«Я втомилася бути сильною», «Я вже не пам’ятаю, як це — жити разом», «Мені здається, що моє життя на паузі», «Я ніби живу між двома світами».
Такі запити дедалі частіше звучать від дружин та партнерок військовослужбовців, кажуть фахівчині ГО «Громадський рух “Жіноча Сила України”», які працюють із дружинами військовослужбовців у межах проєкту «Жіноча сила для відновлення громад: психосоціальна підтримка та розвиток ресурсності жінок із родин військовослужбовців» — він реалізується за підтримки програми «Фенікс: Сила спільнот» Фонду Східна Європа та Європейського Союзу.
Коли стрес триває роками, психіка починає економити сили
Людина добре пристосована до короткотривалого стресу, коли потрібно мобілізуватися, швидко реагувати й долати труднощі, але багаторічна невизначеність працює інакше. Коли місяці очікування перетворюються на роки, нервова система поступово виснажується.
Це може проявлятися по-різному:
- проблеми зі сном
- втома навіть після відпочинку
- труднощі з концентрацією уваги
- втрата інтересу до звичних занять
- дратівливість, смуток, тривога, апатію
- відчуття емоційної порожнечі
- почуття провини за власні радощі чи відпочинок
- складність будувати плани навіть на кілька місяців вперед
- відчуття, ніби життя власне життя на паузі
Психологиня та ведуча груп підтримки ГО «Громадський рух “Жіноча Сила України”» Марина Деркач наголошує:
«У більшості випадків це не ознака слабкості, це природна реакція психіки на тривалий стрес і надмірне навантаження».
На початку служби багато сил іде на адаптацію до нової реальності: навчитися жити окремо, впоратися зі страхом, організувати побут, підтримувати дітей. Потім з’являється рутина очікування, нові обов’язки й відповідальність за повсякденне життя родини. А через декілька років багато жінок помічають: до тривоги за близьку людину часто додаються самотність, виснаження і відчуття, що життя інших рухається вперед, тоді як власне ніби завмерло між дзвінками, повідомленнями та очікуванням.
Не слабкість, а виснаження
У ГО «Громадський рух “Жіноча Сила України”» працюють групи підтримки для жінок із родин військовослужбовців, чиї чоловіки перебувають у війську менше року, від одного до двох років, понад три роки, а також окремі групи для матерів захисників.
Психологині організації кажуть: одна з найскладніших груп підтримки — для жінок, чиї чоловіки перебувають у війську понад три роки. Багато учасниць описують свій стан схожими словами: «Я ніби не живу, а просто тримаюся».
Разом із виснаженням нерідко з’являються думки, яких жінки часто соромляться:
«А що, як я більше так не можу?», «Може, було б легше жити по-іншому?», «Я погана дружина, якщо взагалі про таке думаю?»
Фахівчині наголошують: поява таких думок не означає, що жінка перестала любити свого чоловіка чи обов’язково ухвалить якесь рішення. За такими думками зазвичай стоять інші потреби:
- перестати жити лише очікуванням
- повернути відчуття контролю над власним життям
- дозволити собі радість, відпочинок
- дати собі право бути не лише дружиною військового, а й собою
«Тут можна бути своєю серед своїх»
Окрему роль у підтримці таких жінок відіграють групи підтримки.
Психологиня та ведуча груп підтримки ГО «Громадський рух “Жіноча Сила України”» Інна Дехтярьова говорить, що цінність таких зустрічей — можливість для жінок нарешті не пояснювати очевидне.
«В наших групах жінки можуть говорити про свій досвід і переживання вільно, не хвилюючись, чи зрозуміють їх. Хто краще зрозуміє стан, коли мусиш чекати від партнера плюсик у месенджері чи дзвінок, як не інша жінка, яка переживає те саме?»
Не менш важливим є і відчуття безпеки
«Багато жінок не звертаються по підтримку навіть тоді, коли вона поруч. Часто заважає відчуття, що потрібно бути сильною, або думка, що власні переживання недостатньо важливі. У групі підтримки з’являється простір, де можна відкрито говорити про те, що турбує, й бути собою. На таких зустрічах можна дозволити собі бути не сильною, а просто живою людиною зі своїми почуттями й потребами», — пояснює Марина Деркач.
Що допомагає жити «в довгу»
Психологині підкреслюють: групи підтримки не дають швидких рішень і не прибирають біль чи тривогу, але вони допомагають повернути дуже важливе відчуття — «я не одна». Самі учасниці описують це так: «Тут тебе розуміють», «Тут знаходиш своїх». Для багатьох жінок важливою стає навіть не порада, а можливість нарешті вимовити свої переживання вголос, краще зрозуміти себе та знайти нові способи справлятися зі стресом.
Іноді саме це стає першим кроком до змін: почати краще спати, менше звинувачувати себе, дозволити собі відпочинок, попросити про допомогу чи вперше за довгий час чесно відповісти собі на питання: «А як зараз я?»
Підтримувати себе «в довгу» — це не означає завжди бути сильною, не плакати і справлятися самотужки. Це про вміння помічати власну втому раніше, ніж вона перетвориться на виснаження, і давати собі право на підтримку та власне життя поруч із очікуванням.
Що ще може підтримувати
- Підтримувати контакт із тілом через рух і творчість. Прогулянки, спорт, малювання, рукоділля чи кулінарія допомагають нервовій системі відновлюватися.
- Залишати у житті місце для власних рішень і дій. Волонтерство, навчання, робота чи інші важливі для себе справи повертають відчуття впливу на власне життя.
- Дозволяти собі відпочинок без почуття провини. Кава з подругою, прогулянка, книжка, улюблена музика чи час із дітьми — це не дрібниці, а спосіб підтримувати себе.
- Помічати свій стан. Іноді корисно записувати думки, емоції чи тілесні відчуття, щоб краще розуміти себе і бачити, що навіть найважчі стани змінюються.
- Шукати підтримку серед тих, хто має схожий досвід. Розмова з іншими дружинами військовослужбовців або участь у групах підтримки допомагає відчути: ви не одні у своїх переживаннях.
- Звертатися по професійну допомогу. Психолог, психотерапевт чи психіатр можуть допомогти зрозуміти свій стан і знайти способи впоратися з виснаженням та тривогою.
Психологині наголошують: не існує універсального способу впоратися з виснаженням, але є речі, які допомагають поступово повертати відчуття опори та контролю над власним життям. Якщо ви потребуєте підтримки, звертайтеся на безкоштовну гарячу лінію ГО «Громадський рух “Жіноча Сила України”» за номером 0 800 332 720. Фахівці вислухають вас, допоможуть розібратися у вашій ситуації, запропонують можливі варіанти допомоги. Також дружини та матері військовослужбовців можуть безоплатно долучитися до онлайн-груп підтримки.
* Цитати та висловлювання, наведені у цьому матеріалі, взяті з анонімних анкет зворотного зв’язку та відгуків учасниць груп підтримки, які надали згоду на використання свого досвіду в узагальненому форматі.
Цей матеріал створено в межах проєкту «Жіноча сила для відновлення громад: психосоціальна підтримка та розвиток ресурсності жінок із родин військовослужбовців», який реалізується ГО «Громадський рух “Жіноча Сила України”» в межах проєкту «Фенікс: Сила спільнот», що впроваджує Фонд Східна Європа за фінансової підтримки Європейського Союзу. Думки, висловлені в матеріалі, необов’язково відображають позицію Фонду Східна Європа та ЄС.
