Центральна площа Чернівців – візитна картка нашого міста, вишукана перлина архітектурного мистецтва. Будинки, розташовані тут, визначаються особливим шармом, витонченістю та величністю, а будівля ратуші увінчує гармонію та досконалість архітектурної композиції. Історія площі бере свої витоки у сивій давнині. Головний майдан міста бачив за віки немало як радісних, так і прикрих подій, про що мовчать у таємничій задумі його будинки. Мінялися часи і звичаї, мінялася влада, з’являлися у її центрі різні пам’ятники, які не витримували випробування часом з тих чи інших причин. Але Центральна площа, що первісно називалася площею Ринок, була і залишається серцем неповторного старовинного міста, яке справедливо називають «маленьким Парижем», «маленьким Віднем Сходу», «Вавілоном середньої Європи». Упродовж багатолітньої історії назва головної площі міста змінювалась неодноразово. До 1918 року вона офіційно називалася “Ringplatz”, тобто площа Ринок. Згодом (румунська доба в історії міста) їй дали назву “Piata Uniri”, тобто площа “Возз’єднання”, а після 1945 року її стали називати Червоною і вже рішенням Чернівецької міської ради від 9 березня 1949 року затверджено нову назву - Центральна площа. І сьогодні всі ми знаємо головний майдан міста під такою назвою - напричуд витончений архітектурний ансамбль, який створює неповторний образ Чернівців. Ще в 20-х роках ХІХ ст. вирішено було звести у Чернівцях гарну споруду для магістрату. 19 квітня 1843 року в житті площі Ринок й цілого міста відбулася неабияка подія: городяни урочисто заклали фундамент під майбутню ратушу. За традицією туди вклали золоті монети та пергаментну грамоту з посланням до нащадків. Цей символ муніципального самоуправління з’явився в центрі міста завдяки клопотанням крайового інженера А. Маріна та архітектора А. Мікуліча у 1847 році. Ратуша побудована в стилі пізнього класицизму, з високою баштою та внутрішнім подвір'ям. На старих поштівках ми бачимо, що ратуша за часів своєї молодості була прикрашена величезним мідним двоголовим орлом, символом Австро-Угорської імперії. Спочатку магістрат мав бути двоповерховим, рішення про третій поверх з'явилося вже під час будівництва. І з того часу споруда завжди використовувалась за своїм прямим призначенням: забезпечувала управління та життєдіяльністьЧернівців. У керма стояли різні люди, але всі вони були закохані у місто, віддані справі служіння городянам. Портрети бургомістрів, примарів, голів ради можна побачити у сесійній залі міської ради, в іншій - портрети почесних громадян Чернівців. Цікава особливість чернівецької ратуші: на ній розміщено відразу два годинника. Один показує час на ратушній вежі, а інший, подарунок міського голови Антона Кохановського, встановлено на фронтоні будівлі. До речі, А.Кохановський, справжній "батько міста" з 1866 р., очолював буковинський край найдовше в історії - 26 років. А депутатом міської ради він був протягом 42 років - унікальний випадок в історії! За його управління в місті звели гарний театр, електростанцію, великий будинок для сейму, запустили трамвай, забрукували вулиці. Найстарішим будинком на площі є споруда №7, колишній готель "Під чорним орлом", а нині- приміщення торгівельно-економічного інституту. В готелі колись зупинялись відомий композитор Ференц Ліст, буковинський письменник і поет Юрій Федькович. Загалом готелів на цій площі було багато: на місці Художнього музею свого часу був готель "Русія" з першим у місті більярдом, поруч стояв готель "Вайс", тепер Румунський народний дім. Через дорогу від "Чорного орла" виріс готель "Золотий лев", зображення якого й досі збереглось на башті будинку. На протилежному боці знаходився готель "Париж", а в будинку, де нині крамниця "Кобзар" - ще один, "Бель в'ю". В центрі площі в різні часи височіли різноманітні монументи: в австрійський період тут звели монумент Чесного Хреста (Пієту), в 1922р. румунська влада замінила його на скульптурну композицію "Возз’єднання". В 1940р. з приходом радянської влади на площі височіла червона зірка, а в 1945р. ансамбль доповнився 15-метровим дерев’яним обеліском з гербами радянських республік. В 1951 році тут постала бронзова фігура Володимира Леніна. Нині на місці численних пам’ятників розбито клумбу з квітами. А трохи далі у 1999 р. встановили памятник класику української літератури Тарасу Шевченко. 12 листопада 2004 року у місті над Прутом народилася нова традиція: рівно о 12 годині пополудні на балкончик під годинником на ратушній вежі виходить трубач в народному строї та на всі чотири сторони світу сповіщає, що "А на тому боці, там живе Марічка..." Послухати відому мелодію Степана Сабадаша збирається чималий натовп чернівчан і гостей міста. Це досить символічно. Адже саме звідси, з балкону ратуші, колись промовляли до громадян трьома мовами працівники магістрату, інформуючи про події у світі та місті. Столиця Буковини, розташована на перетині Сходу та Заходу, Півночі та Півдня, завжди відрізнялася толерантністю та мультикультурністю.

Джерело: https://my.chernigov.ua/news/v-chernigove
 

КОМЕНТАР

0

 


captcha