За інформацією: Суспільне Чернівці.
Галина Гавалешко із портретом полеглого сина. Суспільне Чернівці
«Після 2 березня телефон був не в зоні доступу. І ми його півтора року шукали. Де ми тільки не ходили, куди ми лише не зверталися. Скрізь писали», — розповідає Галина.
Галина каже, що коли отримала збіг ДНК, не вірила в те, що син загинув. Згодом вона отримала підтвердження, що син поліг під час виконання бойового завдання на Донеччині.
«Перед тим, як мав бути дзвінок про збіг ДНК, мені приснився сон. Я його [сина] ніби не бачила, але чула голос. Він просив: “Мамо, будь ласка, забери мене додому, будь ласочка, забери мене додому”. І там буквально на другий чи третій день подзвонили, що є збіг ДНК», — розповіла Галина.
Фото Івана Гавалешка. Суспільне Чернівці
На момент загибелі Івану було 23 роки. Він підписав контракт після початку повномасштабної війни. Служив у 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді. Мав позивний «Добряк».
«Він настільки був добрий, що кого б не спитали, ніхто про нього нічого поганого не сказав. Мені здається, що навіть його позивний “Добрий” відповідає моєму Вані», — каже Гавалешко.
Могила Івана Гавалешка. Суспільне Чернівці
Галина зберігає особисті речі сина. Каже, віддати їх комусь не може, бо це те, що залишилося від Івана.
«Є його курточка. І я її складаю, бо мені здається, що там запах моєї дитини. Таке відчуття, що він зараз зайде до хати і скаже: “Мам, тя вже є”», — розповіла Галина.
Тепер жінка приходить до сина на могилу та звертається до нього.
«Я сідаю собі на лавочку, і бувають такі дні, що не хочеться йти додому, просто не хочеться. Тут настільки тихо, настільки спокійно. Ти розумієш, що ти не будеш сидіти тут цілий день, але додому не хочеться йти. Скільки разів приходжу і кажу: “Вань, приснись мені”. Але він мені не сниться», — розповіла Галина.
Галина Гавалешко на могилі сина. Суспільне Чернівці
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
