходьбі",
- шум, дзвін у вухах, погіршення слуху,
- порушення зору — двоїння в очах, розмитість, боязнь світла,
- нудота, блювання,
- загальна втома,
- втрата або викривлення запахів,
- проблеми зі сном,
- гіперчутливість до шуму.
Контузії не обовʼязково супроводжуються кровотечею, втратою свідомості чи переломом.
Когнітивні та психологічні симптоми:
- забування подій, які нещодавно відбулись, труднощі з концентрацією,
- емоційна нестабільність — спалахи гніву, апатія,
- тривога, депресивність, уникання гучних місць,
- зниження критики до свого стану, труднощі з рішеннями,
- когнітивна втома — мозок "перегрівається" від мінімальних навантажень.
"Більшість військових, які це пережили, потребують не героїзму, а часу, сну, спокою, фахової діагностики та реабілітації", — каже Аніщенко.
Як рідному розпізнати, що у людини контузія
У рідного може виникнути думка: "Після фронті він повернувся, але ніби частину себе залишив там". Також людина, яка отримала контузію, говорить менше, реагує повільніше, довго сидить мовчки, потім раптово "вибухає" через дрібницю. Може здаватись, що "чує, але не слухає" — мозок втомлюється ще до того, як почує фразу до кінця. Також проявляються фізичні, когнітивні та психологічні симптоми.
"Він каже, просто не виспався, але після короткої розмови вже втомлений. Телевізор вимикає, бо “надто гучно”. Стоїть із чайником і не пам’ятає, наливав воду чи ні. Каже — "замислився". Він не кричить, він просто встає і йде. І вже не повертається до розмови. Раніше любив компанію, тепер каже: “Не можу. Там забагато голосів". Він не хоче говорити про війну. Але ночами кричить, ніби там знову".
Якщо протягом трьох місяців спостережень ви помітили у рідного понад три пункти з цього чек-листа, то треба звертатись до фахівця:
- головні болі або дзвін у вухах,
- проблеми зі сном,
- дратівливість, байдужість,
- проблеми з пам’яттю,
- складно зосередитись,
- різкі зміни характеру,
- "постійно знесилений",
- тяга до алкоголю чи енергетиків.
Що робити:
"Військовий після контузії живе з постійним внутрішнім шумом, який не чують інші. Мозок працює на межі, і навіть прості речі — звук дверей, дитячий сміх, запах бензину — можуть викликати вибух реакції. Не тому, що він "злий", а тому, що система контролю емоцій зламана. Її можна відновити, але потрібен час, лікування і терпіння".
Ситуації, які можуть відбуватись у побуті
Також Аніщенко наводить приклади ситуацій, які можуть трапитись.
"Дружина каже: "Ти забув вимкнути плиту". Він кричить: "Не вчи мене жити!" і виходить з дому. Через 10 хв вибачається, але пояснити не може, чому накричав".
Розмова з людиною, яка має контузію, може відбуватися наче "через товсте скло". Людина відповідає із паузою, ніби "підвантажує" фразу.
"Син питає: "Тату, куди ми поїдемо завтра?" — пауза на 10 секунд —"Я не знаю”". І все. Без емоцій, без пояснення. Це не байдужість — це уповільнення нейронної обробки.
Світло, звуки та одночасні голоси можуть ставати тригерами. Це зумовлено сенсорним перевантаженням після вибухових травм, особливо середнього мозку чи слухових шляхів.
"Вечеря, усі говорять. Він різко встає: "Не можу вас слухати!”" і йде в іншу кімнату. Сидить у темряві, без звуку".
Також можуть бути проблеми з короткочасною памʼяттю й самоконтролем:
"Кладе ключі в холодильник. Звинувачує дружину, що "знову сховала". Потім сміється, потім злиться на себе". Дитина впала — він не підходить. Не тому, що байдужий, а тому що втратив здатність швидко зчитувати емоційні сигнали".
У момент, коли мозок "перевантажується", може бути таке:
"Стоїть на зупинці, очі порожні, не реагує. Через кілька секунд "повертається" і не пам’ятає моменту. Або як проїхав пару зупинок".
Чого варто навчитись:
- не сприймати на особистий рахунок. Реакції — не свідомий вибір, а наслідок нейротравми,
- стежити за регулярним сном, відпочинком і тишею. Навіть один день без перепочинку погіршує симптоми,
- розмовляти коротко, без моралі. "Давай відпочинемо", а не "ти знову злишся",
- у публічному місці — не сперечатись, не торкатись. Краще спокійно відвести вбік, дати води, дочекатись, поки пройде хвиля.
Як допомогти незнайомому, у якого бачите ознаки контузії:
Ознаки, які свідчать, що потрібна "швидка":
- сплутана свідомість, не розуміє, де він,
- важке дихання, блідість, піт,
- втрата рівноваги, хитається, говорить невиразно,
- судоми, падіння, "зависання" без реакції,
- кров або рідина з носа або вуха,
- зіниці різного розміру.
Якщо людина відштовхує допомогу, але стан погіршується — викликайте швидку без згоди.
