ТАКА ДУМКА
Запоріжсталь все… 11 серпня балістика зупинила найбільше підприємство Запорізької області. Семеро загиблих працівників, 21 поранений – люди йшли до укриття після сигналу тривоги.
https://www.ukrinform.net/…/4153218-zaporizhstal-plant…
Що ми втратили.
Торік комбінат дав 3,6 млн тонн чавуну і 3,2 млн тонн сталі. Вся Україна виплавила 7,4 млн тонн.
Одне підприємство – 43% національного виробництва (!).
Продукція йшла більш ніж на 50 ринків: чавун до США, прокат до Європи. https://ukranews.com/ua/news/1126612 https://www.steelorbis.com/…/metinvest-halts…
Виручка за перше півріччя – 38,7 млрд гривень.
У річному вимірі близько 77 млрд, це екстраполяція з піврічної звітності.
На заводі працювало 8 тисяч людей.
За даними галузевої асоціації Eurofer, 1 робоче місце в металургії забезпечує додатково 7.6 робочих місць у економіці (!): вогнетриви, вапняк, феросплави, ремонтні бригади, транспорт, магазини й кав’ярні навколо прохідної.
Разом із родинами – понад 275 тисяч людей (68 роб. місць – на 1 сім’ю умовно рахуємо 4 людини (1-2 дитини/літні люди)), чий дохід залежав від цього заводу.
https://www.eurofer.eu/…/European-Steel-in-Figures-2025…
Комбінат давав нашій Укрзалізниці ритмічний вантаж – той самий, який був великою частиною доходів компанії.
Тонно-кілометри компанія не розкриває, називати їх не буду.
Нагадаю також що великий Інгулецький ГЗК стоїть понад 2 роки.
Південний ГЗК також зупинився з минулого місяця.
Але коли такий вантаж зникає, залізниця має один вихід – підняти тариф аграріям і іншим відправникам.
https://www.railinsider.com.ua/uz-prognozuye-zbytok-21-9…/
Порахували приблизно наслідки для економіки на офіційній таблиці «витрати-випуск» Держстату.
Порівнював не з довоєнним рівнем, а з траєкторією, якою завод ішов би без удару:
– квота ЄС скоротилася на 60% ще з 1 липня,
– мито понад квоту – 50%.
Приписувати тільки ракеті наслідки торгових обмежень – буде некоректно. Але саме ракети зупинили підприємство.
https://forbes.ua/…/evrokomisiya-rozpodilila-kvoti-na…
Оцінка макроекономічних втрат України від зупинки Запоріжсталі
– 13,5 млрд гривень – втрати бюджетів всіх рівнів за рік простою разом з мультиплікативним ефектом суміжників та споживчих податків працівників
– 49,6 млрд гривень за рік і 148,9 млрд за три роки втрати української Економіки в усьому ланцюгу (ВВП).
– $1,7 млрд – втрати валютних надходжень, що негативно впливає на стабільний курс гривні.
Для масштабу: торік запорізькі підприємства групи сплатили близько 4 млрд гривень податків, з них понад 1,1 млрд – до міського бюджету.
https://zaporizhstal.com/…/zaporizhstal-ta-inshi…
Нагадаю, що саме податками ми фінансуємо армію, решту видатків значною мірою покривають гранти партнерів.
Коли зупиняється великий платник, зникає та частина бюджету, яку ми не можемо ні в кого попросити. Росіяни це розуміють: вони системно б’ють по найбільших платниках податків – логістика, рітейл, промисловість – Нова Пошта, Укрзалізниця, Епіцентр, промисловість. Це робота по податковій базі, а не хаос (!!!)
Допомога по втраті роботи обмежена 8 647 гривнями на місяць, реєструється приблизно половина людей, разом із житловими субсидіями виходить втрати бюджету ще 0,5-0,9 млрд на рік (!)
У дефіцитній енергосистемі зникнення великого споживача нібито полегшує життя. Не полегшує.
Металургія тримає рівне нічне навантаження, без якого доводиться розвантажувати атомні блоки (!)
А постійні витрати мережі нікуди не зникають – вони просто лягають на менший обсяг, і тариф зростає для тих, хто до комбінату не має жодного стосунку.
Тож, підсумовуючи умови, в яких сьогодні працює ГМК та інші галузі важкої промисловості, ризик подальших втрат для економіки залишається дуже високим.
Ракетні атаки на виробничі, енергетичні та логістичні об’єкти, обмеження морської логістики, звуження доступу до ринку ЄС через квоти та СВАМ, а також одна з найвищих серед промислових країн ЄС вартість електроенергії – усе це суттєво погіршує конкурентоспроможність українських виробників.
Тому потрібні швидкі та дієві рішення, які допоможуть промисловості втриматися і мати можливість відновитися.
По- перше – посилити дипломатичний трек: з Єврокомісією щодо скасування або збільшення квот для українського металургійного експорту, а з глобальними та регіональними гравцями – НАТО, США, Китаєм, Туреччиною, Румунією та Болгарією, щодо посилення захисту цивільного судноплавства в морських водах України (!)
