За інформацією: Суспільне Чернівці.
Урочистий вінок з ковилою, який створила буковинка Галина Вівчарюк. Суспільне Чернівці
Відтворені вінки з ковилою та старовинні фотографії з архіву буковинки Галини Українець. Суспільне Чернівці
Дівчата одягали вінки з ковилою, коли запрошували на весілля чи коли укладали шлюб. Архівне фото надала етнографиня Іванна Стефʼюк
Майстриня Галина Вівчарюк родом з Рідківців. Про вінок з ковилою знала ще з дитинства – це для неї було звичним.
"У нас був звичай, коли наречена йшла запрошувати своїх родичів і сусідів на весілля, то її одягали в цю ковилу. У нас на неї казали павуни. Вона йшла через усе село – така урочиста. Стрічки розвівалися, ми на них коди казали. Це було так по-особливому. Це наше життя, це наша культура. Ми виросли з цього".
Такий вінок був символом дівочості. Дівчата чекали моменту, аби його одягнути.
"Як на данці дівчина була у такому вінку, то казали: “О, вона скоро виходить заміж”. Як була я малою, то разом з сусідкою йшла селом запрошувати людей на весілля. Мене так ноги боліли, але я йшла з великим гонором, бо була поруч з такою молодою. Це було почесно".
Майстриня з Буковини Галина Вівчарюк, яка виготовляє вінки з ковилою. Суспільне Чернівці
Урочистий вінок з ковилою, який створила буковинка Галина Вівчарюк. Суспільне Чернівці
Фрагмент з вистави “Вовчиха” Чернівецького обласного муздрамтеатру імені Ольги Кобилянської. Суспільне Чернівці
"Почуваюся з вінками, як зі своїми рідними"
Галина розповідає, що у її родині кілька поколінь одягало такі вінки – вона, її донька та онука. Якраз для онучки жінка сама його створила. Це було понад десять років тому. Тоді й зайнялася таким відтворенням, бо почали звертатися інші дівчата.
"Я з цим виросла. Це моє рідне. Я цим живу. Так як живеш між своїми рідними у сім'ї і ти відчуваєш захист і якесь задоволення, бо ти між своїми, – так само я з цими вінками".
Майстриня показує вінок, який подарувала для експонування у Буковинському центрі культури і мистецтва і тепер там він стає просвітою для тих, хто ніколи не знав про таку традицію.
Майстриня Галина Вівчарюк показує елемент вінка з ковилою. Суспільне Чернівці
На перший погляд конструкція не виглядає складною: ковила, циліндр й каркас з квітами та стрічки. Однак є кілька особливостей. Для такого вінка потрібен лише цвіт ковили. Цю траву колись косили, очищували, збирали її цвіт та складали у пучки. Її могли тримати упродовж багатьох років і вона не сипалася, добре зберігалася.
Невеличкий циліндр пришивали до трьох косичок дівчини. Робили це щільно, аби добре трималося. На циліндр одягали каркас, який заздалегідь майстриня готувала, обираючи квіти. А усередину циліндру ставили вже сформований великий пучок ковили. Крім цього, прикріплювали різноколірні стрічки – могло бути й до дванадцяти – чим багатша родина, тим їх могло бути більше.
Майстриня Галина Вівчарюк показує елементи урочистого вінка. Суспільне Чернівці
Зашивають вінок з ковилою у коси нареченої, село Топорівці. Фрагмент відео, яке надав Сергій Мороз
Зашивають вінок з ковилою у коси нареченої, село Топорівці. Фрагмент відео, яке надав Сергій Мороз
Майстриня звертає увагу на кожну деталь – скільки пучків потрібно і як важливо, аби цвіт ковили не перезрів, а також, як треба робити каркас, аби він не гнувся і тримав форму. Орієнтовно тиждень їй потрібен, аби виготовити один такий вінок.
"Я люблю, щоби вінок мав такі кольори, як наші буковинські сорочки. Кольорову гаму можна підбирати тільки під строї тих, хто це має носити. Якщо у дівчини сорочка вишита різними кольорами, такими яскравими, то і віночок такий потрібно робити, щоб він був яскравий, а не тьмяний".
