За інформацією: Суспільне Чернівці.
Стан дороги у Великому Кучурові. Суспільне Чернівці
— На яких умовах буде ця робота?
— Ми на сесії вирішили виділити мільйон гривень співфінансування з бюджету громади.
Оголосили тендер на ремонт вулиці Яблунівської у Великому Кучурові. На це передбачили пів мільйона гривень, але коли зробили аналіз вулиці, то підрядники сказали, що через підняття цін на емульсію, щебінь, асфальт зараз потрібно орієнтовно мільйон лише на один кілометр ямкового ремонту.
Після зими ми обстежили всі щебеневі дороги у громаді. Катастрофічна картина з асфальтованими дорогами.
— Скільки виділили на ремонт доріг місцевого значення?
Півтора мільйона гривень. Це гравіювання, закупівля щебеню. З 2018 року у нас є правило, яке діє щорічно: ми закуповуємо щебінь, проводимо тендери, а довіз жителі громади оплачують самостійно. Так вони розуміють, що це більше співфінансування громади, і дбають про те, щоб все зробили.
Люди звертаються до нас, пишуть заяви, отримують талони на щебінь і за довіз розраховуються самостійно.
— Дороги місцевого значення в громаді тільки грейдеровані чи є і асфальтовані?
— Є асфальтовані. Мала кількість, десь два-три відсотки.
Стан дороги у Великому Кучурові. Суспільне Чернівці
— А чи реально перебрати дорогу обласного значення на свій баланс й відремонтувати її своїми силами — тобто не чекати рішення в обласній адміністрації?
— Це має бути рішення уряду. Ми порушували це питання у військовій адміністрації, проговорили з головами. Якби вони передали нам, то це було б частково зі співфінансуванням.
— Чи може громада на це вплинути?
— Ці питання також мають вирішувати на сесії в межах бюджету. Це питання – під номером "один". Ми це прописали в стратегії розвитку громади і будемо залучати європейські гранти. Зараз ми розуміємо, що розвиток громади відбуватиметься виключно за європейськими грантами.
Але найголовніша проблема — це водовідведення і водозабезпечення. Сьогодні каналізація і вода є лише на дослідній станції на вулиці Яблунівській, а вся громада їх не має. Зараз ми працюємо над проєктом щодо цього.
Ми їздили на навчання до Польщі: так само, як колись поляки використовували гранти від Європейського Союзу, ми маємо зробити проєкт.
Буде неправильно, якщо ми зараз зробимо гарну дорогу, а потім її руйнуватимемо, щоб закладати комунікації для води і каналізації. Спочатку треба зробити комунікації, а потім вже нормальне асфальтування.
Дороги у Великому Кучурові. Суспільне Чернівці
— Скільки грошей витратили на цей проєкт?
— Наразі виділили півмільйона на це, але, думаю, що буде півтора мільйона. Ми планували підключити каналізацію до Чернівців, але, спілкуючись із мером і водоканалом, зрозуміли, що їхні комунікації не витримають такого великого навантаження.
Зараз ми на стадії обговорення щодо власних очисних споруд — робимо проєкт на будівництво у нас і, можливо, щоб залучити більше сіл громади. Щодо води — плануємо також брати її з Чернівців. Проєктанти зараз працюють над тим, щоб, якщо чернівецької води не вистачатиме, робити власні свердловини. Зараз відбувається тільки збір інформації, комунікації, геодезіяце коли проводять точні вимірювання на місцевості (наприклад, лазерними далекомірами або GPS-обладнанням) для визначення рельєфу терииторії і створити точні карти або плани ділянок.
Я думаю, що після закінчення півріччя ми вже вийдемо на етап, коли проєктанти скажуть нам хоча б орієнтовну вартість, щоб ми могли оголошувати тендери.
Великий Кучурів. Суспільне Чернівці
— За які гроші ви хотіли б проводити ці роботи, враховуючи, що це буде дороговартісно?
— Я думаю, що там буде десь п'ять-шість мільйонів, і це не межа — може, і 50, і 60 мільйонів. Будемо шукати європейські гранти. Ми з громадою ніяк не зможемо зробити це самостійно.
— Президент Володимир Зеленський нагородив вас орденом "За заслуги" третього ступеня. Розкажіть, за що саме?
