За інформацією: Суспільне Чернівці.
Мама-вихователька Катерина Гаврилюк з Чернівецької області. Суспільне Чернівці
Згодом у лікарні для сина Олексія підібрали ефективне лікування і хлопцю ставало краще. Через кілька місяців Катерині наснився сон, де вона гуляє з двома дівчатками, а потім ще один — де в коридорі було багато дитячого взуття. Жінка каже, зрозуміла, що це знак взяти дітей із дитбудинку.
"Тоді зрозуміла, що треба виконувати обітницю. Коли я пішла до служби у справах дітей, то чула, як сім'ї казали, що їм дуже важко давали дітей і довго чекали. У нас за два з половиною місяці діти були вдома. Тоді в службі сказали, що є дві дівчинки, але з двома дівчатками є два хлопці, і їх ділити не потрібно", — каже жінка.
Діти, яких виховує подружжя Гаврилюків у будинку сімейного типу. Суспільне Чернівці
Діти, який виховує подружжя Гаврилюків. Суспільне Чернівці
Тоді подружжя Гаврилюків взяло під опіку чотирьох дітей.
"Було страшно. Що з ними робити?"
Тато Андрій Гаврилюк розповідає, що був проти того, аби брати дітей з притулку. Каже, що тоді вважав: подружжя має достатньо власних дітей.
"Їх було семеро [власних дітей — ред.], і було трохи тяжко і з ними. А тут ще — ми ж не знали, скільки буде дітей. Вийшло так, що їх четверо, і це ціла сім'я. Мені було страшно першим ділом, що ми будемо з ними робити?", — згадує тато-вихователь Андрій Гаврилюк.
Буковинець Андрій Гаврилюк, який разом із дружиною виховує дітей у будинку сімейного типу. Суспільне Чернівці
Сім’я Катерини та Андрія Гаврилюків разом із дітьми. Суспільне Чернівці
Через два роки зі служби у справах дітей Катерині зателефонували знову — що в притулку опинилися ще четверо рідних між собою дітей.
"Подзвонили і спитали, чи нам нічого не снилося. А я кажу, що на сьогодні — ні, але десь два-три тижні тому снилася дівчинка, ніби в дитячому будинку в Чернівцях. Через ті ґрати вона тягнула до мене ручки і казала: "Забери мене". І я кажу, що білувата дівчинка снилася, просила мене, щоб я її забрала. Вона мені каже: "Ну, є дівчинка, але вона не білувата", — пригадує мама-вихователька Катерина Гаврилюк.
Діти, яких виховує подружжя Гаврилюків. Суспільне Чернівці
У службі у справах дітей тоді сказали, що хотіли б, аби подружжя забрало дітей до своєї сім’ї. Також розповіли, що дітям п’ять, чотири, три роки та рік і п’ять місяців, каже Катерина.
"Я вимкнула телефон і розплакалася. Дружина священника мені сказала: "Ти піди і їх побач, і серце тобі підкаже, чи вони тобі потрібні, чи ні". Коли ми пішли в дитбудинок і нам привели дітей, то Ніна — це була ніби та дівчинка, яка мені снилася", — говорить жінка.
Діти подружжя Гаврилюків граються на вулиці. Суспільне Чернівці
Після зустрічі з дітьми подружжя Гаврилюків прийняло рішення вдруге взяти чотирьох дітей на виховання.
"Сказали, що давайте ви зробите будинок сімейного типу. Ми погодилися. Діти вибігли до нас, і особливо Ніна — вона дуже рада була бачити, що ми прийшли", — каже тато-вихователь Андрій Гаврилюк.
Не вміли одягатись і блювали від їжі, а тепер вчаться самостійності
Після того, як діти потрапили до сім’ї, подружжя Гаврилюків зіткнулося з труднощами у побуті та харчуванні. Вони розповідають, що діти були дуже занедбані й не вміли їсти та одягатися. Наразі їх багато чого навчили й продовжують навчати, каже Катерина.
"Ми їх вчили їсти. Вони їли сметану, горіхи і хліб — все. Решта, що ми давали, вони від усього блювали. У борщі від моркви блювали, і від перцю також. Вони нічого не вміли їсти, а зараз вони їдять усе", — говорить мама-вихователька Катерина Гаврилюк.
Діти подружжя Катерини та Андрія Гаврилюків за обідом. Суспільне Чернівці
Діти подружжя Гаврилюків за обідом. Суспільне Чернівці
До того, як потрапити у будинок сімейного типу, діти мали складне дитинство. Одного разу боялись, що сімʼя хоче їх залишити, згадує батько-вихователь Андрій.
"Перший раз, коли везли їх на Манявський скит, там є великий водоспад. Вони боялися, що ми їх лишимо. У них було, мабуть, почуття страху, бо ми говорили їм, що їдемо відпочити та подивитися на воду. Але їм було страшно", — каже тато-вихователь Андрій Гаврилюк.
Діти, яких виховує подружжя Гаврилюків. Суспільне Чернівці
Жінка розповідає, що спершу скептично ставилася до курсів, на які їх запросили для батьків-вихователів, однак згодом зрозуміла, наскільки важливими можуть бути поради психологів та досвід інших мам.
"Думаю: "Ну я ж сімох дітей виховала, що ж вони мене можуть навчити?" Але ні, все ж таки вони допомагають. Коли ми взяли Андріану, однієї ночі в неї до нестерпності боліло вухо. Думаю: "Візьму на руки, поношу", але їй уже 8 років минуло, і вона важка. Покладу в ліжко — вона знову плаче. Тоді згадала, що було на курсах. Спитала, чи таблетку дати? І аскорбінова кислота лікувала у нас всі хвороби", — говорить мама-вихователька.
За її словами, наразі діти є самостійними.
"Дуже часто запитують, куди вони підуть після 18 років. Чесно, ну куди вони підуть? Господь управляє. А мої діти куди пішли? Можливо, хтось і біля нас залишиться. Але загалом, я думаю, що з моїх дітей будуть люди", — каже Катерина.Читати ще
Читати ще
Навчатимуть побуту та готуватимуть до самостійного життя: на Буковині зводять будинок сімейного догляду для дітей
Читати ще
У будинку сімейного типу Венгренюків зараз — 10 дітей. Усього в Чернівцях майже дві сотні дітей, яким потрібні батьки
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
