За інформацією: Суспільне Чернівці.
Володимир Боднар, начальник групи рекрутингу управління 108 гірсько-штурмового батальйону у складі 10 бригади “Едельвейс”. Суспільне Чернівці
За словами начальника групи рекрутингу, виплати контрактникам надходили. Якщо були випадки, що хлопці мали поранення й проходили реабілітацію, то отримували всі гроші й цей час їм зараховували до 180 днів бойових, які вони мають пробути, аби отримати виплати за контрактом.
"Мали випадок, коли хлопець не отримав повністю 500 тисяч гривень. Це був його вибір. Він був у піхоті на бойових позиціях 100 днів зі 180 потрібних. Йому запропонували перепідписати новий контракт на два роки. Він став пілотом, зараз класно літає".
Володимир Боднар розповідає, що серед контрактників "18-24" було й кілька випадків СЗЧСамовільне залишення військової частини — коли військовослужбовець залишає місце служби без дозволу командира або не повертається вчасно з відпустки чи лікування..
"Напевно, хлопці не зовсім розуміли, що ці гроші їм платить держава. Тобто вони пройшли БЗВПБазова загальновійськова підготовка — це обов’язковий навчальний курс для новобранців Сил Оборони, що включає 45 днів інтенсивного навчання., отримали перші 200 тисяч гривень й пішли. Один хлопець хотів згодом повернутися, але командування батальйону відмовило. Зараз його судитимуть. Він має компенсувати державі витрати – не лише гроші, але й усе, що йому видали у війську".
Олексій Федорчук під час служби у 108 батальйоні бригади “Едельвейс”. Фото надав Олексій Федорчук
Олексій Федорчук
Приїхав з-за кордону і підписав контракт
Олексію Федорчуку 19 років. Він родом з Івано-Франківська. Контракт "18-24" підписав одразу після повноліття. Каже, рішення не було спонтанним – на нього вплинуло оточення.
"Це банально може звучати, але зробив такий вибір, бо багато знайомих служили. Спілкування якось впливало. Я був у Польщі, мені стукнуло 18 – сумочки на плечі і давай в Україну".
Спершу він намагався підписати звичайний контракт, але через вік для цього був потрібен дозвіл батьків, яким він не хотів казати про таке рішення. Саме тому контракт "18-24" став для нього можливістю піти самостійно. Спочатку Олексій хотів потрапити до Третьої штурмової бригади, однак там не склалося. Пізніше обрав 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду "Едельвейс".
Після навчання його відправили на Донбас. Мама дізналася про службу, коли потрібні були її документи на випадок загибелі.
"Мамі казав, що я працюю на бруківці. До останнього не говорив, що служу. Телефоную, питаю про документи. Мама: "Навіщо?" І тут я мусив казати: "Мам, я вже більше місяця, як підписав контракт". Якщо мʼяко сказати, то мама була шокована. Хвилювалася дуже. Але й змирилася, бо вірить у мене".
Військовий мав можливість обрати підрозділ – пішов до 108-го батальйону. Служить у піхоті на посаді стрільця. За його словами, виходів на позиції було менше десяти – перші були психологічно складними.
"Спочатку бувало страшно, але до усього звикаєш. Бувало, ми заходили на 20 днів на позиції. Утримували їх, передавали інформацію, знищували ворога".
Олексій Федорчук з побратимом на службі у 108 батальйоні бригади “Едельвейс”. Фото надав Олексій Федорчук
Сидів майже 100 діб на позиції
Найважчим досвідом для Олексія були понад три місяці безперервного перебування на позиції.
"Ми були в дуже-дуже поганих умовах – без звʼязку, передавали повідомлення додому через рацію. Наші керівники вже нічого не могли з цим зробити. Я тоді вперше впритул бачив росіянина – розмовляв і стріляв у нього".
Військовий розповідає, що тоді схуд на понад 20 кілограмів.
"Ми не пили й не їли тижнями. Звичайно хотілося, але ми розуміли – якби нам доставляли це дронами, то нас би побачили росіяни – і тоді все. Тому економили. Розуміли, що це не забаганки керівництва, а наша безпека".
Виходили із позиції з трьома побратимами орієнтовно 13 кілометрів.
"Я був без каски, лише у броніку. Йду – скрізь трупи і спалена техніка. Ми були в оточенні. Не знали, що відбувається навколо. Ми просто були самі по собі. Отримували поранення. Мені обпекло обличчя, було забиття частини тіла, зачепило барабанні перетинки і трохи не бачу на одне око".
Олексій Федорчук (зліва) після бойового виходу отримав поранення – частково втратив зір. Фото надав Олексій Федорчук
"Я відчуваю себе не на 19 років, а десь на 40"
Військовий розповідає, що після цього оговтувався і відновлювався довго. Каже, тоді справді було страшно за життя. Водночас найболючішою для нього є загибель побратимів.
"Найскладніше для мене на цій службі – втрата дуже хороших людей. Не було страшно вийти і вбити ворога, не були страшні умови і окопи. Це все прижилося. А ось втрата друзів і знайомих сильно закладається в голові. Я дуже змінився емоційно. Відчуваю себе не на 19 років, а десь на 40".
Олексій каже, що не шкодує про своє рішення піти служити, бо хлопці стали рідними людьми. Розповідає, що деякі на початку з насмішкою ставилися до нього.
