За інформацією: Суспільне Чернівці.
Учасники театру-студії “Ґердан” під час зйомки кліпу. Олександра Скоропанюк
Фольклорний театр "Ґердан" був одним із перших колективів на Буковині, який виходив на сцену у традиційному буковинському строї. Всередині 90-х артисти ставили драматичні вистави, оживляли обряди та співали сторічні пісні, які збирали по селах. Зараз колектив став більш музичним, у його репертуарі понад 300 народних пісень.
Артисти одягають вишиті сорочки, горботки, ріклі та вінки — усе це глядачі раніше не завжди сприймали схвально, зараз ситуація змінилася. Актори не хотіли стилізувати образи, бо відчували себе природно лише у такому строї. Суспільне Чернівці розповідає, як у театрі зберігають одяг та що про це думає етнограф.
"У народному строї ми відчуваємо себе гонорово"
Приватну колекцію одягу зібрав засновник театру та режисер Петро Колісник, а продовжила цю справу нинішня керівниця Анастасія Костюк.
Вона розповідає, що підбирали костюми під кожного артиста. Деяким учасникам буковинці дарували свої старовинні сорочки.
"Горботки і вінки дівчат — то є чиста автентика. Із сорочками для чоловіків було складно. Їх створювали, бо не знаходили у гарному стані", — каже Костюк.
Учасники театру-студії “Ґердан” . Архів театру-студії “Ґердан”
Артисти кажуть, що у 90-х на них тицяли пальцями і не сприймали. Поруч із атласними штанами їхній стрій теж називали шароварним. Пізніше ситуація змінилася. Особливу зацікавленість відчували у турі Канадою під час повномасштабної війни. Там люди підходили фотографуватися і хотіли доторкнутися до тканини, як спадщини.
"У цьому вбранні ти себе відчуваєш гонорово. Коли його одягаєш, тобі хочеться розправити плечі і дивитися високо", — каже учасник театру Антон Іваніцький.
Учасник театру-студії “Ґердан” Антон Іваніцький. Олександра Скоропанюк"Наш одяг — це святкові строї. Ніхто в будній день не буде одягати сорочку, яка коштує, як пів хати. Але ми мусимо представляти те, що є, — найкраще. Було багато пропозицій, аби ми стилізували образи, але ми наче втрачали своє коріння. Тільки коли одягали своє, виглядали сильно і гідно", — говорить Анастасія Костюк.
Понад 24 роки доглядає за костюмами
Костюмерка Сальвіна Савчук працює у театрі понад 24 роки. Показує гримерку артистів, де вони зберігають костюми. Тут є ріклі, сорочки, горботки, вінки і сардаки. За цим усім жінка доглядає, дещо підшиває.
Костюмерка Сальвіна Савчук театру-студії “Ґердан” . Суспільне Чернівці"Спочатку мені було дуже складно — тебе ніби кинули серед ставу у воду і ти повинна сама думати. Але я вчилася, спочатку записувала все у зошит. Якщо ти любиш цю справу, то і вмієш її робити. Мені цікаво працювати з молодим колективом", — говорить Савчук.
Костюмерка оновлює вінки для учасниць колективу. Робить їх у вигляді корони із підвищеною центральною частиною. Через особливу форму, яка не схожа на інші українські вінки, такий вінок називають "карабуля".
Керівниця театру-студії “Ґердан” Анастасія Костюк. Олександра Скоропанюк
Сальвіна Савчук тримає речі у шафах та провітрює їх.
"Чоловічі сардаки тримаю у шафі. Через те, що шерстяні речі дуже любить міль, я ставлю поруч лаванду та полин. Крім цього, на вулиці перед театром просушую усі речі: костюми, горботки, капелюхи, навіть взуття. Усе виношу, щоби це прожарило сонечко. На це мені потрібно приблизно тиждень", — розповідає Сальвіна Савчук.
Етнограф про збереження автентичних речей
Етнограф Микола Шкрібляк акцентує увагу на тому, що артисти одягають довгий поясний одяг та доповнюють його хустками чи рушниками. А не виступають в однакових коротких спідницях, як це можна було простежити за деякими іншими артистами.
Етнограф Микола Шкрібляк. Суспільне Чернівці
"Пам'ятаєте, коли колективи з 30 людей виходили на сцену всі однакові і співали глибоку пісню свого села. Так спеціально робилося, щоби народна культура переходила у ширвжиток. Це дуже небезпечне явище. Рятунок тільки в молоді. Сьогодні я це особливо відчуваю. Впевнений, що такі люди, як артисти "Ґердану", збережуть справжність", — каже Шкрібляк.
Учасники театру-студії “Ґердан” . Архів “Ґердану”
Етнограф говорить, що масово одягати автентику та перетворювати це на моду є неправильним.
"Як колекціонер, я скажу про те, що багато речей просто псуються, якщо їх не провітрювати. І можна говорити, що "бережіть автентику, не одягайте, нікому не показуйте, складіть усе на купу", а це все міль буде їсти. Бо ми ще й не знаємо, як правильно зберігати", — розповідає Шкрібляк.
Учасники театру “Ґердан” у Канаді. Архів театру-студії “Ґердан”
Керівниця театру Анастасія Костюк каже, що для колективу не лише важливо одягати автентичні костюми, але й берегти їх. За народним строєм доглядає не лише костюмерка, але й самі артисти.
"Треба ще й виховувати культуру одягання і культуру носіння автентичних речей. Якщо ми не будемо їх одягати, а будемо лише показувати, як музейні експонати, то молоде покоління не повірить у цю любов. Ми не можемо відкидати те, що народний стрій є частиною традицій. А традиція передбачає жити нею та популяризувати її", — каже Микола Шкрібляк.
Подивитися, як фольклорний театр "Ґердан" зберігає одяг, а також дізнатися більше про їхню історію і те, як колектив упродовж 30 років зберігає українське звучання та виховує вже третє покоління можна у спецпроєкті Суспільне Чернівці:
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
