За інформацією: Суспільне Чернівці.
Гончар Іван Паладійчук на подвір’ї свого господарства. Суспільне Чернівці
Дружина гончара показує його керамічний горщик для квітів. Суспільне Чернівці
На вулиці, де живе Іван, колись це ремесло передавали від батька до сина. Так його тато весь час займався гончарством – навчив і його.
"Я коли починав, то бачив, як тато працює. Але бачити — це одне. Я багато років цим займався: і на роботі працював, щоб і стаж був, і пенсія. Але гончарство не покидав", – каже Паладійчук.
За словами майстра, молодь втрачає інтерес до гончарства. Через низький попит майже десять років він не виготовляє нові вироби. Однак він радий, що є люди, які досліджують це ремесло і не дають про нього забути. Їм гончар показує вироби, які створив раніше.
Гончар показує свій керамічний виріб. Суспільне Чернівці
Зокрема, вироби гончара оглядали учасники експедиції селами, яку організовує громадська організація "Кафедра Буковини".
"Буковинська кераміка насправді не досліджена. І ми намагаємося по крихті збирати інформацію про неї — про форми, розписи, їхню наявність або відсутність", – розповідає гончарка та учасниця експедиції Олена Петришак.
Гончарка, учасниця експедиції Олена Петришак. Суспільне Чернівці
Петришак каже, завдяки Паладійчуку вони дізнаються про витоки гончарства, зокрема, як колись викопували глину, як її розробляли та при яких температурах випалювали. Адже у відкритих джерелах знаходять лише загальноєвропейські стандарти цього ремесла.
"Нам цікаво, які були техніки саме в цьому регіоні. Мене вражає те, що Іван Паладійчук залишає свої вироби максимально природними, не додає розписів і акцентує увагу на теракоті. Це – жива глина, випалена при температурі до тисячі градусів, і їй нічого не бракує. Вона мінімалістична і підходить до всього", – каже Петришак.
Глиняні глечики Івана Паладійчука. Суспільне Чернівці
Сама Олена Петришак займається керамікою чотири роки і навчилася всьому самостійно. Свої вироби випалює у трьохфазній електричній печі. Натомість Паладійчук робив це у звичайній печі, яку опалював дровами.
"Нове, що я вигадав, — гончарний димохід. Три тижні тому з Карпат приїжджали й питали про димоходи, зокрема про великі гончарні димоходи, але їх я вже давно продав гуртом. Попит на них був, особливо з колишнього Герцаївського району брали", – каже Паладійчук.
Гончарний димохід на будинку Івана Паладійчука. Суспільне Чернівці
Керамічні комини — унікальна особливість села Малинці, каже Петришак, бо усі вони — рукотворні. Також витримують високі температури, захищаються від снігу та дощу.
"Щоб їх створити, потрібна неймовірна маса глини. Витягнути її на гончарному колі дуже важко, бо це багато кілограмів, а до цієї основи треба додати кілька виводів диму", – розповідає Петришак.
За її словами, таких коминів залишилося дуже мало, бо село розвивається — старі комини замінюють сучасними. Однак подекуди вони ще трапляються – завдяки цьому можна зберегти їхню технологію.
Вироби гончара Івана Паладійчука на його подвір’ї. Суспільне Чернівці
Читати ще
Читати ще
“Це, напевно, в мене у крові”: як буковинка з гірського села з родиною щороку розписує писанки традиційними орнаментами
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