— Це не мене нагородили, а громаду. Я завжди наголошую, що я голова громади і що це командна робота. Командна робота, що велася з 2015 року.
Нагородження Василя Тодеренчука орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. facebook/Великокучурівська Громада
— Яким досягненням громади ви пишаєтеся найбільше? І за яке вам, можливо, соромно перед людьми?
— Можна почнемо з останнього? Коли я йшов на вибори, я поставив у програмі — зробити дороги. І за дороги сьогодні — не те що соромно: я розумію, що ми нічого не можемо змінити.
Навіть в освітніх закладах переробили все, що можна було. У нас Тисівська школа була 1890 року — переробили її повністю під сучасні умови. Зробили спортзал, трохи не закінчили через війну, тільки всередині треба доробити. Пишемо проєкти. Крім Снячева, у нас штучні поля. У нас спортивна школа налічує, не знаю, 10 чи скільки видів спорту, і всі вони успішно працюють.
Тисовецька школа на Буковині. Google photo: Тисовецький ЗЗСО І-ІІ ст. ім. А.Дущак
— У стратегії розвитку вашої громади до 2029 року зазначено, що громада перебуває в особливих економічних умовах через близьке розташування до Чернівців. Чи не відчуваєте ви тиск від обласного центру, що люди більше тягнуться до Чернівців, бо там більше можливостей і роботи?
— Я думаю, що тут це тільки плюс. Наша громада, якщо говорити про Великий Кучурів, — це певною мірою спальний район Чернівців. Дуже багато людей у нас щось побудували.
І дуже багато людей проживають у нас, хоча, на жаль, прописані в Чернівцях. Якби вони були прописані тут, то, може, надходило б більше податків. Тиску немає. Я думаю, що кожен робить свою роботу. Сьогодні люди з Чернівців приходять до нас у ЦНАП, щоб отримати послуги. Бо немає таких черг. У нас з 2017 року працює паспортний стіл.
Молодь із Чернівців приїжджає в Кучурів — це дуже великий плюс.
ЦНАП у Великому Кучурові. Суспільне Чернівці
— Скільки людей виїхало, а скільки заїхало?
— Сьогодні немає статистики. Але те, що за кордоном дуже багато людей, — це правда. У нас люди за кордоном з 90-х років. Зараз багато будинків побудовано. Люди інвестують у громаду.
І навіть ті, хто приїжджає, почали будуватися й живуть, і кажуть, що їм набагато комфортніше. І це те, що я називаю сарафанним радіо: бачиш — скажи, що круто в Кучурові.
— У 2023 році у Годилівській школі відкрили виробничий коворкінгпростір, де люди з різною зайнятістю збираються для роботи в одному офісі., який мав би створити в громаді нові робочі місця та збільшити надходження до місцевого бюджету. Там встановили виробничі верстати — столярні та токарні. Розкажіть, чи виправдав себе цей коворкінг?
— Зараз будь-яка людина може прийти, використовувати верстат, якщо вона професіонал, навчити дітей. Щоб воно зараз мало якийсь великий успіх — я б не сказав, але діти навчаються.
В Кучурові в нас є швейні верстати. Це було куплено за проєктом. Діти навчаються, потім вступають до училища й повертаються. У нас уже є мінізавод — швейний цех, де люди займаються шиттям. Вони приходять до школи, проводять майстер-класи, а потім запрошують дітей. І я знаю, що вже діти, які закінчили й працюють у нас.
Годилівська школа на Буковині. Google photo: Михайло Степанович Назарак
— Чи виправдало себе це з економічної точки зору?
— Це було за гроші донора. Це був USAIDголовна установа федерального уряду США, яка надає державну економічну та гуманітарну допомогу іншим країнам. В Україні організація працює з 1992 року, фінансуючи програми для зміцнення демократії, підтримки економіки, енергетичної безпеки та гуманітарних потреб. Ми тоді взяли участь у цьому проєкті й усе закупили за американські гроші. Наше було лише співфінансування на ремонт приміщення.
Буквально пару років тому ті верстати, які раніше були в школах, не працювали. Вони були як металобрухт. Сьогодні люди використовують їх у повсякденному житті — професіонали. Це професійні верстати, які справді дуже дорогі й нові.
Приміщення виробничого коворкінгу з токарними та фрезерними верстатами, який зробили для навчання. decentralization.ua
— А що ще ви робите, аби втримати молодь у громаді?
