Від голодних пращурів до аптечки на свята: як ми дійшли до такого життя?
Вчора я пішла на виставу. Зранку, як годиться, випила тільки свій білковий коктейль, і протягом дня їсти я не хотіла але…вистава була о 18:30, тому вирішила вийти з дому раніше – прогулятися містом і десь перекусити.
Прямо біля метро “Театральна” є симпатичний заклад “Truth price”. Думала швиденько зайду, перекушу і піду в театр.
І от тут мене чекав сюрприз. Зайшовши всередину, я побачила… купу людей. Майже кожен столик зайнятий. І на кожному столі – як ми любимо – купа страв. Від п’яти до десяти. Усі сидять, їдять, активно спілкуються, сміються.
Я знайшла маленький вільний столик, вже зраділа, але, як виявилося передчасно, бо дівчина-офіціантка каже: “Вибачте, він зарезервований”. І тоді до мене дійшло: у всіх вже передноворічний настрій!
Передсвяткові столи вже прокотилися країною. Свято наближається. А середина грудня – це, по суті, вже початок марафону “святкових застіль”. І от стоячи там, не знайшовши вільного місця але спостерігаючи за святкуванням я подумала: “А чому ми взагалі так святкуємо?
Чому свято обов’язково = накритий стіл з купою страв?” Відповідь, як завжди, у нашій еволюційній історії. І вона пояснює багато дивних речей про наше тіло та нашу поведінку.
Фото ілюстративне
Колись свято було виживанням. Протягом 99% історії людства голод був нормальним станом. Не якоюсь екстремальною ситуацією, а саме НОРМОЮ. Наші предки жили в постійному дефіциті калорій, перемежованому рідкісними періодами відносної ситості. Зима, неврожай, невдале полювання – голод міг прийти будь-коли. Тому святковий бенкет мав абсолютно логічне еволюційне обґрунтування: рідкісна можливість з’їсти багато і відкласти запаси у вигляді жиру.
Це було не про обжерливість – це було про виживання.
І наші тіла ВМІЮТЬ це робити – запасати джерела майбутньої енергії на чорний день: печінка запасає глікоген, інсулін акуратно пакує жир в адипоцити, мікробіом швидко перемикається на нову їжу. Все це – адаптації до циклів голод-насичення.
Святкувати за багатим столом – це було еволюційно доцільно. Більше того, це було життєво необхідно. Коли все змінилося але ми цього навіть не помітили.
А тепер цікава річ: ВПЕРШЕ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА МИ ЖИВЕМО у ПЕРМАНЕНТНІЙ СИТОСТІ.
Останні 50-70 років (для деяких регіонів навіть менше) – це абсолютно унікальний період, коли їжа доступна 24/7. Не сезонно. Не рідкісно. Постійно. Холодильник. Супермаркет. Доставка їжі. Перекуси кожні 2 години. Цукор у кожному продукті.
Ми ЖИВЕМО В УМОВАХ, ДО ЯКИХ НАШ МЕТАБОЛІЗМ НЕ ПРОСТО НЕ ПРИСТОСОВАНИЙ – ВІН ПРО ТАКІ УМОВИ НАВІТЬ НЕ МІГ “МРІЯТИ” НА РІВНІ ЕВОЛЮЦІЙНИХ ПРОГРАМ. Але ж традиції залишилися!
Свято досі означає максимум їжі на столі.Тільки тепер це вже НЕ компенсація за тижні голоду. Це ДОДАТКОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ ПОВЕРХ ПОСТІЙНОГО ПЕРЕЇДАННЯ, яке супроводжує нас у XXI столітті. І ось тут починається абсурд.
Що насправді відбувається в організмі під час “святкування”. Давайте чесно: коли ти додаєш святковий “удар” до вже перевантаженої системи, це не святкування. Це подія рівня катастрофи для твого тіла.
Печінка
Вона і так працює на межі – постійні перекуси, рафінований цукор, трансжири з випічки та готових продуктів. В результаті неалкогольний жировий гепатоз – явище розповсюджене.
