У вічній мерзлоті ховається дещо незбагненне: полярник – про таємниці Антарктиди (фото)

У свої 23 роки біолог Олег Горяінов вирушив на станцію “Академік Вернадський”, щоб цілий рік досліджувати природу Антарктики. Він – наймолодший учасник 31-ї Української антарктичної експедиції. Вічна мерзлота приховує від нас безліч таємниць. У розмові науковець Олег Горяінов розповів, як минають будні на краю світу, до чого найважче звикнути в ізоляції, а також про дослідження таємничих озер, життя пінгвінів й унікальну екосистему крижаного континенту.

Про це український біолог і полярник Олег Горяінов розповів в ексклюзивному інтерв’ю виданню «Фокус»

Що з побаченого в Антарктиці для вас було настільки дивовижним, що ви запам’ятаєте це до кінця життя? Насправді тут багато всього можна говорити: це і коли вперше побачив пінгвінів, і коли вперше пропливаєш човном біля величезного горбатого кита. Вражає, коли невеличка зелена рослина пробивається крізь сніг та росте за дуже низьких для неї температур і високого рівня ультрафіолету.

Під сотнями кілометрів льодовиків знаходять прісноводні озера Але те, що кожного разу відчувається як вперше, – це відчуття, коли ти пропливаєш біля айсберга. Навіть невеличкий шматочок льоду 50 на 50 сантиметрів спробуй підняти – ти розумієш, наскільки воно важке і грандіозне. А коли пропливаєш біля айсберга заввишки з п’ятиповерхову будівлю, розумієш, що це лише верхівка, а величезна частина під водою. Довго не міг звикнути до того, що у воді плавають крижини та айсберги, поруч із якими відчуваєш себе малесеньким.

Вічна мерзлота приховує від нас безліч таємниць. Фото: Олег Горяінов | Особистий архів

Який факт про Антарктику найбільше дивує людей, які ніколи там не були? Не враховуючи того, що тут не водяться білі ведмеді (багато хто плутає Арктику з Антарктидою). Багато хто думає, що в нас тут морози по -50, -60 градусів і що станція знаходиться в самому центрі Антарктиди. Насправді станція знаходиться на Антарктичному півострові, і клімат тут дещо інший. Взимку температура опускалася до -15° – це був максимум морозу під час нашої зимівлі цього року. За вікном зараз -1…-1,5°. Не холодно, сонце світить і припікає, тому для людей це дивно, вони не звикли бачити, що можна ходити без шапки і куртки. Клімат тут відносно вологий, але дуже сильні вітри – пориви можуть бути приблизно 130 км/год.

Клімат на станції не настільки критичний, як прийнято вважати. Фото: Олег Горяінов | Особистий архів

Чи є в Антарктиці щось, що навіть досвідчені полярники досі не можуть пояснити? Звичайно, адже цей регіон найменш вивчений серед усіх континентів. Тут, під сотнями метрів льодовиків, знаходять прісноводні озера. Наприклад, є озеро Мерсер – 1092 м. Там живуть різноманітні бактерії та мікроорганізми в повній темряві й під товстим шаром льоду, і вони, ймовірно, не контактували із зовнішнім світом. Вода там залишається рідкою через тиск льодовика та тепло самої землі. Вивчення таких екосистем і пошук перспективних бактерій чи мікроорганізмів для нашої промисловості може бути неймовірно класним, проте дослідження ускладнені товстелезним шаром льоду.

Існує думка, що в Антарктиці через екстремально низькі температури людина старіє повільніше? Чи є якісь наукові факти, які це доводять? Для теплокровних організмів це радше цікава здогадка, яка не є повністю підтвердженою науково. Те, що я помітив у своєму організмі за дев’ятий місяць перебування на станції, пов’язане з фізичною активністю. Станція знаходиться на скелястому острові з перепадами висот, і якщо в місті звик проходити 10-15 тисяч кроків, то тут це важко зробити, бо працюють не ті групи м’язів. У нас жартують, що після повернення додому будемо вчитися нормально ходити.

Олег під час роботи в Антарктиці. Фото: Олег Горяінов | Особистий архів

Також є вплив на біологічний годинник через антарктичне літо і зиму. Взимку світловий день був надзвичайно коротким – від 3 до 5 годин, і ти буквально живиш у темряві, від чого хочеться спати, бо організм активно виробляє мелатонін. Зараз день надзвичайно довгий, і через сонце на вулиці декого кидає в сон, а хтось не може заснути. Проте на собі я цього не відчув.

Окрім цього, ми живемо в ізоляції від поширених збудників різноманітних хвороб, які переносять люди, тому за весь час перебування тут ми жодного разу не хворіли на простуду чи грип – можна вибігти на мороз без шапки і не захворіти, бо немає збудника. Але імунна система відучується від цього, і коли почнуться контакти з людьми з великої землі, ми можемо почати перехворівати звичними речами, тому заздалегідь готуємося і п’ємо вітаміни.

