За інформацією: Суспільне Чернівці.
Герой Небесної Сотні з Чернівців Олександр Щербанюк. Даниїл Щербанюк
Чернівчанин Олександр Щербанюк тричі їздив на Майдан. З останньої поїздки не повернувся — загинув від кулі снайпера на вулиці Інститутській. Це сталося 20 лютого, коли активісти Майдану перейшли в наступ. Олександру тоді було 46 років.
Його син Даниїл Щербанюк каже, що батько вирішив поїхати на Майдан після побиття студентів.
"Зважаючи на його громадянську позицію, думаю, що він хотів долучитися ще раніше. Коли ще й побачив, що знайомий бере участь, не міг стояти осторонь. Тато брав участь і у Помаранчевій революції. Почуття справедливості завжди тягнуло його на таке".
Олександр Щербанюк. Даниїл Щербанюк
Даниїл пригадує, що батько пропонував жартома поїхати з ним, але мама заперечила. Олександр їздив у Київ та періодично на кілька днів повертався додому.
"Тато завжди був віруючою людиною. Колись віра витягнула його з ями. З собою на Майдан він возив Тору. Ми всі розуміли, що він піде туди, де гарячіше. Допомагав робити коктейлі Молотова. Пішов на Інститутську витягувати людей, коли почалися розстріли".
Олександр Щербанюк. nebesna.pravda.com.ua
"Зробив собі щит і повернувся на щиті"
Востаннє, коли Олександр був вдома, змайстрував собі щит, аби захищатися на Майдані.
"У нас на вулиці стояв стіл, де ми зберігали інструмент, – його прикривали пластмасовою кришкою. Тато її взяв, доробив ручку і казав: "Їду зі щитом, бо там кидаються камінням – треба якось прикриватися". Пишався, що в нього є щит і повернувся "на щиті". Я завжди у цьому бачив символізм – особливо, коли розпочалася повномасштабна війна і почали привозити перших загиблих".
Даниїл не одразу дізнався про загибель батька. Коли був у школі, зателефонувала мама і сказала, щоби йшов додому. Поки чекав на тролейбус, на зупинці "зловив" wi-fi. Незнайома дівчина написала йому: "Мої співчуття, мені дуже шкода". Даниїл не зрозумів, що сталося. Коли вже прийшов додому, побачив біля дому багато людей – усе стало ясно.
На прощання з Олександром Щербанюком у Чернівцях прийшли понад тисячу людей. Вони утворили ходу через усе місто, десятки із них говорили слова прощання на Центральній площі, а дорогою до кладовища вигукували "Герої не вмирають" та "Героям слава".
Прощання з Олександром Щербанюком у Чернівцях – 2014 рік. Архів – Суспільне медіатека
Прощання з Олександром Щербанюком на Центральній площі у Чернівцях – 2014 рік. Архів – Суспільне медіатека"День похорону для мене був дуже важким – і фізично, і морально. Я після того замкнувся. Упродовж шести років після загибелі тата мені постійно казали, що я на нього схожий, але я не бачив цього в собі. Вже згодом у своїх діях відслідковував і думав: "Ого! В цьому я, напевно, був дуже схожим на нього". Він мене навчив моралі, ставлення до світу, бажання вірити у краще в людях. Був майстром "на всі руки", встиг зробити у Чернівцях багато об'єктів".
Олександр Щербанюк з сином Даниїлом. Даниїл Щербанюк
Сім’я Щербанюків. Даниїл Щербанюк
"Краще – з живою людиною, ніж з такою гордістю"
Даниїл розповідає, що його найяскравішим спогадом з дитинства, який пов'язаний із батьком, є поїздка на Дністер.
"Ми жили в палатці, ловили рибу, грали пінг-понг, сиділи біля багаття і розмовляли. Такого формату спілкування "батько-син" нам дуже не вистачало".
Олександр Щербанюк. Даниїл Щербанюк
Олександр Щербанюк з сином Даниїлом. Даниїл Щербанюк
Хлопець каже, що йому було боляче і водночас приємно, що його батько – Герой. Однак через це відчував себе в тіні свого тата. Ймовірно через це не завжди афішував, що він – син Щербанюка.
