За інформацією: Суспільне Чернівці.
Загиблий військовий Владислав Кліщук. Суспільне Чернівці
Пізніше вступив у Буковинський ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою, де займався рукопашним боєм.
Сергій Бабій на псевдо Боб на противагу не мріяв змалечку стати військовим. Навчався в університеті на педагога, проте після навчання вирішив йти працювати у поліцію.
Сергій з дитинства був спокійний та добрий. Любив варити їсти. Приїде, а мама ще на роботі, то і готує. А я кажу: "Сірьожка, що це ти тут такий добрий бульйон готуєш, з чого? Бо я трохи інакше варю". А він каже: "Ходіть, я все вам розкажу", — розповідає сусідка Сергія Бабія, Ольга Гринчук.
Загиблий військовий Сергій Бабій. Суспільне Чернівці
Двох хлопців об'єднала захопленність футболом.
Сергій та Владислав мали спільні риси: доброта та бажання допомагати. Спочатку їх поєднав спорт, потім робота, разом працювали, а далі спільні інтереси, і дружба сім’ями, — розповідає мати Сергія, Тетяна Бабій.
Разом служили у одному загоні
Владислав Кліщук та Сергій Бабій разом були одному загоні "Сафарі". Командир роти особливого призначення поліції на псевдо Сократ згадує, що хлопці завжди були разом, їздили однією машиною.
Владислав був цілеспрямований та перспективний молодий офіцер. Був тактично підготовлений. Сергій — досвідчений сержант, який навчав молодь. Вони були кумами, проводили час разом.
Сергій Бабій та Владислав Кліщук. Суспільне Чернівці
Владислав Кліщук та Сергій Бабій загинули на ніч 22 травня 2022 року. Три ракети влучили у місце дислокації полку нацполіції “Сафарі". Сергій загинув на виході з приміщення, а Владислав — за 20 метрів.
За словами Сократа, в ніч загибелі військових вибухи тривали протягом години: зривалися бойові комплекти, автомобілі та запаси з пальним. Тоді загинули 23 спецпризначенці.
Ми прокинулися від сильного вибуху: прилетіла перша ракета, через секунд 8-10 прилетіла наступна ракета. І я дав команду виходити з приміщення. По ситуації хлопці самостійно орієнтувались куди бігти: ліворуч, праворуч чи до річки Дніпро. Таким чином, комусь було ближче до прильоту, а комусь далі.
Спецпризначенець на псевдо Фрегат тієї ночі перебував на Запорізькому напрямку разом із загиблими Бізоном і Бобом. За його словами, у ніч влучання, відповідно до команди, вибігав із приміщення ліворуч, ближче до Дніпра. Каже, саме це рішення врятувало йому життя, хоч отримав осколкове поранення ноги. З Сергієм та Владиславом служив 5 років та провів дві ротації. Розповідає, що хлопці були схожими: завжди жартували.
Спецпризначенець на псевдо Фрегат, який служив з військовими у одній роті. Суспільне Чернівці
Мати Владислава, Любов Кліщук, згадує, що у ніч загибелі сина відчула, що з ним щось трапилося.
Я живу вже три роки з цим болем. Я хочу поїхати на ту землю у Запоріжжя. Туди, до тієї землі, де він був. Подивитися, де він загинув.
Любов Кліщук на могилі сина Владислава Кліщука. Суспільне Чернівці
За словами Тетяни Бабій, мати Сергія, останній раз спілкувалась з сином 21 травня, а наступного ранку їй повідомили про його загибель.
Я навіть не знала, що він поїхав у Запорізьку область. 2 травня ми останній раз зустрілися у Чернівцях. За 20 днів він нічого не говорив про своє перебування. Він казав, на півдні.
Тетяна Бабій на могилі сина Сергія Бабія. Суспільне Чернівці
Дружили сім'ями та були кумами
Владислав був хрещеним батьком двох дітей Сергія. Сім'ями проводили час разом, були близькими. Останній відпочинок чоловіки провели разом — поїхали на риболовлю.
Сергій Бабій та Владислав Кліщук з сім’ями. Суспільне Чернівці
Військові поховані у свої рідних селах: Владислав Кліщук у Коболчині, а Сергій Бабій у Зелена, Дністровського району. У Владислава залишились батьки, дружина та брат. У Сергія – мама, дружина та двоє дітей: Артем і Вікторія.
Читати ще
Читати ще
Буковинець повернувся з полону та власноруч зняв свій портрет з Алеї зниклих безвісти
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
