За інформацією: Суспільне Чернівці.
Військові під час прогулянки містом. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
Для реабілітації військових у Чернівцях орендували котедж. Суспільне Чернівці
"Був противником реабілітацій"
21-річний військовий Іван Косюк був на фронті з 19 років. Торік під час штурму поблизу Білогорівки на Донеччині він отримав мінно-вибухову травму — врятувати хлопцю зір медики не змогли.
— Ми так і не зрозуміли, то міна була чи танк. Але мені каску повністю знищило: ліве око відразу розірвало, а в правому був осколок — ним я ще трохи бачив. Вже в Дніпрі прокинувся й зрозумів, що повіки у мене повністю зшиті. Лікарка мені нічого сказати не могла, почала плакати. Я спитав: "Ого, в мене що там пів обличчя немає?", а вона мені відповіла, що їм довелося видалити мої очі. Мені головне, щоб руки-ноги були, а за інше все одно, — каже військовий.
Іван Костюк. Фото надав Іван Костюк
У лікарні у Харкові Івану встановили очні протези. Відтоді він самостійно навчався користуватися телефоном, а згодом почав намагатися ходити з тростиною й навіть їздити з друзями на рибалку. Каже, спершу був проти реабілітаційних занять, бо сумнівався, що там його чогось навчать, втім змінив свою думку.
— Я нервувався, бо тиждень вчився користуватися телефоном, не міг навіть подзвонити нікому. Але був страшним противником цих реабілітацій. Думав: "Ну, чого ви зможете мене навчити? А потім зіштовхнувся з проблемою, як мені ходити з паличкою? Бо я пробував, але темп ходьби не той. Коли я приїхав на реабілітацію, мені тут сподобалося: ми вже спокійно гуляли до магазину чи кав'ярні. Справді, багато чого навчили, — каже Іван.
21-річний незрячий військовий Іван Косюк (справа). Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
Для адаптації військові відвідують різні заклади. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
"Чим більше тренувань, тим легше"
Ветеран Руслан травмував майже всі частини тіла, повністю втратив зір і частково слух. На реабілітацію він приїхав із дружиною Надією. Жінка розповідає, перший час удома подружжя не знало, як перебувати разом у побуті: ходити у помешканні або їсти. На першому етапі реабілітації Руслан був у важкому стані: досі приймав знеболювальні й відвідував лише частину занять.
Поступово Руслан почав займатися у спортзалі, відновлювати моторику, рух та вчитися ходити з тростиною. Зараз йому легше орієнтуватися в просторі. Чоловік може самостійно нарізати овочі на салат, знайти свої речі та скласти їх.
— Незряча людина через руки та звуки відчуває тростину. Мені було важко через травмовані руки, але, чим більше тренувань, тим легше було орієнтуватися в кімнаті. Ходжу по ребру поверхні меблів, коли вона закінчується, то розвертаюся. Ходжу по периметру кухні.
Незрячий ветеран Руслан з дружиною Надією. Суспільне Чернівці
Реабілітація незрячих військових у Чернівцях. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
"Перед обличчям чорна картинка і все"
Загалом реабілітацію проходять п'ятеро військових. Серед них також Віктор Вівчаренко. Півтора року тому внаслідок бойових дій чоловіку сильно пошкодило обличчя — медикам довелося вставити титанові пластини, аби згодом можна було сформувати протез. Зараз Віктор ходить у затемнених окулярах й очікує на операцію з відновлення нижніх повік.
— Відновлять повіки й, мабуть, наступного року вже буду виглядати реалістично: вставлять протези, буду як й інші люди. Одразу було складно прийняти, що більше не зможу бачити дітей, дружину, світ. Чорна картинка перед обличчям і все. Сім'я мотивувала мене видряпуватися з тієї ями самому, допомагали мене та стимулювали не опускати руки.
Незрячий ветеран Віктор Вівчаренко. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
Військових заново вчать самостійно робити повсякденні справи. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
"Разом звикаємо й адаптуємося жити"
Для військових орендували котедж у Чернівцях — впродовж 21 дня вони будуть адаптуватися у ньому жити без зору. Зокрема, вивчатимуть незнайомі маршрути, відвідуватимуть магазини та заклади й закріплюватимуть побутові навички.
Олеся Перепеченко, авторка проєкту “Життя після війни має тривати”. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
Реабілітація незрячих військових у Чернівцях. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
Реабілітація незрячих військових у Чернівцях. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
Перепеченко каже, за потреби незрячим військовим допомагають тренери, які теж мають порушення зору.
— Нам головне, щоб вони вмикали мозок і самі хотіли знайти вирішення. Щоб справді були у такій ситуації, коли самі вдома й тобі потрібно щось зробити. Немає якої підтримки – ти йдеш і робиш це самостійно, — каже Олеся Перепеченко, — ми показуємо хлопцям, що ми маємо порушення зору, але їдемо з ними в чуже місто, й разом звикаємо й адаптуємося жити.
За словами авторки проєкту, після реабілітації ветерани теж зможуть стати менторами для військових, які втратили зір і потребують допомоги з адаптацією.
Реабілітація незрячих військових у Чернівцях. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
Реабілітація незрячих військових у Чернівцях. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
Читати ще
Читати ще Допомагає забути про війну: як для поранених військових на Буковині проводять заняття на ранчо з конями
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