Тепер додаємо алкоголь, який перетворюється на ацетальдегід і запускає оксидативний стрес.
Додаємо жирні салати з майонезом і м’ясні делікатеси, на переробку яких печінка не встигає виробляти достатньо жовчі.
Результат? Біль у правому підребер’ї, нудота, важкість. Печінка буквально кричить: “Та зупиніться вже!”
Підшлункова залоза
Вона і так втомлена від хронічних інсулінових спайків – адже ми їмо цукор по 10 разів на день.
А тепер святковий торт, алкоголь (який теж підвищує глюкозу), солодкі напої.
Підшлункова працює в екстремальному режимі, інсулін стрибає, через пару годин – різкий спад глюкози і ти відчуваєш слабкість, дратівливість, знову хочеш солодкого.
Кишечник і мікробіом
Ооооо, це окрема історія! Твій мікробіом звик до певної їжі. Різка зміна раціону – це токсичний шок для бактерій.”Хороші” бактерії масово гинуть, порушується бар’єрна функція кишкової стінки, і ліпополісахариди (LPS) із загиблих бактерій проникають у кров.
Привіт, системне запалення! Привіт, здуття, діарея, метеоризм!
А ще цей LPS запускає цитокіновий шторм – підвищується IL-6, TNF-α. Тому ти відчуваєш себе розбитим, як після грипу.
Мозок
Алкоголь спочатку стимулює ГАМК-рецептори (тому розслабляє), але потім – ГАМК-відскок. Наступного дня – тривожність, дратівливість, пригнічений настрій. Плюс цитокіновий шторм дає той самий “туман у голові”, погану концентрацію.
Похмілля – це не просто про головний біль, це системна запальна відповідь усього організму. Абсурд, до якого ми дійшли…
І ось найсмішніше (чи найсумніше?) Ми дійшли до того, що готуємо АПТЕЧКУ, щоб пережити… свято.
Подумайте про іронію ситуації!
Типова “святкова аптечка” сучасної людини виглядає так:
1) Мезим або Панкреатин (бо печінка і підшлункова не тягнуть навантаження),
2) Активоване вугілля (хоча воно вже запізнилося на вечірку і нічого не адсорбує),
3) Смекта (від діареї, яку дав мікробіом у відповідь на стрес),
4) Знеболювальні від голови (які, до речі, додатково навантажують ту ж печінку), і …. щось невизначене “від печінки”.
Ми готуємося до свята як до отруєння. Як до екстремальної ситуації, яку треба якось пережити і потім “відновлюватися”. Хіба це не абсурд?
Фото УНІАН
Еволюція має почуття гумору. Наші голодні пращури мріяли про ситі свята. Вони б віддали все за можливість їсти досхочу, не боятися зими, мати повні комори.
Ми маємо ситі свята. Більше того – ми маємо ситість 365 днів на рік. І що ми з цим робимо?
Мріємо про детокс після свят. Купуємо препарати “для печінки”. Шукаємо способи швидко “скинути зайве”. Обіцяємо собі “з понеділка почати нове життя”. Еволюція, мабуть, дивиться на нас і не розуміє, що пішло не так.
Я не закликаю відмовитися від свят чи сісти на Новий рік з морквою замість олів’є. Традиції – це важлива частина нашого життя, емоційних зв’язків, культури. Але розуміти, що реально відбувається в нашому організмі – це вже половина шляху до усвідомлених рішень. Бо знання – це завжди сила. Навіть якщо це знання про те, чому тобі погано після святкового застілля.
У наступному пості розповім, як можна святкувати БЕЗ токсичного удару по організму. І ні, це не про відмову від усього смачного. Це про розуміння механізмів і правильну підготовку.
А поки що – просто подумайте над цим парадоксом. Ми перші покоління людей, яким треба захищатися не від голоду, а від надлишку їжі. З любов’ю до вашої печінки
Юлія АРКУШИНА, персональна сторінка у Фейсбук (с)
