26 квітня 1986 року о 1:23:47год під час проектного випробування турбогенератора №8 на енергоблоці №4 Чорнобильської АЕС стався вибух. Він призвів до повної руйнації реактора, часткового обвалу будівлі енергоблоку та покрівлі машинного залу. Пожежу, що виникла в результаті аварії, гасили до 5 години ранку. Але вогонь всередині четвертого енергоблоку вдалося ліквідувати лише до 10 травня 1986 року із застосуванням вертолітної техніки.
У результаті аварії стався викид радіоактивних речовин, який порівнюють з трьомастами Хіросім. Хмара, що утворилася після аварії, накрила не лише суміжні з Чорнобильською АЕС, території, а частини сусідніх європейських держав загальною площею 207,5 тисяч квадратних кілометрів.
Безпосередньо під час вибуху на ЧАЕС загинула тільки одна людина, ще одна померла вранці від отриманих травм. Але згодом у 134-ох співробітників станції, членів пожежних та рятувальних команд розвинулась променева хвороба, 28 з них померли протягом наступних декількох місяців.
Евакуація населення із зони ураження розпочалась не одразу. Люди, не знаючи про масштаби небезпеки, вийшли на травневий мітинг, при тому що рентгенометр в той день засвідчив значення близько 2500мкР/год. Лише до 6 травня було вивезено населення з 30-кілометрової зони. Загалом було евакуйовано приблизно 200 тисяч осіб.
Число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно (загальна кількість загиблих від наслідків радіації становить близько 600 000 осіб). Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників, до них слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, і мешканців районів, що піддалися радіоактивному забрудненню. За інформацією організації Союз «Чорнобиль», з 600 тисяч ліквідаторів 10% померло, а ще 165 тисяч людей стали інвалідами.
У перші після аварії дні основні зусилля спрямували на зниження радіоактивних викидів зі зруйнованого реактора і запобігання ще серйознішим наслідкам. Потім почалися роботи з очищення території й прикриття зруйнованого реактора. Довкола 4-го блоку був побудований бетонний «саркофаг», будівництво якого завершилось наприкінці листопада 1986 року. У 2012 році було розпочато будівництво нового укриття. Будівельні роботи зі зведення нового 110-метрового купола велися протягом 4-х років, і 29 листопада 2016 року рухома конструкція накрила четвертий блок Чорнобильської АЕС. А в грудні 2016 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам'яті про Чорнобильську катастрофу.
Чорнобильська аварія стала не тільки символом найбільшої в історії людства техногенної катастрофи, символом мужності, самопожертви й жертовності тисяч українців, а й уроком всьому людству, показавши, що ядерна енергія, яка вийшла з-під контролю, не визнає кордонів.
Але очевидно, що не для всіх доступні такі уроки. У перший день широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну ЧАЕС була захоплена окупантами, персонал станції взято в полон, вивезено частину обладнання. Україна і світ з острахом спостерігали за тими подіями, усвідомлюючи небезпеку перебування на об’єкті недосвідчених, малограмотних людей, які переміщалися на бронетехніці без радіаційного захисту через високотоксичну зону «Рудий ліс» і підняли хмари радіоактивного пилу. Окупанти знаходилися на території ЧАЕС п'ять тижнів. За цей час з'являлася інформація про локальні пожежі в Чорнобильській зоні, гасити які Україна не могла. Крім того, станція залишалася без електрики, яка необхідна зокрема, для охолодження відпрацьованого палива. 2 квітня над Чорнобильською АЕС знову підняли український прапор.
26 квітня ми вшановуємо героїзм пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, захищаючи світ від радіації. Подвиг цих людей уже записано до літопису людської мужності. І, звичайно, дякуємо Збройним Силам України, які боронять від російського агресора не лише Україну, а й весь цивілізований світ.
