За інформацією: Суспільне Чернівці.
Прощання з журналісткою Лілією Вакарюк. Суспільне Чернівці
"Коли я розповідала їй свою історію про безвісти зниклого чоловіка, вона плакала зі мною. Проживала цей біль".
Так героїня сюжету розповідає про зйомку, яку журналістка Суспільне Чернівці Лілія Вакарюк не встигла опублікувати. Сьогодні з нею попрощалися у Чернівцях. Провести в останню путь Лілю прийшли орієнтовно двісті людей — рідні, колеги, військовослужбовці, волонтери місії "На щиті", герої її репортажів.
Після вчорашньої зливи сьогодні було сонячно. Грав оркестр. У натовпі було чути схлипування: "Лілька була завжди усміхнена – треба її запамʼятати такою".
Лілії було 38 років. У неї залишилися батьки та двоє синів. Якою Лілія Вакарюк залишиться у пам’яті тих, хто її знав — розповідаємо у матеріалі Суспільне Чернівці.
Лілія Вакарюк – журналістка Суспільне Чернівці. Суспільне Чернівці
"Як мурашка, тягнула на собі все і не здавалася"
Подруга Лілії Анна Семьонова розповідає, що познайомилася з нею понад вісім років тому.
"Вона на той час працювала речницею в поліції і я записувала з нею інтерв'ю про її вбиту сестру Злату. Тоді був активний період судів і Лілія дуже не хотіла, щоб про цю історію забули. Вона постійно робила все для того, щоб про Злату пам'ятали і старалася зробити так, щоб суд виніс максимально справедливий вирок", — каже Анна.
Згодом дівчата почали спілкуватися ближче, проводили разом вихідні — так за ці роки й стали подругами.
"Вона мені завжди казала, що втратила свою рідну сестру, але знайшла мене. І це, певно, дуже велика честь для мене. Згодом склалось так, що ми дізналися жахливу трагічну звістку про її чоловіка Олександра Лендєла — тоді ми ще більше зблизились і активно займалися пошуками", — розповідає подруга.
Анна Семьонова – подруга Лілії Вакарюк. Суспільне Чернівці
Прощання з Лілією Вакарюк біля її будинку. Суспільне Чернівці
Анна каже, що для Лілії не існувало слова "ні" — вона завжди намагалася зробити так, аби її почули. Могла знайти баланс між роботою та сімʼєю.
"Вона неймовірно любила своїх дітей – старшого Нікіту і молодшого Артура. Вона дбала про своїх батьків. Вона була дуже маленькою за тілобудовою, але дуже сильною характером. Я їй завжди казала, що ти як мурашка, яка тягне на собі все і не здається. І ця мурашка робила все до останніх своїх днів".
Сини та колишній чоловік Лілії Вакарюк на прощанні. Суспільне Чернівці
"Вона кожного хотіла зробити кращим"
Чернівчанка Яна Брус дружила з Лілією понад 10 років. Познайомилися у мікрорайоні, де поруч жили, — у момент, коли подавали проєкт на бюджет ініціатив.
"Лілія була завжди однією з активістів нашого мікрорайону. Медійно супроводжувала проєкти, які ми реалізовували. Це неймовірна втрата для усіх нас, тому що вона була прикладом мужності та стійкості. Ліля настільки боролася за справедливість, що, напевно, так її величезне сердечко й не витримало".
Яна Брус – подруга Лілії Вакарюк. Суспільне Чернівці
Яна пригадує, Ліля усім казала про те, що кожен повинен говорити красивою українською мовою.
"Я часто їй казала, щоби вона мене потренувала. Ліля відповідала: "Свахо, з тобою треба починати із голосних". Вона кожного хотіла зробити кращим — такою її і будемо памʼятати".
Прощання з Лілією Вакарюк, 13 червня 2026 року, Чернівці. Суспільне Чернівці
"Їй було важливо розповідати про війну, щоби люди не були байдужими"
Минулого року Лілія Вакарюк долучилася до команди Суспільне Чернівці. Готувала сюжети про історії родин зниклих безвісти та полеглих військовослужбовців. Записувала інтервʼю зі звільненими з полону й тими, хто зараз захищає нас на фронті.
Лілія Вакарюк – журналістка Суспільне Чернівці. Суспільне Чернівці
Колега Лілії, головна редакторка Суспільне Чернівці Алла Подлєсна каже, що запамʼятає Лілю, як небайдужу людину, оскільки для неї було важливо висвітлювати такі історії, підтримувати звʼязок зі своїми героями після зйомок.
