Втрата ще одного молодого воїна – навіки незагоєна рана в серцях жителів краю, які зустрічали Ярослава вдома та проводжали його в останню путь навколішки.
Сьогодні рідні й близькі, друзі й побратими, представники місцевої влади, другого відділу Дністровського РТЦК та СП, старостату, освітяни, односельчани та всі небайдужі прощалися із Героєм, дякуючи за мужність та захист.
«Ярослав Шевчук повернувся додому «на щиті», залишивши по собі вічну пам’ять та невимовний біль. Коли ворог прийшов на нашу землю, він без вагань змінив цивільний одяг на військовий однострій. З квітня 2022 року він став на захист нашої свободи. Як електрик взводу інженерних конструкцій, він виконував складну й небезпечну роботу, від якої залежала міцність нашої оборони та життя товаришів. Він не просто служив — він будував фундамент нашої майбутньої перемоги. Йому було лише 30. Вік, коли життя має лише розквітати. Але Ярослав обрав шлях воїна. Він загинув у бою на Харківщині, захищаючи кожен метр української землі, відстоюючи право кожного з нас прокидатися у вільній країні. Сьогодні ми схиляємо голови перед родиною нашого Героя…» – зазначив в ході траурного мітингу перший заступник міського голови Іван Гангал.
Рідним Ярослава Шевчука було вручено Лист пошани і скорботи від імені Президента України.
Поховали Героя з усіма військовими почестями на кладовищі рідного села Ломачинці.
Низько схиляємо голови перед жертовністю воїна!
Доземний уклін Захиснику України Ярославу Шевчуку!
Вічна та світла пам'ять Герою!