"Це та гордість, яку ти, напевно, хотів би не мати. Думаю, більшість людей, які зараз втратили рідних, скажуть те ж саме. Ти усвідомлюєш цінність, але водночас живеш із думкою, що краще би у мене не було цієї цінності. Краще – з живою людиною, ніж з такою гордістю".
Даниїл Щербанюк з мамою. Даниїл Щербанюк
Даниїл почав пізніше усвідомлювати ціну, яку заплатив батько і всі, кого тоді вбили. Думав, яка потрібна воля, аби так вчинити, і розмірковував, чи зробив би так само.
"Тато був людиною, на яку дивишся і не бачиш, що йому 46 років. Живчик! Я в цьому на нього схожий (сміється – ред.). Ти біля нього стоїш і відчуваєш, як від нього б'є енергія – навіть коли він просто мовчить. Я думаю, він би багато прожив".
Коли Даниїл подорослішав, йому стало цікаво більше зрозуміти про події Революції Гідності. Адже коли тривав Майдан, хлопцеві було 13 років. У дорослому віці він читав про події сучасної України і все розглядав крізь призму Майдану.
"Я знаю людей молодого віку, які кажуть, що за Януковича "жилося краще" – "Чувак, тобі було вісім! Що ти там пам'ятаєш про того Януковича?" Це було неприємно чути. У суспільстві були й репліки про те, що "Небесна Сотня загинула даремно", що "це все олігархи, дурна влада, продюсування американців". Ти слухаєш це все і тебе наче брудом поливають, бо так вони топчуть загибель твого батька. Зараз немає такої відрази до суспільства, як було колись. Пройшов підлітковий максималізм і я усвідомив усі цінності".
"Чую: "Зупинка Щербанюка" і кожен раз згадую усе пережите"
Суспільне Чернівці поїхало з Даниїлом до меморіалу Героям Небесної Сотні у Чернівцях. Хлопець каже, що востаннє там був на відкритті у 2021 році. Називає це однією з небагатьох подій, які для нього важливі. Адже після загибелі тата майже не долучався до акцій, які проводили у місті. Пригадує, що раніше йому було не дуже приємно, що у Чернівцях є вулиця, яку назвали на честь батька. Зараз це стало звичним.
Син Героя Небесної Сотні Даниїл Щербанюк біля меморіалу у Чернівцях. Суспільне Чернівці"Коли їду у транспорті і чую: "Зупинка Щербанюка", кожен раз згадую все пережите. Для мене і як для сина, і як для громадянина дуже важливо і приємно, що у місті є меморіал. Потрібно нагадувати людям, просвітлювати нові покоління про ті події, які сформували світ, в якому вони живуть і будують своє майбутнє. Це пам'ять і код суспільства. Це те, що дозволяє нам бути тими, хто ми є, рефлексувати, розвиватися, а не залишатися у темряві".
"Небесна сотня започаткувала зміни у суспільстві"
У 9 класі Даниїл отримав військовий квиток і знав, що за законодавством може не служити. Однак коли розпочалася повномасштабна війна, долучився до ЗСУ.
"Моя служба упродовж майже трьох років – це не те, чим можу пишатися. Не маю безпосередньої участі у бойових діях, хоча тривалий час дуже хотів і рвався. Останній рік служби був цікавим, однак з метою безпеки не можу сказати, чим саме і де займався. Під час повномасштабної війни маю принцип – бути в ЗСУ або бути для ЗСУ. Якщо я тепер не служу, то я доначу, адже маю приносити користь суспільству, особливо армії".
Даниїл Щербанюк. Даниїл Щербанюк
Щербанюк каже, що події Революції Гідності призвели до того, де ми зараз є. Однак це не означає, що варто прирівнювати Майдан до повномасштабної російсько-української війни.
"Є усвідомлення, що перша сотня, яка загинула, започаткувала зміни у нашому суспільстві. Тоді вони зберегли суспільство і у нас з'явився шанс проіснувати, як незалежна Україна, ще десять років. Майдан не несе за собою відповідальності, що Росія на нас напала. Ті події дали можливість підготуватися до того, що відбувається останні три роки".
Василь Аксенин
"Поїхав на Майдан одразу після побиття студентів"
Герой Небесної Сотні з Чернівців Василь Аксенин. Богдан Аксенин
Чернівчанин Василь Аксенин двічі їздив на Майдан. 20 лютого під час зіткнення протестувальників з "Беркутом" на вулиці Інститутській снайпер поцілив у щілину під бронежилетом – куля потрапила у живіт Аксенина й пошкодила йому тазостегнову кістку.
