За інформацією: Суспільне Чернівці.
На фото Дмитро, Олива та їхня дочка Лія. Суспільне Чернівці
Щодня упродовж місяця Олива обдзвонювала служби у справах дітей по всій Україні. Як усиновлювачі вони мали право шукати дитину не лише в області, де жили. Але у відповідь майже завжди чули: "дітей немає".
"В деяких дитячих будинках не були зацікавлені, щоб дітей всиновлювали. Весь процес усиновлення у нас зайняв вісім місяців. Лія народилася восьмимісячною, і ми ще раз впевнилися в тому, що вона – наша дитина", — каже Олива.
Лія Чернова. Фото надала Олива Чернова
Олива розповідає, що процес усиновлення емоційно дуже складний. Особливо, коли вже отримав надію, а потім усе змінюється.
"Здавалося, що все вже вирішено: подзвонили й сказали, що є дитинка. Ти надсилаєш документи, чекаєш, що тобі скажуть завтра їхати до дитини, а виявляється, що якісь люди, які були в черзі перед тобою, написали заяву. І тобі кажуть — дитина не твоя", — каже Олива.
Сім’я Чернових з дочкою Лією. Фото надала Олива Чернова
Вона не торкалась мами: про адаптацію в родині
Сім'ї Чернових розповідали, що дівчинка хвора, агресивна і від неї відмовилися шість сімей.
"В першу зустріч мене конкретно залякували — перелічували всі можливі діагнози: і плоскостопість, і косоокість. Коли ми всиновили Лію, у неї були проблеми зі сном: деколи вона спала по дві години на добу. Також Лія не розуміла, що батьки можуть бути одні, а інші люди — чужі", — каже Олива Чернова.
Олива Чернова з дочкою. Фото надала Олива Чернова
Перший час у родині Лія справді проявляла агресію, каже Олива. Зокрема, кусалася. Жінка вважає, це вдалося змінити, пояснюючи, що можна робити, а що – ні, бо діти в такому віці розуміють тільки чорне і біле.
"Донька не знала, що можна обійняти чи доторкнутися до нас. В неї була агресія саме до мене, як до жінки. До чоловіка агресії не було, ймовірно, тому що чоловіків в дитячому будинку не було", — каже Олива.
Олива та Дмитро почали водити дівчинку до логопеда та нейропсихолога. За словами жінки, дитина у чотири роки дуже погано говорить, ймовірно, тому що у групі з нею були молодші за неї діти, які не розмовляли.
Лія Чернова – дочка Оливи та Дмитра Чернових. Фото надала Олива Чернова "У Лії не було нічого, окрім чотирьох стін. Вона не гралася на дитячому майданчику і не бачила, як готують їжу. Зараз ми вчимо її цього. Разом із нею почали дивитись на світ по-іншому. Для неї навіть похід на пошту чи запуск пральної машини — це щось нове й цікаве. Головне – розмовляти з нею й пояснювати все", — говорить жінка.
Ми хотіли тільки усиновлення, а не опікунства
В Україні є різні способи, як діти-сироти чи позбавлені батьківського піклування можуть бути в родині — це усиновлення, опіка, прийомна сім'я або дитячий будинок сімейного типу. Також є патронатні сім'ї, в які дитину тимчасово забирають через складні обставини, коли їхні батьки певний час не можуть виконувати свої обов'язки.
Олива та Дмитро Чернов разом із дочкою. Фото надала Олива Чернова
Олива каже, що з чоловіком одразу знали, що хочуть усиновити дитину, хоча багато хто їх відмовляв. Опіку над дитиною теж не розглядали, бо вважають, що так дитина не стає повністю їхньою — у неї інше прізвище, і, якщо з'являться рідні, вони можуть її забрати.
Сім’я Чернових. Фото надала Олива Чернова"Нам говорили про щомісячні виплати на дитину, про безкоштовне навчання і квартиру у 18 років. Але ми одразу були впевнені в усиновленні. Ми хотіли, щоб дитина була нашою, а біологічні родичі не мали на неї жодних прав. А коли вже полюбив, то хочеться, щоб дитина залишалась з тобою назавжди", — каже Олива.Читати ще
Читати ще
“Черга накопичується”: скільки буковинців хочуть всиновити дитину та як це зробити
Читати ще
“Запитували, чи не хочу відмовитися від дитини”: як сім’я у Чернівцях виховує двох доньок із синдромом Дауна
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
