-
Валерій Залужний, Головнокомандувач Збройних Сил України з липня 2021 по лютий 2024 року. Фото: General Staff AFU
NV опублікував фрагмент з книги про ексголовномадуючого ЗСУ Валерія Залужного “Залізний генерал. Уроки людяності”, що вийде наприкінці літа.
Наприкінці літа у продаж надійде книга Залізний генерал. Уроки людяності від видавництва Vivat про ексголовнокомандуючого Валерія Залужного. Авторка книги — Людмила Долгоновська, яка була радницею Залужного зі стратегічних комунікацій із середини 2021-го по березень 2023 року, коли той очолював ЗСУ. «Першочергове завдання — це відкрити читачеві постать Залужного, який він як людина», — розповідає Долгоновська про свою роботу в інтерв’ю NV.
Належну увагу авторка приділила подіям напередодні повномасштабного повторення та у перші його дні. Саме про це йдеться в першій частині книги, уривок з якої публікує NV:
Заметіль — 2022
За 12 днів до повномасштабної війни Валерій Залужний кричав на нараді, що йому взагалі не притаманно. Тривали навчання. Під час цих навчань війська мали стати в бойові порядки й у них починати воювати. Але обрана тактика призводила до нашої поразки.
«І я був не те що незадоволений, я був украй обурений! От я рідко зриваюся, але тоді зірвався. Там сиділи дуже поважні люди, це були генерали, командувачі угруповань. Вони мали вступити в бій. Я кричав тоді просто благим матом. Я пояснив їм, що вони мають робити. Я пояснив: якщо вони цього не зроблять, ми втратимо не тільки свої життя, ми втратимо цю країну», — ділився Залужний.
Командно-штабні навчання Заметіль — 2022 почалися 9 лютого. Їхня публічна мета — набувати та нарощувати спроможності Збройних Сил, але насправді за навчаннями Генштаб розгортав війська на загрозливих напрямках, щоб відбивати удар Росії, готувався до оборони Києва та інших міст, створював систему фортифікаційних укріплень.
За 12 днів до повномасштабної війни Валерій Залужний уперше кричав на нараді. Навчання Заметіль—2022 поки показували результат, за якого Україна програє.
Вдихаючи дим електронних цигарок, які з осені стали постійними на його робочому столі, Валерій Федорович пояснював мені на пальцях, що військова справа — це математика. І баланс сил складався не на нашу користь. «Якщо вони посунуть на всіх напрямках, усіма підготовленими батальйонно-тактичними групами, ми протримаємося 20—21 день», — чітко, навіть беземоційно, ніби рубаючи слова, говорив він.
Чи не щодня головнокомандувач і начальник Генштабу по кілька годин проводили в «темній кімнаті» — так називається приміщення з найвищим рівнем секретності, де планують застосування Збройних Сил.
Готуючись відбивати російський наступ, наші війська постійно рухалися, командні пункти та армійська авіація переміщувалися. Усе це відбувалося непомітно вночі. «Ми не могли собі дозволити гнати колону техніки вдень, бо люди були на межі зриву. І зауважте, жодної публікації в інтернеті про те, що хтось помітив пересування наших військ. На той момент бойового складу було 110 тис., із них 35 тис. в районі проведення операції Об’єднаних сил. А 75 тис. непомітно переміщувалися, займаючи позиції оборони, за що їм треба віддати належне», — згадував головнокомандувач.
Але наші війська фізично не могли закрити весь кордон із Росією. Основні боєздатні підрозділи були в районі ООС. Це 403 кілометри фронту. А фронт, який розгорнувся 24 лютого, сягнув 2.500 км. І це без узбережжя Чорного та Азовського морів. З ними — це ще плюс 1.200 км.
Валерій Залужний наполягав ще перед вторгненням: треба ввести воєнний стан у всій країні й оголосити загальну мобілізацію. Але політичне керівництво на такі кроки не йшло. Причина зрозуміла: ворогу не можна було давати підстав. Саме той факт, що російська агресія була «неспровокована», допоміг нам тримати позиції на міжнародній арені та досягти потужної підтримки. Серед інших причин: спроба не зчиняти паніку, не обвалити економіку, не спровокувати масової еміграції.
Але рішення чинити опір було ухвалено. Публічно головнокомандувач заявив про це в січні 2022 року в інтерв’ю для телеканалу Sky News: «Збройні Сили будуть захищати країну від Росії до останньої краплі крові», цитує фрагмент книги NV.
