ТОЧКА ЗОРУ
Гуйтор з Мунтяном усунули Бойка з посади голови Чернівецької обласної ради, щоб протиправно розпоряджатися землями громад і не передавати їх законним власникам — місцевим радам?
Такий висновок можна зробити з подій, які вирують довкола давнього конфлікту з передачею земельних ділянок із незаконної (доведено судами) спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області громадам, на території яких ці ділянки розташовані.
Ще за головування Олексія Бойка відповідні проекти рішень (мирно віддати такі комунальні ділянки наразі Чернівцям та Вижниці) подали одразу кілька фракцій. Від Народного контролю депутат Петро Скорейко, Слуг народу — Юлія Грицку-Андрієш, від Єдиної альтернатив Юрій Лесюк.
Це дозволяло обласній раді уникнути подальших судових позовів від громад і тихо вирішити проблему: на основі ухваленого рішення реєстратори могли нарешті виправити свої помилки і внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно замість незаконного землевласника — Чернівецької обласної ради конкретну громаду в особі її органу самоврядування, якій по закону належить комунальна земля. Це зберегло б обласній раді пристойне обличчя, а також гроші з бюджету, які довелося б змарнувати на суди (по справедливості, сплатити судові витрати за усі програні з цього питання суди мали б зі своєї кишені недовчені юристи обласної ради).
На території Чернівців, приміром, нарахували більше 70 ділянок, які через протиправні дії (знову ж таки доведено судами) державних реєстраторів в купі з керівництвом і депутатським корпусом обласної ради незаконно вибули з власності міської громади.
Три з них Чернівецька міська рада при Олексію Каспруку через суди повернула у свою власність з загребущих рук колег з будинку з левами.
А зовсім недавно усі судові інстанції з Верховним судом включно стали на бік сільради Брусниці і визнали власністю місцевої громади, а не обласної ради 8 гектарів, закріплених на праві постійного користування за комунальною водолікарнею.
Брусницька сільрада взагалі готова судитися з облрадою за значні земельні масиви, що на її території в користуванні інтернатних установ соціальної сфери. Безсумнівно, усі суди вона виграє. То чи не краще розійтися без скандалу?
Бойко не поспішав виносити на сесійний розгляд це важливе питання. І саме цим скористалися ті, хто поставив за мету зняти його з посади.
«Через деструктивну і недобросовісну поведінку (?!) голови Чернівецької обласної ради тривалий час не вдається досягти вирішення питання з комунальними землями. Передача цих земель є важливим кроком для ефективного управління територією», — закидала Бойкові керівниця фракції Слуг народу Юлія Грицку-Андрієш.
Будемо чесними — це була єдина зрозуміла претензія до Бойка з боку депутатів.
Заколот вдався. Аграрна партія позбулася статусу тримача керівного кабінету в обласній раді.
Здавалося б, слугонародівський Микола Гуйтор, якому невдоволені поведінкою Бойка депутати віддали кермо влади, одразу вирішить питання комунальних ділянок.
Аж раптом при Гуйторі земельний марлезонський балет несподівано отримав друге дихання, демонструючи тим, що його закулісні режисери просто використали резонансну проблему в палацовому перевороті, зовсім не збираючись її вирішувати і піклуватися про закон та інтереси громад.
На першій після відставки Бойка сесії (коли, за словами Івана Мунтяна з «Батьківщини», так все було добре, «наче святі сесійну залу перелетіли») вже згаданий Юрій Лесюк вніс пропозицію додати до порядку денного питання передачі комунальних ділянок. Депутати проголосували «за».
Але Гуйтор з Мунтяном різко заперечили. Депутати моментом перевернули кашкети і дружно проголосували «проти».
Часовий люфт знадобився заперечникам для підготовки потрібного юридичного висновку. Його безвідмовно надала нова начальниця відділу юридичної і кадрової роботи облради Віолета Тирончук, намагаючись запевнити депутатів у тому, про що раніше якраз і говорив Бойко, — мовляв, Чернівецька обласна рада на законних засадах значиться власником земель спільної власності громад, а отже, виходить, нікому нічого передавати не повинна.
Нюанс в тому, що у нас не виникла така форма землеволодіння, про що не могла не знати пані Тирончук. Жодна громада області (включаючи Чернівецьку та Вижницьку) не ухвалювала рішень створити на своїй комунальній ділянці спільну часткову власність з іншою громадою чи громадами, як того вимагає ст. 87 Земельного кодексу України.
Відповідно ніхто не наділяв Чернівецьку обласну раду правом володіти/розпоряджатися комунальною землею.
Цей юридичний факт підтвердили усі суди. Але керівництво і юристи Чернівецької обласної ради продовжують вперто доводити, що земельні ділянки під будівлями комунальних закладів обласного рівня — то їхнє нерухоме майно.