Майстриня Галина Вівчарюк. Суспільне Чернівці
Вінок з ковилою, який виготовила майстриня Галина Вівчарюк. Суспільне Чернівці
Фрагмент з вистави “Вовчиха” Чернівецького обласного муздрамтеатру імені Ольги Кобилянської. Суспільне Чернівці
Вінок, який танцює
На сонці цей вінок розпускається, стає більш пишним. Здається, спеціально набирає такої форми, аби відсвяткувати з дівчиною її свято. На архівних відео з весіль у Рідківцях чи Топорівцях цю святковість можна відчути через екран. Цей елемент додавав урочистості. Вінок розвівався, був видимим серед гостей свята. Він танцював разом з ними. Тому й отримав неформальну назву – вінок, який танцює.
Весілля у селі Рідківці на Буковині, де дівчата одягали вінки з ковилою. Фрагмент відео, яке надав DimonProduction"Вінок з ковилою виховує манери та поведінку в традиції. Дівчина, яка його одягала, відчувала себе велично. Він розвівався і створював їй красиву поставу. В одних селах збирали кілька пучків ковили в один великий жмуток, в інших обтикували ковилою циліндр, а ще в одних ковила була вздовж голови й нагадувала такий собі ірокез", – каже Іванна Стефʼюк.
Весілля, на якому наречена одягнула урочистий вінок з ковилою. Фото надала Іванна Стефʼюк
Приклад пишного вінка з ковилою. Фото надала Іванна Стефʼюк
Приклад вінків, де ковилу ставили пучками й форма нагадувала ірокез. Фото надала Іванна Стефʼюк
Одна родинна фотографія стала поштовхом для дослідження
Галина Українець родом з Мамаївців. Вперше вона приміряла на себе вінок у танцювальному колективі. Її завше цікавило, що то за пишні пучки на голові, які вона колись побачила у сімейному альбомі. Питала бабусю, але та казала не ставити запитання, бо "такий час". Лише наприкінці 80-х років Галина дізналася, що у вінку була ковила.
На нашу зустріч жінка принесла архівні світлини, які вдалося зібрати упродовж років. Вважає, це особливим досягненням.
"Для мене велика честь і радість, що я можу показати своїм дітям і онукам – так одягалися мої бабусі, прабабусі".
Майстриня з Буковини Галина Українець. Суспільне Чернівці
Галина Українець показує вінок з ковилою, який відтворила . Суспільне Чернівці
Галині вдалося знайти фотографії 1920-1935 років. На світлинах весілля у Мамаївцях. З особливим трепетом показує світлину з архіву, яка стала поштовхом для невеличкого дослідження – дізнатися більше, як одягалися її предки і які сенси вкладали у стрій.
"Це фотографія з 1934 року. День весілля. Мої родичі. Вперше її побачила, коли мені було три роки. Тоді вона вабила мене якоюсь магією. Цей вінок мене завжди надихав. Вже пізніше я дізналася, що вінок шили у четвер перед весіллям, ставили його під кутом 45° так, щоби він злегка спускався на очі. В центрі прикріплювали брошку. За кількістю ковили вимірювали багатство і статус родини".
Дівчина з Мамаївців у вінку з ковилою – фото, з якого почалися пошуки архівів. Фото надала Галина Українець
Фотографія з архіву Галини Українець. Фото надала Галина Українець
Весілля у Мамаївцях, де наречена одягнула вінок з ковилою. Фото надала Галина Українець
Як Маланка врятувала вінок з ковилою
Етнографиня Іванна Стефʼюк каже, що за дослідженнями вінок з ковилою притаманний саме для Чернівецької області. Однак він має своїх "родичів" у Болгарії та Македонії – там побутують дуже схожі конструкції.
"Нас обʼєднують білі хорвати. Тобто ця традиція може бути ще з дуже-дуже давніх часів, коли головні убори, як цей вінок з ковилою, – були навіть не шлюбним атрибутом, а символом влади".
Етнографиня Іванна Стефʼюк. Суспільне Чернівці
Водночас у радянський період цей вінок мав зовсім інше життя, каже Іванна Стефʼюк. Йому не надавали такої обрядовості. В архівах Суспільне Медіатека можна побачити відео, що цей атрибут використовували, як урочистий на святах врожаю чи у дні села.