Його син Богдан Аксенин каже, що батько поїхав на Майдан одразу після побиття студентів.
"Він тоді чітко сказав: "Б'ють таких, як ти, і я можу їх захистити". На його рішення поїхати ні мама, ні ми з братом не могли нічого сказати. Я завжди знав, що він проти Януковича, але не дуже вникав у це. Не повноцінно розумів, чому відбуваються мирні зібрання у Чернівцях та Києві. Пізніше довелося з'ясувати причини".
Василь Аксенин на Майдані. Богдан Аксенин
"Приїхав з Майдану, щоби організувати мені день народження"
Богдан каже, що батько мало розповідав про те, що відбувається на Майдані.
"Коли тато приїжджав на кілька днів, я намагався розпитати, що там відбувається. Він просто сказав: "Включи веб-камери". Пригадую, що говорив, як їх поливали з водометів, аби розігнати. Вони йшли у намети, переодягалися і знову поверталися. На вулиці було -20 градусів. Я тоді був шокований".
Василь Аксенин на Майдані. Богдан Аксенин
Богдан розповідає, що батько приїжджав додому 16 лютого, аби організувати йому день народження.
"Він постарався – все було дуже круто. Однак я не відчував веселощів повною мірою. Коли тато поїхав 18 лютого, вже ніякої радості від цього не було. Я вважаю, це був останній мій день народження такий, яким він мав би бути. Такого вже більше не було ніколи".
Василь Аксенин на Майдані. Богдан Аксенин
"У день прощання зупинилося все місто"
20 лютого Богданові зателефонувала мама і сказала, що тата поранили. Вони намагалися сконтактувати з батьком, але зв'язку не було. Сподівалися, що нічого критичного не трапилося, хоча слідкували за подіями і бачили розстріли на Майдані.
Спочатку Василя Аксенина лікували у Києві. Згодом його перевезли до Польщі, де пробув три тижні. Він помер 12 березня 2014 року в польській клініці через виснаження травмою і складні операції. У нього зупинилося серце. Чоловіку було 52 роки.
Василь Аксенин під час лікування після поранення на Майдані. Богдан Аксенин"Мали надію, що його врятують, але поранення було надто серйозне. Коли він був у лікарні, я залишився вдома. Ми спілкувалися телефоном, я розпитував про те, як він почувається. Він відповідав, що все добре і давав вказівки, як доглядати за птахами. Що я очікував почути? Те, як його болить? Це я вже зараз розумію, коли лікую людей".
У 2014 році на прощання з Василем Аксениним у Чернівцях зібралися сотні людей. Зараз Суспільне Чернівці поїхало з Богданом Аксениним на Центральну площу, де біля фотографій Героїв Небесної Сотні вшановують їх пам'ять. Хлопець пригадує, якою була хода в день похорону від площі до кладовища.
Богдан Аксенин – син Героя Небесної Сотні Василя Аксенина. Суспільне Чернівці"Я пам'ятаю той день прощання. Здавалося, що долучилося усе місто, що воно зупинилося – були тільки ми і ця хода… У мене було враження, що це відбувається не зі мною. До цього було ідеальне розмірене життя. Ти впевнений у всьому, бо у тебе є тато – він твій фундамент. А потім цього немає. Це дуже різка зміна всього. Це просто руйнування життя повністю".
Прощання на Центральній площі з Василем Аксениним – 2014 рік. Архів – Суспільне медіатека
Богдан ділиться, що батько багато вчив його і брата, розпитував про ситуації в школі, постійно казав, що варто захищати слабших.
"Брат був дорослішим, тому тато з ним спілкувався, як з другом. Я якраз переходив на цей етап – з повчань на більш дружні стосунки. Шкода, що вони на цьому й завершилися. Тато дуже любив це життя. Я не часто зустрічаю таких людей, які би настільки насолоджувалися життям. Він дуже добре ставився до людей. Рятував птахів – кликав хірургів, щоби їх оперувати".
Василь Аксенин рятував птахів. Богдан Аксенин
Хлопець каже, що найбільш потужним спогадом, який пов'язаний з батьком, є його поїздка з санаторію.
