За інформацією: Суспільне Чернівці.
Красовський на робочому місці. Фото з його архіву
"Сумка з речами була напоготові"
За словами медика, його 15-річний досвід допомагає у щоденній роботі. Працюючи з дітьми, виховав у собі терпіння й делікатність, бо пацієнти з "характером". Водночас вважає, що дорослі – гірше дітей: вони не бояться воювати, але бояться голок.
До повномасштабного вторгнення Андрій Красовський був готовий, тому рішення поїхати на фронт, у родини не викликало здивування.
"Ми з товаришами знали, що все продовжиться. Ми служили разом у 2015-16 році, і готувалися. Тому страху або думки про те, щоб не змінити білий халат на військову форму, не було. Я одразу був у військкоматі. Мені треба було ще допрацювати, закінчити робочий тиждень 2-3 дні. І після цього я вже був з людьми, які евакуювалися в Чернівці, бо хлопці привезли жінок сюди, а самі поверталися назад на схід".
Всі необхідні речі для надання медичної допомоги чоловік приготував заздалегідь. Каже, такі речі завжди зберігав у валізі. Бронежилет і каску отримав у підрозділі.
"Форму, черевики і необхідні речі для надання допомоги я взяв з собою. Мій особистий ларингоскоп як інструмент анестезіолога завжди з собою".
Андрій Красовський. Суспільне Чернівці
"Різниця між домом і фронтом — разюча"
В Андрія Красовського є дві доньки – Саша і Катя. Старша ходить у шостий клас, а молодша відвідує дитсадок. Коли військовий приїжджає у відпустку, залюбки допомагає дітям робити уроки. Красовський каже, цього разу реалізовував задум Саші про створення класної кімнати майбутнього.
"Вона все сама придумала, але ми додали новітності: проєктори, голограми, щоб можна було відчути ефект присутності. Про клас біології робили: щоб там тварин можна було роздивитися, рослин більше. У кожного мікроскоп, у кожного комфортне місце. Багато різної сучасної апаратури, яка полегшить їм освоєння інформації і знань".
Андрій Красовський. фото з архіву Красовського/Андрій Красовський
Військовий каже, відпустка швидко завершується, й не встигає втілити все заплановане.
"Різниця, звісно, разюча між фронтом і домівкою. Відпочинок пролітає як один день. За два тижні намагаюсь встигнути все, чого не встигав за попередніх пів року. Можливо це з віком, може наслідки війни, але зараз мені не хочеться бути самому. Хочу проводити час з дітьми, десь сходити прогулятися. Хлопцям, які перебувають удома, потрібно тренуватись і готуватись. Повоюємо усі".
Читати ще
Читати ще
“Боялась дотиками зробити боляче”. Чернівчанка Артенюк доглядає за хлопцем, який отримав опіки на фронті
Читати ще
Пораненим відбивав штурм: 22-річний нацгвардієць із Чернівців Давид про бойовий вихід на Покровському напрямку
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
