За інформацією: Суспільне Чернівці.
фото: Суспільне Буковина
Колись святкування Різдва у місті та селах Буковини відрізнялося. Зокрема через обрядовість та різну їжу. На міську культуру Чернівців впливали німецькі, єврейські й польські традиції. Відтак там готували різдвяні кекси, а в селі — пампухи. Також відрізнялося колядування. Про особливості Різдва Суспільному розповіла чернівецька етнографиня Іванна Стеф'юк.
Сто років тому Різдво на Буковині відзначали 7 січня. Деякі громади святкували 25 грудня. Початок року збігався зі святкуванням Різдва, а свята Нового року не було.
Різдво святкували у родині. Для нього робили дідуха – солом’яного снопа, який стояв у куті. Також плели "павучка" – це прикраса, що складається з трикутників соломи. У павутинні мало заплутуватись і залишатись усе погане.
У деяких селах прикрашали ялинку – це стара німецька традиція. Найчастіше ялинку наряджали на подвір'ї — вішали макові голівки, яблука, горішки, вовняні нитки. Верх ялинки прикрашав господар.
Дідуха й "павучка" робили діти та жінки, а ялинки рубали чоловіки й старші хлопці.
Початком новорічних свят вважався День Святого Миколая. Відтоді Калфи, які є головними в коляді, починали пригадувати колядки.
Листівка 1917 року від Драчинського до своїх близьких. Вона збереглась у скриньці Ольги Кобилянської. Фото: Чернівецький літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської
Місто і село у різдвяних святах відрізнялось обрядами і їжею. Якщо у місті на Різдво готували штолен Традиційна німецька різдвяна випічка. чи різдвяні кекси, то у селі — пампухи й вареники. Відрізнялося й колядування. Передусім через розташування будинків у селі та місті.
На Різдво готували кутю – товчену пшеницю. На Хотинщині й Кельменеччині була кутя з рису і з сухофруктами. На Святвечір готували 12 пісних страв, а на Різдво — святкову трапезу, де вже могли бути холодець, начинена курка, начинка.
Є традиція збирати найсмачніші страви й нести їх до самотніх родичів. Це робила дитина або підліток. Також відносили пакунки бідним, сиротам і літнім людям. У кошику обов'язково мали бути калач і свічка.
Вертеп 1989 рік. Фото: Михайло Курило
По-різному в області відзначали Маланку. Її походження невідоме. Деякі громади святкують Маланку в ніч з 31 грудня на 1 січня, інші – у ніч на 14 січня.
В одних головними персонажами є коні, в інших – ведмеді, в третіх – баба з дідом. У Вашківцях головний атрибут – маска, а у деяких громадах є купанка – обрядове купання. Одним з найдавніших персонажів Маланки є ведмідь "Урсу", в якого переодягаються на Сторожинеччині. Цим Маланка на Буковині відрізняється від усіх інших переберій.
Дідух – хлібне дерево. Фото: Суспільне Чернігів
Люди колядували в урочистому одязі, а діти одягали дзвоники й хустки. У радянський час колядувати не дозволяли, це висміювали й прирівнювали з жебрацтвом.
Буковина, перша половина ХХ століття. Румунські колядувальники. Фото: volynpost.com
На Путильщині була "рогата коляда", коли люди ходили з трембітою, рогом і скрипкою. Вони не тільки колядували під вікнами, а й заходили додому. Також була коляда, якою ходили лише чоловіки.
Зимовий цикл свят завершували Водохрещам.
Різдвяні атрибути зникали в ніч з 13 на 14 січня. Тоді спалювали дідуха, солому та скатертину.
Що відомо
- Іванна Стеф'юк — буковинська письменниця та етнографиня, лауреатка літературної премії імені Пауля Целана. Письменниця пише художні твори й книги про життя горян та місце містичної складової у житті людини.