За нами ретельно спостерігає лікар: вивчає, які зміни відбуваються в нашому організмі: міряє різноманітні показники, бере аналізи, щоб зрозуміти, як тривале проживання в Антарктиді впливає на здоров’я людини.

Чи є в антарктичних водах тварини, які досі залишаються маловивченими? Яка найбільш недооцінена тварина Антарктики Деякі тварини живуть на великих глибинах Південного океану в повній темряві – різноманітні риби, ракоподібні, головоногі молюски, амфіподи – усі вони дійсно маловивчені, бо туди важко добратися. А найбільш недооцінена тварина, на мою думку, – це антарктичний криль. Здавалося б, невеличка креветка розміром з мізинець, але це центральний елемент харчових ланцюгів усього регіону. Ним харчуються і пінгвіни, і кити. Крім того, криль харчується фітопланктоном, тому він є чудовим індикатором стану загальної екосистеми.

Неймовірний пейзаж в Антарктиді. Фото: Олег Горяінов | Особистий архів

Що у поведінці пінгвінів ви як біолог не можете пояснити? Чи справді пінгвіни можуть утворювати пари на тривалий час Субантарктичні пінгвіни (дженту), які населяють наш острів у найбільшій кількості, дійсно можуть зберігати пару протягом багатьох років, але це не завжди на все життя – це називається соціальною моногамією. Чому не назавжди? По-перше, один із батьків може не повернутися, бо його з’їсть морський леопард чи косатка. По-друге, партнер може затриматися. Якщо самка чекає минулорічного самця п’ять днів, розуміє, що він не повернеться, і знаходить нового, а старий раптом через два тижні повертається – вона може вже не зійтися з колишнім. Це працює в обидва боки.

Також пари розпадаються, якщо в цьому сезоні не було репродуктивного успіху і вони побили яйця. Тоді самиці шукають більш надійного, великого самця, який зможе наїстися криля, довше голодувати на гнізді і виростити потомство. Крім того, самці постійно б’ються за камінці для гнізд і залицяються до самок.

Колонія субантарктичних пінгвінів в Антарктиці. Фото: Олег Горяінов | Особистий архів

Колись чув, що у вічній мерзлоті може ховатися багато решток доісторичних істот. Все вкрито величезними льодовиками, і що там знаходиться – велике питання, хоча трапляються знахідки решток доісторичних пінгвінів чи навіть знайдений британською експедицією хребець тиранозавра.

Чи можливо якимось чином відродити цих звірів та рослини? Щодо відродження: вся інформація закодована в ДНК, але під впливом ультрафіолету та хімічних факторів ДНК руйнується, рветься і стає незмістовною для відродження цілого організму. З іншого боку, холод певним чином може сповільнювати процес деградації, саме тому велику кількість решток знаходять саме в льодовиках. Втім, для клонування потрібна жива клітина організму, з якої можна дістати ядро з цілісним ДНК, яке згодом потрібно пересадити в яйцеклітину організму суміжного виду й активувати поділ.

Щодо вірусів у льоді: багато хто боїться нової епідемії, але у льоді знаходять лише дрібні вірусні частинки або фрагменти нуклеїнових кислот давніх вірусів чи бактеріофагів (які інфікують лише бактерії), а не живі віруси, здатні інфікувати людину. Вони повністю деградовані, тому нічого нам не загрожує.

Якби ви могли поставити одне запитання будь-якій тварині Антарктиди й гарантовано отримати правдиву відповідь, що б запитали? Я б запитав горбатого кита і нарешті дізнався б, як він повертається на свої місця живлення та розмноження. Горбачі харчуються в холодних антарктичних водах, а на сезон розмноження мігрують у тропічні води біля Бразилії, Африки чи Австралії. До кінця неясно, як саме вони орієнтуються в регіоні й знаходять шлях назад. Науковці висувають різні гіпотези, зокрема, визначають вплив силових ліній магнітного поля, гравітації, акустики тощо. Також досліджують їхню пам’ять… Я запитав би кита, чи є у нього вбудований навігатор, і поставив би крапку в цьому питанні.

Олег Горяінов під час експедиції.Фото: Олег Горяінов | Особистий архів

Який природний процес ви хотіли б побачити власними очима? Чому саме це? Насправді це вже сталося: я дуже хотів побачити, як величезний шматок льодовика відколюється і падає у воду. Це грандіозне явище: тонни льоду падають з висоти, розбиваються об воду, глухий звук, хвиля – це неймовірно і наочно показує, як усе навколо змінюється.

А от чого я ще не бачив, але дуже хочу – це як горбаті кити вертикально вистрибують з води. Інколи в такий спосіб вони хочуть привернути увагу самок й показати, хто тут головний. Сподіваюся побачити це наживо під час антарктичного літа.

