За інформацією: Суспільне Чернівці.
Катерина з сином на похороні чоловіка Сергія Тягія у Коболчині. Суспільне Чернівці
Бабуся загиблого військового каже, що Сергій був єдиним онуком у родині, вона ним дуже пишалася. Разом із дружиною вони готувалися до народження первістка. За її словами, Сергій заздалегідь подбав про все необхідне для немовляти.
"Навіть того хлопчика не бачив. А він — весь схожий на Сергійка. Він наперед усе поробив. І люльки купляв, і столики, щоб пеленати. Все-все зробив", — згадує бабуся військового.
"Це був його обов’язок. Він — справжній патріот"
Мати Сергія розповідає, що син добре вчився, працював за кордоном, однак свідомо повернувся в Україну, щоб служити.
"Він роботу за кордоном залишив, підготував дівчину, майбутню дружину. Каже: “Я піду, це мій обов'язок”. Він — справжній патріот», — говорить Тетяна.
Мати Сергія Тягія, Тетяна. Суспільне Чернівці
Бабуся Марія розповідає, що після повернення з Польщі Сергій не сумнівався у своєму рішенні йти на війну. Пояснював це тим, що приїхав захищати маму та бабусю.
Спочатку Сергій служив у чернівецькому батальйоні, згодом перевівся до Третьої штурмової бригади.
Похорон війського Сергія Тягія у Коболчині. Суспільне Чернівці
"Кращої людини за 32 роки я не зустрічав"
Друг та кум загиблого військового Дмитро Букорос розповідає, що познайомився з ним під час служби у 2022–2023 роках. Каже, що Сергій був людиною, яка завжди випромінювала позитив і була готова до будь-яких викликів.
"Скажу так: кращої людини за 32 роки я не зустрічав. Чуйний, приємний у спілкуванні. Був готовий до будь-яких подій. Особливо боронити свій будинок, захистити свого сина, якого він, на жаль, навіть на руки не встиг взяти", — говорить Дмитро.
Дмитро Букорос, друг загиблого Сергія Тягія. Суспільне Чернівці
Дмитро згадує, що перед останнім виїздом Сергія на фронт намагався відмовити його. Адже до цього Сергій отримав важке поранення під Авдіївкою.
"Але йому хотілося повернутися до хлопців, допомогти відстояти країну, захистити свою сім’ю", — каже побратим.
"Майже рік не знали, що з ним"
Про зникнення Сергія дізналися на третій день після його останнього бойового завдання. За словами Дмитра, через декілька місяців стало відомо, що є тіло для ідентифікації.
Мати каже, що родині довгий час не повідомляли офіційної інформації, а підтвердження загибелі отримали лише після ДНК-експертизи.
"Нам з командирів ніхто нічого не сповіщав. Питала одного побратима. Він казав, що Сергія вже немає. Ми не вірили цьому. Коли прийшло сповіщення, ми поїхали в Дніпро, у морг. Тіло нам зовсім не показували. Ми просили, але ніхто нічого не показував. Тільки після ДНК у Чернівцях показали — там немає, що розглядати. Немає просто", — каже мама Тетяна.
Мати досі не може усвідомити, що Сергій загинув.
"Я все ще сподіваюся. Він був хорошим сином. Є і буде".
Прощання з військовим Сергієм Тягієм у Коболчині. Суспільне Чернівці
Що відомо про бійця
Молодший сержант Сергій Тягій приєднався до війська у квітні 2022 року. Спершу служив у стрілецькому батальйоні — підрозділ виконував бойові завдання на Сумщині, потім на Бахмутському напрямку Донецької області.
Згодом Тягій перевівся у Третю штурмову бригаду. Про це боєць торік у серпні розповідав в інтервʼю Суспільне Чернівці.
Сергій мав позивний Рембо та командував одним із відділень бригади. Після реабілітації восени 2024 року він знову повернувся на фронт.
Боєць відзначений нагородами: медаллю "За військову службу", яку присвоїв Президент України, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Хрест хоробрих", відзнакою Міністра оборони України "За поранення".
У серпні 2024 року Сергій Суспільному давав інтервʼю, де розповідав про повернення на фронт після важкого поранення та мрії після війни:
Читати ще
Читати ще
Оборона Авдіївки, страх дронів та перші бої: боєць Третьої штурмової бригади Рембо про службу
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