У своєму недавньому інформаційному запиті на ім’я Миколи Гуйтора я попросила надати копію хоч одного документа, який засвідчує передачу у ВЛАСНІСТЬ ОБЛАСТІ хоч однієї комунальної земельної ділянки в межах Чернівців.
Річ у тім, що до 1 січня 2013 року усі землі, які обласна рада називає зараз своїми, перебували у державній власності. Від імені держави функції власника/розпорядника виконували якраз місцеві ради.
Це засвідчують документи, надіслані у відповідь на журналістський запит.
Ось державний акт від 2010 року ЯЯ № 35086, який засвідчує право Чернівецької обласної ради на ПОСТІЙНЕ КОРИСТУВАННЯ земельною ділянкою під будинком з левами, за адресою вул. Грушевського, 1, м. Чернівці.
Наділити когось правом користуватися майном може тільки його власник. Як бачимо, право ПОСТІЙНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧА обласна рада отримала за рішенням Чернівецької міської ради (часів світлої пам’яті Миколи Федорука), яка була тоді від імені держави суб’єктом власності/розпорядження зазначеної ділянки. А також усіх інших аналогічних ділянок.
У 2013 році, 1 січня, вступив в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності».
За цим законом «землі, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, вважаються землями комунальної власності відповідних територіальних громад». Ні слова про якусь спільну, тим більше обласну власність на землю, тим більше в особі землекористувачів.
Усі без винятку закони нашої держави визнають єдиним суб’єктом права власності на комунальну землю саме і тільки територіальну громаду. Реалізує це право її орган самоврядування — міська, сільська, селищна рада.
Земельний кодекс справді дозволяє громадам на договірних засадах з вільною кількістю учасників через рішення своїх рад утворювати на комунальних ділянках спільну власність. Але винятково часткову — з кількісним визначенням частки кожної громади.
І тоді вже пул землевласників може запросити обласну раду розпоряджатися їхньою спільною власністю. А можуть і не запросити, доручивши це іншій юрособі.
Повторю ще раз: жодна громада області не ухвалювала рішень створити на своїй комунальній ділянці спільну часткову власність з іншою громадою чи громадами, ніхто ніколи не наділяв Чернівецьку обласну раду (чи якусь районну раду) правом володіти/розпоряджатися комунальною землею. Тому і немає жодного документу, який би підтверджував такі правочини.
А отже Чернівецька обласна рада разом з державними реєстраторами за допомогою мін’юсту на очах мовчазної прокуратури вже 12 років чинить беззаконня, відбираючи у громад їх законні землі.
Пік грабунку забезпечили депутати попереднього скликання часів Івана Мунтяна.
Розглянемо ще один документ, що надійшов на інформаційний запит.
У 2014 році, 24 лютого, державна реєстраторка від мін’юстівських структур Анжела Максимчук реєструє в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вже згадану ділянку в Чернівцях на Грушевського, 1 за територіальними громадами міст, сіл, селищ Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради, там же зазначаючи про всяк випадок якусь фантомну територіальну громаду.
Підставою виникнення права власності вона зазначає вже згадуваний державний акт від 2010 року ЯЯ № 35086 року. Хоча жодний закон не обумовлює право постійного користування майном умовою для набуття на нього ще й права володіння.
Словом, і відповідь Миколи Гуйтора на інформзапит, і юрвисновок Віолети Тирончук до проектів рішень, про які тут йдеться, — суцільне перекручування законів держави з метою ввести депутатів в оману і забезпечити обласній раді далі протиправно володіти і розпоряджатися землею, поцупленою у громад. А це — важливий ресурс збагачення і політичного впливу. Хай навіть ціною незаконного привласнення, брехні і подальшого порушення законів.
Жодних сумнівів, що головна юристка могла подати такий неправдивий висновок лише з дозволу Миколи Миколайовича, який, як бачимо, вирішувати проблему не збирається, найперше на догоду Івану Миколайовичу.
Навіщо тоді депутатам потрібно було ганьбитися і влаштовувати концерти з відставкою Бойка, якому вони якраз чи не єдине інкримінували небажання вирішувати проблему комунальних земель?
І ще одне досить важливе питання: поданий депутатам обласної ради висновок Віолети Тирончук — це приклад юридичної некомпетентності чи юридичної продажності?
Думаю, відповіді дадуть постійні комісії обласної ради, які повинні розглянути проект рішення щодо передачі земель перед його винесенням на депутатське голосування.
А це комісії із законності Світлани Фочук (Батьківщина), комунального майна Юрія Лесюка (Єдина альтернатива) і земельної комісії Василя Гончара (Аграрна партія).
Доведеться таки Гончару вивчити нарешті земельне законодавство і уважно перечитати мої статті.
Чекаємо рішення депутатів в сесійній залі.
Світлана ІСАЧЕНКО, журналістка
Персональна сторінка у Фейсбук (с)