— Не можу вам сказати щось кардинальне. Сьогодні залучаємо молодих педагогів до роботи в школі. Якщо вчителі інформатики спілкуються з дітьми, то сьогодні ІТ-технології дуже модні.
—У громаді також працює медіаковоркінг. Чи ці коворкінги впливають на те, що у громаді стає більше бізнесу?
— Воно і впливає, і не впливає. Бізнесмен іноді користується цим, щоб зробити собі рекламу. Більшість бізнесу покладається на себе. У цей центр, який також зробили за програмою, може прийти будь-який житель громади. Тут є і техніка, і все, щоб зробити якесь відео, рекламу для свого бізнесу. Це все відкрито.
Коворкінг у Великокучурівській громаді. decentralization.ua
— Чи використовуєте ви економічне розташування поруч з трасою обласного значення для того, аби розвивати громаду?
— У нас була задумка зробити велодоріжки. У нас є населений пункт Тисовець, який розташований за 10–12 кілометрів від Чернівців. Там неймовірні краєвиди. Це, можна сказати, друге Мигове. Щодо туризму — ми давно це планували, думали, але через війну більше не можемо виділяти гроші.
У нас є веломаршрути за проєктами. На локаціях є альтанки, місця для паркування велосипедів, завжди покошено, столики — можна приїхати і відпочити. Ми над цим працювали. Думали робити маршрути, бо в нас є така місцевість, як Горайця, яка межує з Волоківською громадою, але там сьогодні проблема з мостом. Або будемо шукати, планувати якийсь зелений, може, сонячний маршрут, бо там є схил. Я думаю, що це б дозволило розвивати туризм.
Ми зараз готуємо кошториси по проєктах. Фінансування від Євросоюзу має здійснюватися через відповідні програми. А ті проєкти, які будуть — я сподіваюся, що і по зеленому туризму, і загалом по туризму — ми так само будемо далі працювати.
— Станом на 2021 рік 40% жителів громади працювали за кордоном — про це йдеться в стратегії. Як змінилася ситуація після початку повномасштабного вторгнення?
— Повної інформації в нас ще немає, і ми не можемо її отримати. Дуже багато людей виїхало. Ті, що працювали, виїхали туди. Багато людей приїхало. Сьогодні у нас дуже багато внутрішньо переміщених осіб. Мені дуже не подобається це слово. Це наші жителі України, які, так склалося, що вимушено приїхали до нас.
Великий Кучурів. Суспільне Чернівці
— У стратегії йдеться, що в громаді є річка, яка періодично спричиняє повені та паводки. Чи розглядали варіант побудови дамби або інших засобів, щоб запобігти цьому?
— Згідно із законом, ми не маємо права. Ця земля біля річок перебуває в захисній смузі — 50 або 25 метрів — і не є комунальною власністю. Це може робити тільки Басейнове управління водних ресурсів. Ми зверталися до них щодо розчищення смуги річок. Вони кажуть, що грошей немає.
— Яким є бюджет громади на 2026 рік?
— Орієнтовно 112 мільйонів. 60 мільйонів — це власні надходження.
— З чого поповнюється бюджет громади?
— ПДФОподаток на доходи фізичних осіб, надходження з комунальних підприємств, бізнес, наймана робоча сила. Сьогодні в нас десь чотири мільйони є із сонячних панелей. Паспортний стіл заробляє на реєстрації. І те, що є одне підприємство, яке сплачує орієнтовно 10 мільйонів.
Це оплата за землю, за нерухомість. Заправка у нас тільки одна, але там надходження несуттєві.
Василь Тодеренчук. Суспільне Чернівці
— Якими є основні видатки?
— Це зарплата, — мені здається, — на більшість апарату. Медицина, комунальні послуги, освіта забирають 70% бюджету. У нас залишилася тільки одна школа на газовому опаленні, а всі інші — на дровах. Вуличне освітлення також фінансується з бюджету громади.
Підтримка Збройних сил. І вже невелике співфінансування комунальним підприємствам, бо ми з 2017 року користуємося послугами фірм, які надають нам послуги з вивозу побутових відходів.
