-
Керівник фонду "Повернись живим" Тарас Чмут. Фото УП
Замороження війни – дуже поганий сценарій для нас. Росія наїбе. Потрібно дотискати. Як би нам важко не було, але треба тиснути. Тому що на другий день перемир’я ми почнемо лаятись, хто більше воював, хто більше возив, хто кому патріот, і почнемо формувати політичні списки, партії, рватися до влади.
Тарас Чмут, голова фонду “Повернися живим” дав 75-хвилинне інтерв’ю “Українській правді”. Репутація та глибоке заглиблення у проблеми української армії дозволяють йому мати авторитет у тих речах, які він озвучує.
Найголовніше та найцікавіше з інтерв’ю Тараса Чмута «Українській правді»:
▪ Наш головний козир в тому, що ми хороші, і боремося за правильне. А добро завжди має перемагати зло. <…> Росія воює не за окремі райони якихось областей, які ніхто на карті світу ніколи не знайде. Росія воює з колективним заходом за зміну світопорядку, і за те, чим керуватиметься майбутнє: силою чи правом.
▪ Якщо Україна програє, це означає, що всі країни повинні йти до мілітаризації, ядерної зброї та всіх інших форм самозахисту, оскільки всі домовленості, все міжнародне право не варті нічого. І це повна зміна світопорядку, який існував 10-20 років тому. Якщо Захід хоче платити значно більшу ціну, то він отримає свою війну свого часу. Поки воює Україна – тримається світова демократія.
▪ [Чи відчуває захід, що це екзистенційна війна демократій проти автократій, що це та їхня війна?] Ні. На жаль, у мене була дуже сумна подорож [в Америку]. Відірваність Америки від реальності, фокусування на Палестині, Китаї, Африці, Латинській Америці. Ми для них ні перший пріоритет, ні другий, ні п’ятий. Значною мірою тут відіграє роль географічна відстань.
▪ Але і для Європи ми не те щоб перший пріоритет. Нерозуміння поля бою, нерозуміння того, що вони дивляться на війну минулого, думаючи, що вони готові до війни майбутнього. Це погано. І це помножено на слабкість у прийнятті рішень, на засмічене інфополі, не в останню чергу через Росію.
▪ Не маю нічого проти НАТО. Але, на мою думку, головною гарантією безпеки України є об’єднане суспільство, яке спирається на сильну економіку та боєздатну армію.
▪ Ми живемо та воюємо не за свої гроші. То може з цим щось робити, а не думати, чи дорівнює вступ до НАТО сильної економіки, боєздатної армії та об’єднаного суспільства? Ось це має бути у пріоритеті №1.
▪ Замороження війни – дуже поганий сценарій для нас. Росія наїбе. Потрібно дотискати. Як би нам важко не було, але треба тиснути. Тому що на другий день перемир’я ми почнемо лаятись, хто більше воював, хто більше возив, хто кому патріот, і почнемо формувати політичні списки, партії, рватися до влади. А Росія далі озброюватиметься. Пройде якийсь час, і вона знову нападе. І вона не повторить тих помилок, які були у 2022 році.
▪ Росія за рахунок заморозки війни з нами вимагатиме зняття санкцій, відкриття торгівлі, доступу до технологій. Вона виграє тут більше. Це дуже страшний для нас сценарій.
▪ Одна із стратегічних цілей фонду “Повернися живим” на випадок перемир’я – неповторення великої війни 2022 року. Ми як країна наступного дня маємо почати готуватися до наступної війни. І я дуже боюся, що ми не зробимо цього висновку, який мали зробити 2015-го. Ми виграли час і цим не скористалися. Росія виграла час і цим скористалася, але припустилася кількох великих помилок, і ми пропетляли. <…> За рахунок цього швидко їм не вдалося. А далі перейшло вдовгу.
▪ Нам дуже пощастило, що свого часу начальник Генштабу Муженко сформував два корпуси резерву і вони вистрілили у перші два місяці війни, бо людям, яких мобілізували, було куди приїжджати, у що одягнутися, де взяти зброю та йти воювати. А загалом архітектура Сил оборони має бути іншою і вона має бути ув’язнена під таку велику війну.
▪ Ніхто не може пояснити, чому Росії потрібно домовлятися зараз, а не через місяць, коли вони, можливо, візьмуть уже і Покровськ, або через два місяці, коли вони, можливо, вийдуть на кордон Дніпропетровської області, або через півроку, коли вони, можливо, візьмуть ще 100+ населених пунктів.
▪ Нам потрібно мати багато козирів – це стратегічне завдання. Не якась посадка у полі, не цим має головком займатися. Курськ – це стратегічна історія. Африка – стратегічна історія. А поки що у нас фокус уваги на посадках та окремих позиціях, за втрату яких знімають не гірших комбригів, нічого не буде.
