-
Дмитро Гнатюк. Фотоколаж: Фейсбук О.Турчинова
28 березня 2025 року виповнюється 100 років від дня народження Дмитра Гнатюка — одного з найвидатніших українських співаків ХХ століття. Його оксамитовий баритон став голосом цілої епохи, а “Два кольори”, “Пісня про рушник” та “Києве мій” саме в його виконанні полюбили як в Україні, так і поза її межами.
Народившись у буковинському селі Мамаївці, він пройшов шлях від сільської самодіяльності до найпрестижніших сцен світу, як-от Карнегі-Хол та Ла Скала.
До вашої уваги – цікаві й маловідомі (це справді так) факти з творчого життя видатного буковинця, які на своїй сторінці у Фейсбук опублікував блогер Олександр Турчинов (не плутати з відомим політиком):
«Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба…»
Думаю, у багатьох з вас ці рядки зазвучали в голові голосом видатного українського оперного співака Дмитра Гнатюка. Цього дня у 1925 році він народився у селі Старосілля (нині – Мамаївці). Давайте разом згадаємо кілька цікавих фактів з життя Дмитра Гнатюка!
• Дмитро Гнатюк народився у простій селянській багатодітній родині. У нього було троє братів і дві сестри. Батьки вчили своїх дітей простим людським істинам: бути чесними і працелюбними. Одна з найулюбленіших дитячих історій Гнатюка була така: «Їхали ми у Чернівці на підводі й десь за 10 кілометрів від нашого села раптом із машини, що промчала повз, висипалися гроші. Просто хмара якась! Тато відразу зупинив коня, і ми почали все збирати. Вийшов десь мішок грошей. Виникло питання: що з ними робити? Батько каже: „Хочу віддати тому, хто загубив!“. І що думаєте — він таки знайшов потім тих людей. Вони втішилися, хотіли віддячити нам, мовляв, ви ж знайшли. А тато ніяк: „Не хочу я ваших грошей. Живіть собі в любові та злагоді, а мені чужого щастя не треба!“». З родиною була пов’язана і трагедія, яка сильно вплинула на життя Дмитра Гнатюка. Одного з його братів закатували у тюрмі НКВС.
• Співати Дмитро Гнатюк ніде не вчився. Могутній та неповторний голос сам собою «відкрився» після контузії на війні. Потрясіння розбудило талант співака.
• У 1951 році Гнатюк став солістом Київського театру опери і балету. Присвятив йому 37 років свого життя, був не лише співаком, а і його директором та режисером. Пізніше, завідував кафедрою оперної підготовки Київської консерваторії. Залишив справи лише за чотири місяці до смерті – трудоголік від народження, він отримував життєві сили від праці.
Фото: Суспільне Культура
• Платівки Дмитра Гнатюка розійшлися щонайменше 57-мійльйонним тиражем. Він обожнював українську пісню та популяризував її по усьому світу. Гнатюк часто виступав за кордоном – у США, Канаді, Німеччині та інших країнах. Якось на гастролях в Австралії та Новій Зеландії оперний співак провів 57 сольних концертів за два місяці.
• Гнатюк дуже любив пожартувати. Розповідав чи то байки, чи то справжні оповідки про своє гастрольне життя. Одна була про Індонезію: «Виступали там перед якимось племенем. Так їм сподобалися українські пісні, що на знак пошани вирішили подарувати мені дитину. Довго відмовлявся, але вони й слухати не хотіли. Казали: “Це — найбільший вияв нашої поваги. Своєю відмовою ви можете нас образити”. Але я таки викрутився. Сказав, що заберу подарунок, коли повертатимусь».
• Любив Україну навіть тоді, коли за це можна було поплатитися усім. Сам часто повторював: «Ну що ти зробиш, коли людина любить свою Батьківщину! Ти зламаєш цю любов? Ні, бо вона в людини з дитинства. Така любов підтримувала мене все життя. Якби залишився на Заході, без України не зміг би не тільки співати — не зміг би жити! Від ностальгії я б помер.»
• Дружина Гнатюка Галина також підтримувала проукраїнські ідеї. Гнатюк не раз казав, що йому пощастило з дружиною, а покохав він її саме за «шевченківський дух» – бо родом Галина була з Черкащини, села Козацького, що неподалік від Батьківщини Тараса. Досліджувала питання лексикології, лексикографії, термінології, граматики, історії української мови.
Видатний український співак прожив 91 рік. І хоча десять років тому його не стало, музика Гнатюка – вічна у серцях його шанувальників.