Як говорити, якщо людина роздратована або агресивна:
- не сперечайтесь. Скажіть коротко: "Я просто хочу переконатися, що з вами все гаразд",
- не торкайтесь без дозволу,
- дайте простір і вихід. Якщо він нервує, відступіть пів кроку,
- говоріть через “я-повідомлення”, чітко та короткими фразами: "Я хвилююся, бо бачу, що вам недобре. Можу викликати лікаря?".
Якщо він у формі, але без ознак явної травми:
- підведіть до тіні або сядьте поруч,
- дайте ковток води, якщо людина при свідомості,
- не дозволяйте йому сідати за кермо чи йти самостійно,
- попросіть показати документи, щоб знати, кого повідомити, але не тисніть, якщо він відмовляється.
Якщо поруч дружина чи побратим:
- говоріть через них: "Він ваш товариш? Допоможіть, будь ласка, сказати, що я викликаю швидку". Часто військовий реагує лише на “своїх”, і це може врятувати час.
Якою може бути реакція людини з контузією на вас:
- емоційна нестабільність: різка дратівливість, спалахи гніву або навпаки — емоційна холодність, байдужість,
- поведінкові зміни: імпульсивні вчинки, небажання спілкуватися, соціальна ізоляція,
- когнітивні зміни: уповільнення мислення, "туман" у голові, труднощі з концентрацією, забудькуватість,
- фізичні та сенсорні прояви: підвищена чутливість до світла чи шуму, запаморочення, порушення сну – все це може з’являтись чи погіршуватись,
- втрата самосвідомості щодо стану: людина може не усвідомлювати, що щось не так, або заперечувати зміни.
Це стається, бо травма вплинула на ділянки мозку, що відповідають за регуляцію емоцій, імпульсів, увагу.
Ступені важкості контузії
Тривалість втрати свідомості, посттравматичної амнезії та оцінка за шкалою ком Глазго — параметри, за якими визначають ступінь контузії.
Легка:
- втрата свідомості до 30 хвилин або без неї,
- амнезія, яка триває не більше доби,
- прояви: головний біль, запаморочення, дезорієнтація, зорові й слухові розлади, емоційна нестійкість, короткочасні когнітивні збої.
Наприклад: після вибуху людина "загубилась" на кілька хвилин, згодом памʼятає не все, але повертається до дії. Пізніше — головний біль, розсіяність, тривожність.
Середня:
- втрата свідомості від 30 хвилин до шести годин,
- амнезія триває не більше, ніж 24 години. Іноді декілька діб,
- прояви: сплутаність, порушення мовлення, зору, координації. Можуть з’являтися судоми, зміни поведінки, помітні когнітивні дефіцити.
Наприклад: військовий після вибуху не памʼятає події, має тривалий головний біль, сповільнену реакцію, труднощі у побутових діях.
Тяжка:
- втрата свідомості, яка триває понад шість годин, або кома,
- прояви: паралічі, порушення мови, свідомості, епілептичні напади, виражений когнітивний дефіцит.
Наприклад: після вибуху або удару стається тривала непритомність, госпіталізація, під час томографії медики виявляють структурні ураження мозку.
Аніщенко каже, у її практиці у військових найчастіше фіксують легкі та середні ступені контузії.
"Саме вони створюють найбільший тягар, бо ззовні виглядають "дрібними", але з часом накопичуються, як повторні контузії. Коли вибухів або ударів було кілька, симптоми можуть стати хронічними, навіть якщо кожен епізод окремо був “легким”. Це пояснює, чому багато ветеранів мають тривалі проблеми з пам’яттю, сном і настроєм, попри “чисту” томографію".
Побачити контузію, як "готову картинку", не можна. Але можливо побачити її наслідки різними методами, якщо обрати правильний час та умови, пояснює Аніщенко. Серед них:
"Більшість військових не знають, скільки разів отримали контузію, і це не їхня провина. На передовій ніхто не рахує, скільки разів тебе “струснуло”. Якщо немає крові з вух, втрати свідомості чи госпіталізації, нічого не з’являється — а мозок при цьому все одно отримує мікротравми. Бійців часто рятує лише адреналін: після вибуху оглушений, трошки хиткий — і знову до бою", — розповідає Аніщенко.
Чи можна вилікувати
Лікування полягає не у повернення до стану без контузії, а у поступовому відновленні функцій мозку, формуванні обхідних шляхів і зменшенні наслідків. "Універсальної пігулки" немає, але є комплекс підтримувальної терапії та медико-психологічна реабілітація.
Як рідні можуть допомогти у побуті:
- говорити коротко і чітко,
- дбати про можливість відпочити після емоційного спалаху,
- слідкувати за сном,
- не змушувати "взяти себе в руки",
- планувати день просто — максимум, щоб було два завдання,
- підтримувати дрібні успіхи.
Як правильно ставитись до людини з контузією:
- підтримувати тиху, передбачувану атмосферу,
- мати чіткий режим,
- не тиснути,
- спілкуватись короткими фразами та не поспішати,
- без гучних питань.
"Симптоми можна контролювати, якщо уважно стежити за своїм станом — вести щоденник, помічати, коли зʼявляється втома чи головний біль, вчасно робити паузи. Головне — не замикатися. Родині теж потрібна підтримка".Читати ще
Читати ще
“Запитую, чи бісять цивільні. Так оцінюю рівень дратівливості”. Інтерв’ю із психологинею госпіталю ветеранів у Чернівцях
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