У нас немає власних сміттєзвалищ — ми їх закрили відповідно до закону. Сьогодні вивозимо за договором. Наразі договір із "Укрвторресурсами"займається вивізенням сміття у Чернівцях та області , якщо не помиляюся, і вони надають послуги громаді. Також щодо вивозу побутових відходів і плати за землю для військових — ми так само мусимо компенсувати ці гроші і компенсуємо. Це все забирає досить багато.
Великий Кучурів. Суспільне Чернівці
— Чи закладають у бюджет громади гроші на розвиток?
— У нас вже 5 років немає того, щоб ми щось планували на розвиток. Те, що є по факту, — це виклики сьогодення. Я можу назвати розвитком те, що ми закладаємо на фінансування проєктів, бо це вже розвиток.
Коли ми говоримо, наприклад, про укриття, яке ми зробили в школі, — це вісім мільйонів, а ми дали 800 тисяч власних надходжень. Це є великий плюс. У нас є одна школа, яка не має укриття — це Тисовецька школа. Ми користуємося приватним сектором, а кошторисна вартість облаштування — 65 мільйонів.
Я маю надію, що воно буде, бо це необхідно. І наших 6 мільйонів, я думаю, ми знайдемо — це 10 відсотків. Якби розраховували лише на власні можливості, ми б не впоралися. Це те, що ми заробляємо за рік, довелося б усе віддати.
— Сьогодні у громаді багато будинків, цілі квартали забудови, а паркових зон немає. Чи є плани це змінити?
— Це треба буде планувати в майбутньому. Ми планували перед війною викуповувати невеликі частки паїв у людей і створювати невеликі парки. Планували також робити індустріальні мініпарки: перевести земельну ділянку під комерцію, підвести комунікації, а інвестор приходить, купує і починає будувати.
Бо сьогодні для бізнесу побудувати склад чи будівлю можна за пів року, а сама процедура отримання дозволів тягне два–три роки. Ми це планували, але так вийшло, що на даний момент не змогли реалізувати.
Великий Кучурів. Суспільне Чернівці
— Які проєкти ви поставили на паузу через початок повномасштабного вторгнення, але вони критично необхідні громаді?
— Водовідведення і водозабезпечення. Розвиток бізнесу — ми хотіли створити майданчики для інвесторів. І парки — це щось для відпочинку людей, щоб можна було десь піти: сім'я могла прогулятися, а для дітей — майданчики. У нас є спортивні майданчики, але якщо взяти центр Кучурова і Годилів — там, де найбільша забудова, – там вкрай не вистачає.
— Від початку вторгнення ви орієнтовно 15 разів були у закордонних відрядженнях. Основними результатами цих поїздок були обмін досвідом у сфері місцевого самоврядування, участь у культурних заходах, обговорення транскордонних проєктів, налагодження контактів із потенційними партнерами та придбання автівок на потреби громади. Окрім автівок, чого саме вдалося досягти предметно?
— Навчання з написання проєктів. Для того, щоб сьогодні мати результат, нам потрібне партнерство для реалізації проєктів. І це у нас, і в Румунії, і зараз у Польщі є партнери з інших громад, і ми спільно можемо писати проєкти. Це більше залучення грошей.
Щодо автівок — це було насамперед для залучення грошей і на транспорт, і на Збройні сили, і на місцеві потреби. У нас і в медицині є досить гарна машина типу швидкої допомоги з обладнанням, яку передали, і навіть у комунальній сфері в нас працюють машини.Читати ще
Читати ще
Куди їздили у закордонні відрядження сільські голови з Буковини та які результати
— Цьогоріч у січні завершили ремонт укриття у Великокучурівській школі, де створили кімнату для групових психолого-педагогічних занять, навчальні кабінети, встановили підйомники для людей з інвалідністю. Витратили майже 8 мільйонів гривень з держбюджету та понад мільйон — з місцевого. Якою була потреба у цьому укритті?
— Там було старе укриття, а школа не могла у ньому укрити всіх дітей — тільки половину. Завдяки ремонту ми можемо завести 700 дітей в одне укриття. Раніше ми користувалися ще укриттям будинку культури, де не було ремонту, санвузлів, підйомників. Зараз і фойє, і сходи зроблені. Там уже все сучасно.
— Скільки у громаді дитсадків, гімназій і ліцеїв?
