Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича - колишня Резиденція буковинських митрополитів - справжній діамант столиці Буковини. Адже недарма вважається, що можна побачити в Чернівцях багато, але якщо ти не бачив Резиденції – ти не бачив Чернівців. На вулиці Коцюбинського перед нами відкривається неперевершена панорама ансамблю колишньої Резиденції, якою чернівчани завдячують талановитому архітектору Йосифу Главці. Проект майбутнього кам’яного дива архітектор створив у 1860-му, маючи всього 29 років. Масштаб робіт був грандіозним: спеціально для будівництва було створено ряд спеціальних кар’єрів на Буковині, в місті запрацювало два цегельних та один керамічний заводи, а також школа для будівничих. Австро-Угорщина ще не бачила нічого подібного! Майже 18 років Й.Главка творив свій шедевр, і допомогали йому в цьому талановити майстри. Будували ретельно та акуратно. Кожна цеглина вимірювалася та перевірялася на звук, а один майстер міг класти в день не більше сотні цеглин. Ансамбль резиденції побудований у синтетичному стилі архітектурних елементів різних епох (еклектики). Силует завершення стін, оздоблених зубчастими виступами, нагадує феодальні замки романського стилю. Вежі з кополами, які подібні до східних мінаретів, - це мавританські елементи. А гострі щипці й кольорові схили дахів – безперечно вплив європейської готики. Суворість фортечних стін у дивовижному поєднанні з вишуканою легкістю і ажурністю кованих грат, веселкове сяяння черепиці, вигравання сонця на стрімких куполах сприймаєься із непідробним захопленням. З великим смаком були оздоблені інтер’єри двоповерхового палацу єпископа. В центрі будівлі на другому поверсі був розташований Синодальний зал, прикрашений аркадою та живописом. Лівий корпус резиденції - теологічний факультет - в своєму складі має Семінарську церкву, яку вдалося зберегти. У церквi відновлено церковноспіви та богослужіння. У цій святині Аlma Mater здійснюються таїнства хрещення та вінчання, які проводять студенти-теологи та їхні духовні наставники-викладачі. Правий корпус - школа псаломщиків - по осі симетрії має вежу з годинником. На жаль, не все зберіглось до наших днів. Синодальна зала (тепер її називають Мармуровою), загинула в полум’ї в 1944р. Разом з нею згоріла й синодальна бібліотека, що містила унікальні стародруки та архіви. Теперішній інтер’єр Мармурової зали - лише копія, створена реставраторами. Та ані розкішних кришталевих люстр, ані фресок на тему історії Буковинської церкви, ані мармурової підлоги вже не повернути. Все, що лишилося з давніх часів - решітки на підлозі. А "мармурові" колони приміщення - вдала імітація з алебастру. Проте пожежа змилостивилась над залом засідань Священого синоду (теперішня Червона зала). Заходиш сюди - і потрапляєш у витончену дерев’яну шкатулку, оздоблену китайським червоним шовком. Піднімаєш голову - і перед тобою диво-стеля, неначе колекція писанок. Під ногами - паркет з червоного бука, дуба та зеленої липи. А величезні венеціанські дзеркала здатні омолодити кожну жінку, що в них подивиться, а кожного чоловіка позбавити гріхів. Так стверджує легенда. Тому, що дзеркала і справді коштовні, венеціанські, не вірити немає причин: достатньо піднести до люстра свічку чи запальничку. Якщо уважно придивитись, замість одного вогника можна розгледіти цілих п’ять: саме стільки шарів срібла нанесено на дзеркало. 31 березня 1875 року Франц Йосиф І підписав закон про заснування Чернівецького університету. До сторіччя з приєднання краю до Австро-Угорщини місто отримало розкішний подарунок: alma mater Francisco-Josefina. Лекції, що читалися в новоствореній оазі науки, ще раз підтверджували тезу про поліетнічність Чернівців. Хоча навчання велося німецькою мовою, тут все-таки вивчали вірші Котляревського та старослов’янську граматику, на кафедрі східноєвропейської історії викладалася історія України. Кафедру української мови та літератури майже три десятиліття очолював визначний філолог, шевченкознавець, громадський і політичний діяч професор Степан Смаль-Стоцький, згодом член-засновник Української Академії наук у Києві, президент Могилянської академії. Серед предметів, які викладалися в університеті на початку ХХ ст., траплялися і дивовижні: відомий міський вчитель танців Антон Філес, скажімо, викладав курс "Танець і естетика рук і ніг". В університеті викладали письменник Осип Маковей, композитор Сидір Воробкевич. Серед студентів були Іван Франко, Денис Лукіянович, Олександр Колесса, Лесь Мартович, лексикограф Юліан Кобилянський (брат письменниці). З чернівецьким університетом пов’язані долі Михайла Драгоманова, Лесі Українки, Володимира Винниченка. До речі, навіть в часи тотальної русифікації Чернівецький університет залишався україномовним. Саме над центральним корпусом резиденції 3 листопада 1990 року вперше у місті замайорів жовто-синій прапор. Дивовижний ансамбль резиденції гарно доповнює сквер, зачаровує закладений за головним корпусом парк із рідкісними породами дерев та романтичними гротами. У цьому природному оазисі встановлений бюст творця ансамблю – австрійського архітектора Йозефа Главки. Чи існує в світі університет, більш красивий та ошатний? Навряд чи. Резиденція - дух Буковини, симбіоз стилів і культур всіх народів, що заселяли цей край. Можна проводити паралелі з середньовічними фортецями чи мавританським палацом Альказаром в іспанській Гранаді, відшукувати елементи візантійської чи романської архітектури, знаходити традиційні буковинські орнаменти в оздобі дахів, прикрашених кольоровою черепицею чи дивуватись стелям парадних залів, що так схожі на гуцульські різьблені шкатулки… А разом всі ці елементи творять всеперемагаючий акорд краси та гармонії.
 

КОМЕНТАР

0

 

captcha