Олег побачив на власні очі, як змінюється клімат. Фото: Олег Горяінов | Особистий архів

Які зміни в природі Антарктики ви особисто спостерігали протягом роботи на станції? Окрім постійного розколювання льодовиків і айсбергів, я помітив зміни в поведінці субантарктичних пінгвінів (дженту). Зазвичай великою перешкодою для них є утворення морського льоду, який блокує їм вихід до води, тому на зиму вони йдуть в інші регіони. Але цього року через те, що зима була не такою суворою і морський лід майже не формувався, пінгвіни залишили наш острів лише на місяць замість звичних п’яти. Ти на власній шкурі бачиш, що клімат змінюється.

Чи можуть антарктичні організми допомогти науці й медицині? Так, можуть. Організми виживають тут у холоді завдяки спеціальним антифризним білкам, які не дають кристалам льоду наростати. Теоретично в перспективі ці технології та гени можна було б використовувати для створення ГМО-рослин. Крім того, вивчення бактерій може допомогти в пошуку нових антибіотиків.

А ще у горбатих китів є цікава особливість: вони мають певні системи репресії розвитку пухлин (вони не дають пухлинам розвиватися), а також велику кількість копій генів. Тобто, завдяки дослідженню ДНК та проведенню біопсій у китів можна знайти відповідь на питання, як приглушувати розвиток ракових захворювань.

Яке наукове відкриття в цій галузі могло б змінити наше розуміння життя на Землі? Знову ж таки, це підльодовикові озера, де в повній темряві та без сонця бактерії живуть завдяки хемосинтезу, перетворюючи енергію хімічних зв’язків на органічні речовини – це неймовірно перспективно для астробіології та пошуку життя в космосі.

Також вражають лишайники – симбіоз грибів і водоростей, які є першопрохідцями на нових територіях. Вони здатні виживати в екстремальних умовах. Деякі види лишайників брали участь в експериментах на зовнішніх платформах Міжнародної космічної станції та продемонстрували здатність відновлювати життєві процеси після тривалого перебування в космосі.

Які біологічні дослідження ви зараз проводите на станції? У мене з колегою три основні напрямки, головний із яких – моніторинг угруповань бактеріопланктону, який відіграє величезну роль у глобальному колообігу карбону та поглинанні вуглекислого газу. Ми регулярно виходимо в море і відбираємо зразки води. Оскільки концентрація бактерій невелика, доводиться фільтрувати аж по 20 літрів води з однієї точки, щоб зібрати мікроскопічну масу на фільтри. Потім ми консервуємо їх у кріопробірках і заморожуємо при -80 °C для доставки в Україну, де робитимемо метагеномний аналіз видового складу і вивчатимемо матричну РНК.

Також займаємося моніторингом популяції пінгвінів на нашому острові та прилеглих островах, працюємо з наземною рослинністю Антарктики.

Яке найкрасивіше явище, яке ви бачили в Антарктиці? Важко вибрати щось одне. Це і родини китів з дитинчатами, за якими можна спостерігати з дрона. Це неймовірні зорі іншої півкулі, Чумацький Шлях і Магелланові Хмари. Було круто побачити на власні очі незначну іонізацію на кшталт полярного сяйва. Сама Антарктика надзвичайно гарна: темні гори, вкриті снігом, неймовірно синій лід, що переливається на сонці, та безхмарні заходи сонця.

Який найдивніший або найприємніший запах, що вам запам’ятався? Звичайно, це специфічний запах пінгвінячих колоній – суміш крилю (креветок) з аміаком. Навіть якщо ти не бачиш колонію, по запаху одразу зрозумієш, що наближаєшся до неї. З часом до цього звикаєш.

1Яку одну річ про Антарктику ви хотіли б, щоб знав кожен українець? Я хотів би, щоб кожен українець знав, що у нас є своя станція, і що полярники роблять величезну роботу, прославляючи українську науку за 15 тисяч кілометрів від дому. Це не просто збір води, а комплексний науковий підхід, який є величезним внеском у світову науку та приводом для гордості за те, що Україна звучить і продовжує дослідження на світовій арені попри все.

Олег Горяінов на станції “Академік Вернадський”. Фото: Олег Горяінов | Особистий архів

Що ви зробите у перший день після повернення додому? Хочу побачити близьких і друзів, сильно обійняти, піти в ресторан, погуляти містом чи в парку. Зробити щось звичне – покататися на велосипеді чи машині. Банально піти в супермаркет, подивитися на українські ціни, скупити півмагазину або піти на шопінг, вибрати й поміряти одяг. Тут такого немає, це забулося, тому хочеться повернутися до звичного життя.

Джерело

Новини Буковини | Останні новини Чернівецької області