— У нас буде один [профільний Профільний академічний ліцей — це заклад старшої школи (зазвичай 10–12 класи), орієнтований на поглиблене вивчення окремих предметів для підготовки до вступу у виші. У Великокучурівському закладі середньої освіти імені Володимира Бузенка у межах пілотного проєкту визначили такі профілі: – філологія та цифрова журналістика, у межах якого викладатимуть українську та англійську мови; – сучасне мистецтво та архітектура, за яким учні вивчатимуть мистецтво; – комп'ютерні науки та цифрові технології – вивчатимуть інформатику та математику, біологію та хімію .— ред.] ліцей. Зараз ми вже в пілотному проєкті, який у Міністерстві освіти повністю пройшов усі етапи. Реформа починається з 2027 року, а ми вже цього року, у вересні, матимемо набір за новою формою навчання. Також буде три гімназії та два садочки.
Садочок у Великому Кучурові. Суспільне Чернівці
— Якою є комунікація відділу освіти з батьками, аби вони правильно розуміли цю реформу, і чи контролюєте ви цю комунікацію?
— Коли відбувалося обговорення цього проєкту, ми в кожній школі разом із батьками й учнями розповідали і показували, наскільки це правильно. І наголошували не тільки на тому, що ми отримуємо додаткові гроші з державного бюджету, бо держава надає гроші на облаштування кабінетів хімії, фізики, біології. Це десь мільйони гривень з державного бюджету. А з 2027–2028 років громади були б змушені самостійно вишукувати ці гроші з бюджету.
І те, що сьогодні ми будемо в мережі ліцеїв, — я вважаю, що це дуже класно. Бо не знаю, чи всі ліцеї Чернівців зможуть прийняти і своїх, і наших. Для дітей і батьків також є плюс — ще три роки вони навчатимуться тут. Автобуси, довіз дітей, харчування будуть забезпечені. Я думаю, що це й у безпековому форматі є плюсом для громади. Коли всі критерії розклали, батьки написали заяви, діти підтвердили, що хочуть працювати за новою схемою.
— Чи закривали останніми роками у вас навчальні заклади?
— У нас найменше село має найменшу школу — 150 учнів, зараз – 140, як я пам'ятаю. Зменшення не було, тому сенсу цього робити теж немає.
Школа у Великому Кучурові. Суспільне Чернівці
— Як початок повномасштабного вторгнення вплинув на кількість підприємств у громаді?
— Дуже багато закрилося. До війни – десь у 2019–2020 роках – у нас було майже 2,5 тисячі підприємств. Зараз десь понад тисяча. Для місцевого бюджету це частково відчутно, бо компенсується іншим.
Люди побудували сонячні станції — це також десь 5% бюджету громади. Воно компенсувало. Люди вкладають гроші, і з цього йде податок. Там неможливо ухилитися від цього податку — він одразу враховується.
— Чи були нові, можливо, релоковані підприємства?
— Ні, у нас їх тільки два, і ті – невеликі. У нас немає вільних приміщень. Громади, які далі від міст, — там є більше територій. У нас навіть немає такої території комунальної власності, де міг би бути бізнес. Більшість приміщень використовують наші. На жаль, бо це були б гроші до бюджету.
Центр безпеки громадян у Великому Кучурові Чернівецької області. Суспільне Чернівці
— Завдяки чому у вашій громаді люди почали частіше встановлювати сонячні станції?
— Я думаю, що місцевість — це перший момент. І, можливо, креативність людей. Люди прораховують: вони не бояться вкладати, хочуть розвиватися.
— У скількох будинках наразі є сонячні станції?
— Такої інформації немає, але в нас 50–60 станцій по 36 кіловат. Є нові станції, де є будинки, — звісно, вони продають енергію і сплачують податки. Їх досить багато, бо якщо порахувати, то десь чотири мільйони гривень.
— Які проблеми у громаді не вдається вирішити роками з часу вашого перебування на посадіЗ 2015 року.?
— Дороги. Каналізація. І те, що в нас немає землі. Те, що можна зробити: парки, майданчики для дітей і залучення нових бізнесменів, нові мінізаводи. Інвестпрограми, які ми готували під бізнес, — вони приходили, заходили з робочими місцями. Оце справжні проблеми, бо сьогодні цього немає.