"Ліля була світлою, доброю та життєрадісною людиною. Вона робила матеріали на різні теми, але постійно говорила, що найважливіше, для чого вона тут — аби розповідати історії військових, сімей полеглих військових. Одного разу прийшла до мене і сказала: "Мені важливо розповідати про війну, про втрати і про те, що ця війна означає для нас, аби люди були небайдужі".
Головна редакторка Суспільне Чернівці Алла Подлєсна на прощанні. Суспільне Чернівці
Прощання з Лілією Вакарюк, 13 червня 2026 року, Чернівці. Суспільне Чернівці
"Героїні сюжетів відкривалися їй, бо Ліля сама проживала біль"
Лілія Вакарюк переживала особисту втрату — у березні 2023 року на Донеччині безвісти зник її цивільний чоловік Олександр Лендєл. Увесь цей час Лілія продовжувала його пошуки.
"Часто вона співставляла свою історію з історіями цих жінок. Говорила: "Ніхто інший, ніж я, їх не розуміє, бо в нас спільний біль". І мені здається, через це жінки максимально відкривались їй. А після таких сюжетів вона часто сама рефлексувала, чи зробила вона достатньо", — каже Алла Подлєсна.
Анастасія Псарюк – героїня сюжету Лілії Вакарюк, який журналістка не встигла опублікувати. Суспільне Чернівці
Героїня сюжету Лілії Анастасія Псарюк каже, що три тижні тому журналістка запропонувала їй знятися у матеріалі. Та погодилася, зйомка відбулася. Однак Лілія не встигла його опублікувати.
"Мій чоловік Олексій зник безвісти на війні. Ліля прийшла на акцію підтримки, знімала нас. Коли я розказувала свою історію, то я плакала, а вона зі мною. Вона мене підтримувала — переживала цей біль разом зі мною", — каже Анастасія.
З Лілією Вакарюк прощаються біля будинку – попереду її батьки та старший син. Суспільне Чернівці
"Я вважаю, що Лілія не змогла знайти Сашу тут, на нашому світі. Вона продовжила пошуки. Я дуже хочу вірити в те, що вона нарешті знайшла свій спокій і знайшла того, кого шукала", — говорить Анна Семьонова.
"У неї було багато планів"
Двоюрідна сестра Лілії Світлана Дубчак каже, що не мала рідних сестер чи братів, тому ще змалку Ліля була для неї як рідна.
"Вона завжди прагнула бути на висоті. Ліля — це людина, яка зробила сама себе. Я їй казала: "Навіщо ти займаєшся такими відео, хіба не можна інші знімати?" Вона казала: "Я хочу допомогти людям, бо мені здається, що мій Саша живий. Мені здається, що коли я допомагаю людям, то Бог так дасть, що його знайдуть". Вона казала, поки не побачить тіло — не повірить, що він загинув".
Двоюрідна сестра Лілії Світлана Дубчак на прощанні. Суспільне Чернівці
Двоюрідний брат Лілії Віктор Кондрючок каже, що Ліля надсилала відео, які знімала. Розповідала, що у неї було багато планів.
"Дзвонить, буває, і каже: "Я планую зняти новий сюжет про загиблих. Боліло її. Вона або вгамовувала біль, або ще раз проживала його. А ще ніколи не ображалася".
Двоюрідний брат Лілії Віктор Кондрючок на прощанні. Суспільне Чернівці
"Вона обіцяла повернутися, бо їй подобалася робота"
Колега Лілі Алла Подлєсна каже, що попри погане самопочуття останніми тижнями Ліля все ж обіцяла повернутися на роботу і доробити історії, які відзняла, а також пропонувала нові теми.
"Кілька сюжетів ми обовʼязково доробимо, бо певна, що Ліля хотіла б, аби вони були опубліковані. Вона обіцяла одужати і бути з нами, бо їй подобалася робота".
Могила Лілії Вакарюк, прощання відбулося 13 червня 2026 року, Чернівці. Суспільне Чернівці
Що відомо про Лілію Вакарюк
Лілія родом із Заставнівщини. Закінчила філологічний факультет за спеціальністю "журналістика" і у 2011 році почала працювати в редакції газети "Буковинська правда", де вела рубрику кримінальних новин.
Згодом почала працювати в обласній державній телерадіокомпанії ведучою новин та програми "Лідери якості". З 2020 року по 2025 рік була речницею Головного управління Нацполіції Чернівецької області. Опісля працювала журналісткою на Суспільне Чернівці.
Читати ще
Читати ще
“Оглянула тисячі тіл у моргах, щоб його знайти” — історія пошуків безвісти зниклого на війні Олександра Лендєла
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