"Це була невеличка подорож. Ми поїхали в Ялту. Заїжджали у зоопарк, були в музеї. Було дуже цікаво, бо це була спільна поїздка, яких ніколи не було. Ми частіше їздили з братом і мамою. Тато мусив бути вдома, бо не мав на кого залишити птахів".
Василь Аксенин з синами – Юрієм та Богданом. Богдан Аксенин
"Загибель батька – моя гордість і мій тягар"
Богдан каже, що пишається вчинком батька, адже він розумів небезпеку, але попри все наважився на такий вчинок.
"Його загибель – моя гордість, але й мій тягар. Мені навіть дехто говорив: "У цьому твоя сила". Хотілося сказати: "Шановний, яка сила? Ти не уявляєш, як мені важко з цим жити – особливо на початку. Коли тата вбили і лише зараз – через десять років – винесли якісь вироки і вони незадовільні. Про яку силу ти говориш?"
Сім’я Аксениних на кладовищі . Богдан Аксенин
Хлопець ділиться, що після прощання з батьком спочатку відчував відсторонення – більше року не вірив, що це правда.
"Звичайно, я злився на цю ситуацію. Але він не йшов туди, аби отримати кулю і загинути – на ньому були бронежилет з каскою. Він йшов захищати людей. Раніше люди говорили негативне про Небесну Сотню і могли легко цим ранити. Батько пожертвував своїм життям заради нас, щоби ми мали волю слова і волю вибору".
Син Героя Небесної Сотні Богдан Аксенин. Богдан Аксенин
"Вони не дискредитували революцію – тиснули силою духу"
Богдан Аксенин каже, що революції та повномасштабна російсько-українська війна – це події одного процесу.
"Всі очікували, що Майдан за секунду змінить країну. Так не може бути. Це процес – дуже кривавий і болючий, але він має відбутися. Я вважаю, що немає періоду цієї революції, – вона ще не закінчилася. Наші зміни мають бути більш кардинальними. Ми маємо волю слова, яку постійно намагаються забрати. Треба зробити так, аби ніхто не міг зазіхнути на неї, – тоді ми будемо справді вільними".
Богдан та Юрій Аксенини. Богдан Аксенин
Хлопець говорить, що добре пам'ятає, як почувалася його сім'я після загибелі батька. Зараз багато сімей загиблих переживають схоже.
"Тепер вся нація – у траурі. Але якщо ми забудемо минуле, то і про майбутнє нема чого думати. Ми дали слабину і втратили деякі документи зі справ. Тому зараз потрібно працювати. Ті, хто брав участь у Революції Гідності, вони не дискредитували її. Це був мирний протест — вони йшли і тиснули своєю силою духу цих злодіїв зі зброєю, цих беркутівців".
Що відомо
- 20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні — пам'ятний день на вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні. Цього дня 2014 року на вулиці Інститутськ у Києві силові підрозділи розстрілювали протестувальників. Всього за день було до ста жертв, яких назвали ”Небесною Сотнею”.
- Василь Аксенин — Герой Небесної Сотні з Чернівців. Аксенин помер у польській клініці внаслідок зупинки серця через отримане на Майдані поранення. Йому було 52 роки. Посмертно йому присвоїли звання почесного громадянина Чернівців, Героя України з орденом “Золота Зірка” та нагородили медаллю "За жертовність і любов до України" від УПЦ КП. На честь Аксенина у Чернівцях назвали вулицю.
- Олександр Щербанюк — Герой Небесної Сотні з Чернівців. Загинув на Майдані 20 лютого 2014 року від куль снайпера. Йому було 46 років. Посмертно йому надали звання Почесного громадянина Чернівців, Героя України та нагородили медаллю "За жертовність і любов до України" від УПЦ КП. На честь Щербанюка у Чернівцях назвали вулицю.
- Наприкінці 2013 та на початку 2014 років Україну охопили масові протести, які отримали назву Революція гідності. Вони призвели до зміни влади та втечі за кордон тодішнього президента Віктора Януковича і його соратників. Кульмінацією подій стало масове протистояння на Майдані у Києві 18-20 лютого 2014 року, внаслідок якого було вбито 107 протестувальників та 13 міліціонерів.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