Більшість бізнесу хоче, щоб усе було біля дороги, щоб були комунікації, електрика, газ. Біля дороги в нас немає. У нас є вільні ділянки, але забудовано щільно. Якщо відкрити публічну карту України, у нашій громаді все синє, тобто кожна ділянка приватизована.
Великий Кучурів. Суспільне Чернівці
— За час, поки ви на посаді голови громади, що масштабно змінилося?
— Змінився центр. Змінилося багато магазинів, побудували багато заводів. І сьогодні нашим жителям не треба їхати до Чернівців за покупками.
Ми самі завжди говоримо й агітуємо: немає потреби їхати на базар чи в магазини в Чернівці. Усе, що потрібно, є тут. І це комфортно. Через кожні 20–30 хвилин автобус іде.
— Вашу громаду утворили з п'яти населених пунктівце Великий Кучурів, Глибочок, Годилів, Снячів та Тисовець. Як ви вважаєте, чи виправданою була реформа децентралізації?
Я впевнений, що була. У тих населених пунктах, які були меншими, такого розвитку ніколи не було. Там були виключно гроші на зарплату апаратумісцевої влади. Сьогодні те, що ми можемо заробити, ми можемо і використати.
Коли було об'єднання громад у 2015 році — це було мудре рішення депутатів. Ми виділяли гроші однаково по населених пунктах, навіть по менших, які не заробляли.
Якщо ми робили щось у Великому Кучурові у школі, то там робили котельню чи дороги. Ми свого часу орієнтовно п'ять доріг зробили, грейдерування зробили. Ми хотіли, щоб той малий населений пункт відчував це об'єднання. Щоб не казали, що розвивається лише центр громади. Ні — всі однаково. У цьому є єдність.
— Скільки людей з громади наразі служать у війську?
— На початку була цифра 500, орієнтовно 400. Наразі важко зробити точний аналіз, бо щодня когось мобілізують. Орієнтовно 200 хлопців звільнилися зі служби.
— Скільки людей зникли безвісти і скільки наразі перебувають у полоні?
— Полонених немає. У нас є 39 полеглих і 25 зниклих безвісти.
Алея Слави у Великому Кучурові. Суспільне Чернівці
—Які є програми підтримки військових?
— Виділяємо у рік п'ять тисяч за програмою підтримки військових. Якщо є поранення, можливо, теж з цієї програми виділяємо гроші. Усім нашим героям коштом громади встановлюємо пам'ятники. Зараз один пам'ятник коштує десь 250 тисяч гривень.
Зараз у нас на чернівецькому кладовищі поховані п'ять чи шість хлопців — там чернівчани роблять пам'ятники. Ми зібралися з родинами загиблих, ухвалили формат того пам'ятника і затвердили — зараз він однаковий для всіх. І поховання, і вся атрибутика — усе це за гроші громади.
Алея Слави у Великому Кучурові. Суспільне Чернівці
— Торік майже 2,5% з бюджету громади виділили на Сили оборони за зверненнями військових частин — це понад 1,5 мільйона гривень. Розкажіть, чи могла б ця сума бути більшою?
— Так. Якби надходжень було більше.
Читати ще
Читати ще
Гроші на Сили оборони: які громади Буковини спрямовують мільйони і чому деякі не можуть виділити й кілька тисяч
— Рукшинська громада виділяє майже 9% на Сили оборони, а бюджет тієї громади — менший за ваш. Чому такий відсоток?
— Я не можу так порівнювати. Якщо взяти, що у них набагато менший бюджет, то, можливо, тому так виходить у відсотках. А у грошах — я думаю, що півтора мільйона гривень — це було чимало. І цього року ми вже виділили мільйон. Якщо на мільйон чи мільйон двісті, то ми вже на частішому темпі.
Тим частинам, де наші хлопці служать, як-от 107-ма бригада територіальної оборони, то їм старалися відповідати на звернення. Деколи приходили запити від військових частин на півмільйона, то ми виділяли 150 чи 200 тисяч— щоб всім однаково.
— Якими є ваші плани на 2026 рік?
— Нам треба завершити проєктно-кошторисну документацію щодо води і каналізації, щоб ми вже могли зробити проєкт і подавати на гранти. Ну і, звісно, питання доріг. Це те, що нагальне.
Читати ще
Читати ще
Чому жителі самі платять за ремонт доріг? Інтерв’ю з головою Глибоцької громади Ванзуряком
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