Дівчина у вінку з ковилою на святі. Суспільне Медіатека
Дівчата у вінках на святі. Суспільне Медіатека
Галина Українець каже, що на архівних світлинах 1939 року вже не знаходить ковили. Але її зберегла жартівлива переберія – у Мамаївцях такі вінки одягали на Маланку.
"Виявилося, що Маланка нас врятувала і дякуючи тому, що ми почали сміятися самі з себе, вдалося зберегти автентичність", – каже Галина.
Фрагмент з вистави “Вовчиха” Чернівецького обласного муздрамтеатру імені Ольги Кобилянської. Суспільне Чернівці"Маланка – бутафорна. Вона робить речі яскравішими й десь може перебільшувати, аби привернути увагу. Її сприймали лише як щось гумористичне. Тому коли персонаж Маланки одягав вінок, проти нього так не боролися, як проти вінка на весіллях у 70-80-х роках", – каже етнографиня Іванна Стефʼюк.
Фрагмент з вистави “Вовчиха” Чернівецького обласного муздрамтеатру імені Ольги Кобилянської. Суспільне Чернівці
Відтворює вінки, схожі до автентичних
Обрядовий вінок, який зашивають нареченій у зачіску, просто так не приміряєш. Тому коли хочеться наблизити до себе традицію, можна одягнути бутафорний вінок – схожий на ті, які мають персонажі Маланки. Галина Українець свого часу взялася їх відтворювати.
Показує кілька зі своєї колекції. Деякі з них возила за кордон, аби розповісти більше про традицію.
"Це наймолодший вінок. Я підбирала стрічки і ніжні троянди, аби наблизити матеріали до автентичних. Хотіла показати велич Буковини".
Майстриня Галина Українець показує вінок, який відтворила – це реконструкція. Суспільне Чернівці
Майстриня Галина Українець показує наймолодший вінок, який відтворила – це реконструкція. Суспільне Чернівці
У майстрині є й кілька фотографій Маланки, де персонажі одягали вінки з ковилою. Віднайшла світлини за 50-60-і роки.
"Коли ковилу внесли до Червоної книги, то в Маланці почали додавати щось схоже на неї", – розповідає Галина.
Галина Українець показує архівні фотографії маланки, персонажі якої одягали вінки з ковилою. Суспільне Чернівці
Маланка у Мамаївцях, персонаж якої одягнув вінок з ковилою. Фото надала Галина Українець"Колись ця рослина не була червонокнижною, поки людина мала міру свого апетиту. Зараз майстрині замовляють ковилу у тих країнах, де її не внесли до Червоної книги, – наприклад, з Італії", – розповідає Іванна Стефʼюк.
Під час війни немає таких весіль, але традицію треба зберегти
Традиції й обряди теж мають тенденцію зникати, тому дослідники їх терміново вносять до переліку нематеріальної культурної спадщини. Так зробили й з вінком у 2023 році. Якщо ще сто років тому він був поширений у понад сорока селах Буковини, то зараз він побутує у чотирьох – Рідківцях, Топорівцях, Чорнівці та Магалі.
"Коли я дізналася, що вінок став елементом нематеріальної спадщини України, то почувала гордо", – ділиться Галина Українець.
Фрагмент з вистави “Вовчиха” Чернівецького обласного муздрамтеатру імені Ольги Кобилянської. Суспільне Чернівці
Під час повномасштабної російсько-української війни вінки не вдягають так часто, як було колись. Весілля по-іншому роблять.
"За ці роки я не бачила, щоби у селі пройшлася наречена у вінку. Хлопці на війні, молодь виїхала за кордон. Трішки побоююся, що традиція може зникнути. А це потрібно зберегти. Вінки у нашій родині бережемо – я, моя донька, моя онука. Сподіваємося, що правнуки виростуть і теж так зроблять", – каже Галина Вівчарюк.
Урочистий вінок з ковилою, який створила буковинка Галина Вівчарюк. Суспільне Чернівці
Фрагмент з вистави “Вовчиха” Чернівецького обласного муздрамтеатру імені Ольги Кобилянської. Суспільне Чернівці
Реконструкція вінків з ковилою – їх створила Галина Українець. Суспільне Чернівці
Читати ще
Читати ще
Яким буде спецпроєкт “Жива спадщина” від Суспільне Чернівці – тизер
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