По- друге – прибрати з промисловості обтяжливе крос-субсидіювання, зокрема фінансування державних зобов’язань щодо розвитку ВДЕ у тарифі на передачу електроенергії.
По- третє – запровадити механізм наближення вартості електроенергії до конкурентного рівня промислових країн ЄС – €60–70/МВт. год, корисним буде досвід Франції.
https://www.sirenergies.com/…/arenh-a-mechanism-at-the…
Промисловість сьогодні потребує не просто підтримки, а конкретних рішень, які дозволять зберегти виробництво, експорт та економічний потенціал країни.
Повертаючись до питання відновлення після повітряних атак. Фахівці, з якими я говорив, оцінюють відновлення Запорожсталі щонайменше у $200 млн (!!!). На скільки коректна цифра, не перевіряв.
Чи має власник шанс відновитися за державної підтримки? Формально механізм є – постанова Кабміну № 1541. Стеля компенсації 30 млн гривень при піврічному збитку комбінату 1,06 млрд.
Річний бюджет усієї програми – близько мільярда на всю країну (!) Але й ця стеля недосяжна: участь у програмі попередня і платна, вступити треба було до пошкодження. Ретроактивно механізм не працює.
https://zakon.rada.gov.ua/go/1541-2025-%D0%BF https://www.eca.gov.ua/produkty/pk/
Є і третій бар’єр. 48,07% статутного капіталу належать трьом компаніям під санкціями РНБО з травня 2023 року.
Але норми, за якою одна акція санкційного акціонера блокує компенсацію всьому заводу, у законодавстві немає – закон говорить про санкції щодо самого заявника.
Але правова невизначеність є, і поки Мін’юст не дасть висновку, жоден банк у цю історію не зайде. https://www.epravda.com.ua/news/2023/05/12/700071/
Тобто компенсації не буде не через чиюсь злу волю, а тому що механізму для об’єктів такого масштабу просто немає.
Держава має купувати не актив і не спокій акціонера, а швидкість відновлення, збережені робочі місця й цілісність ланцюгів постачання і повернення надходжень до бюджетів (!)
Як це зробити?
Технічно це банк розвитку або спеціальний фонд, який дає не грант, а зворотний інструмент: кредит під державну гарантію або умовний грант із зобов’язанням повернути гроші до бюджету податками.
Не виконав показники – повертай кошти достроково.
Доступ за відкритими критеріями для будь-якого стратегічного активу, а не персональна постанова під одне підприємство. І обов’язково: незалежний технічний аудит перед першим траншем, гроші нарівні з приватним капіталом, застава, ковенанти, заборона дивідендів на час підтримки.
Але є те, без чого вся ця конструкція залишиться презентацією. Жоден банк не кредитує об’єкт, по якому може прилетіти завтра.
Жоден інвестор не зайде в актив, який неможливо застрахувати.
Тому покриття воєнних ризиків має бути всередині програми, а не окремою добровільною схемою зі стелею 30 мільйонів.
Такі механізми не треба вигадувати.
Ізраїль має Фонд компенсації воєнної шкоди з 1961 року: він покриває і руйнування, і втрачений прибуток, заяву розглядають за 7-14 днів, аванс 60% – за три тижні. У нас розглядають місяцями, а стеля лише 30 мільйонів грн.
https://www.gov.il/en/service/business-compensation-claim
Німеччина під час пандемії утримала 2,2 млн робочих місць схемою часткової зайнятості Kurzarbeit; за оцінкою МВФ, без неї безробіття було б вищим приблизно на 3 відсоткові пункти.
Держава платила не власникам – вона платила за те, щоб люди не розійшлися. І сама Німеччина відбудовувалася після війни через банк розвитку KfW, створений у 1948 році, а не разовими рішеннями щодо окремих заводів.
https://www.iamexpat.de/…/study-germanys-kurzarbeit… https://ideas.repec.org/p/imf/imfwpa/2021-242.html
Схему часткової зайнятості, до речі, можна запускати вже зараз – вона єдина не потребує технічного аудиту і працює з чотирнадцятого дня.
І найважливіше. Ці розрахунки чутливіші до строку втручання, ніж до будь-якого припущення в моделі: зсув відновлення на три місяці змінює підсумок на 10 млрд гривень.
Робітники не чекає урядових рішень.
Постачальники, для яких комбінат був більшою частиною виручки, банкрутують за два-шість тижнів – не від падіння замовлень, а від вимивання обігових коштів.
А працівник критично важливого підприємства, втративши роботу, втрачає не лише дохід, а й правовий статус. Тому виїзд або мобілізація стає незворотним, і колектив потім не збереться.
Без програми відновлення промисловості всій економіці і підтримці армії буде… самі назвіть це слово.
Анатолій АМЕЛІН, виконавчий директор та співзасновник аналітичного центру “Український інститут майбутнього”. Економіст, бізнесмен, інвестор.
Має ступінь MBA в галузі міжнародної економіки.
Персональна публікація у Фейсбук (с)