"Казали мені: "О, за мільйон пішов воювати". Я розумію, чому обурювалися ті, кого мобілізували – їх запакували, а я сам прийшов. Згодом ми все одно порозумілися".
За словами Олексія, обіцяні виплати він отримував вчасно, на початках дещо витратив на спорядження.
"Коли я був у Коломиї, то отримав 200 тисяч гривень, а після першого виходу мені прийшло 300 тисяч. Паралельно надходять бойові, окопні та зарплата – це до 200 тисяч на місяць".
Спершу після завершення контракту хотів залишитися у війську, але особисте життя змінило його плани.
"Я не йшов заради грошей, заради якоїсь похвали. Я йшов вмотивований. Думав продовжувати службу, але на мене чекає дівчина. Скоро мій контракт завершується, і я хочу повернутися до неї проживати свої роки".
Контрактник “18-24” Іван на позивний “Імпульс”. Фото надав Іван
Іван "Імпульс"
"Ми були одні з перших, хто підписав цей контракт"
Іван "Імпульс" родом із Вінницької області. Зараз йому 24 роки. До контракту "18-24" він уже мав досвід строкової служби у Національній гвардії.
"Я проходив службу у 2021-2024 роках. Нам дали відстрочку до травня 2025 року, а у березні я вже підписав контракт. Думав, чому б не підписати, якщо були і фінансові забезпечення, і служба з такими хлопцями-однодумцями".
Раніше Іван служив, зокрема, на блокпостах. Після того як російські війська вийшли з Київської і Чернігівської областей, їх поставили на блокпости в самому Києві. Каже, тоді мама про це знала, тому надалі про свій шлях не розповідав, казав, що на блокпостах Івано-Франківщини, аби вона не хвилювалася.
"Про мій контракт мама дізналася з медіа. Я був командиром відділення на БЗВП,Базова загальновійськова підготовка — це обов’язковий навчальний курс для новобранців Сил Оборони, що включає 45 днів інтенсивного навчання. давав коментар. Наша група була першою, яка підписала контракт".
Іван на позивний “Імпульс” на службі у 108 батальйоні бригади “Едельвейс” – спочатку був гранатометником. Фото надав Іван
Про навчання
Швидко оформив документи, пройшов військово-лікарську комісію. У Коломиї його оформили як контрактника. Згодом поїхав на навчання.
"Наше навчання відрізнялося від стандартної підготовки мобілізованих, як нам і обіцяли. З нами працювали бойові інструктори. Вони не давали нам зайвого часу на дурниці. Були великі фізичні навантаження".
Після навчання Івана відправили на Донеччину, а далі – на фахову підготовку як гранатометника у Рівне.
"Ми мали стріляти з ПУСівце тренувальний пристрій для навчальної стрільби з РПГ-7, призначений для відпрацювання прицілювання та пострілу без використання бойових гранат, що імітує роботу з бойовою зброєю., але ми казали: "Дайте нам бойові гранати, ми хочемо вчитися нормально. Ми ж штурмова бригада". Згодом таки отримали бойові засоби. І вже нормально відпрацьовували стрільбу".
Контрактник “18-24” Іван на позивний “Імпульс”. Фото надав Іван
Іван служив у 108-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні бригади "Едельвейс". Бойові завдання виконував на Сіверському напрямку.
"Спочатку було приблизно п’ять виходів у піхоту. Ми заходили на позиції на понад десять днів, сиділи без зв’язку, виконували завдання. У мене були короткі моменти страху, але не було такого, щоб я не міг або не хотів. Я розумів, на що підписувався".
Згодом командир роти запропонував йому спробувати себе пілотом "мавіка".
"У мене було три дні, щоб навчитися. Я бігав з дев’ятої ранку до другої ночі — постійно тренувався, усе розпитував. Коли були масові штурми, росіяни заходили з танковими мінами, скидали в бліндажі. Було багато втрат. Ми знищували ворога, але не завжди могли перекрити все – пілотів було замало".
Про перший скид
Іван пригадує один випадок під час пілотування.
"На позиції сидів військовий старшого віку на позивний "Батюшка", до нього зайшов росіянин, запитував позивний, а він відповідає: "Який позивний?" Він подумав, що це наш, а росіянин подумав, що це їхній. Дід вибігає, ми в той час росіянина нейтралізували і шукали, чи немає ще когось поруч".
Військовий почав шукати по інших посадках.
"Ми летимо. Дивлюся просто на відкритій місцевості лежать двоє росіян, накрилися антидроновим плащем і лише носи висунули. Думають, що їх ніхто не бачить. Спочатку думали, що це їхні дрони, потім зрозуміли, що це наші".
Один росіянин здався в полон – його вивели, а іншого Іван ліквідував – це був його перший скид.
Іван на позивний “Імпульс” на службі у 108 батальйоні бригади “Едельвейс” – спочатку був гранатометником. Фото надав Іван
Про повернення додому
Іван звільнився зі служби у березні цього року. Розповідає, що виплати за контрактом приходили вчасно. Пригадує, коли прийшов у роту, то спочатку побратими жартували.
"Мені казали: "О, мільйонер". Але то були просто жарти. Я досі підтримую з ними звʼязок, відкриваю збори для них".
Військовий розповідає, що після повернення додому почувається змученим.
"У мене немає поранень. Я не знаю, як за мене так молилися, але, дякувати Богу, що так. Але я постійно думаю, про тих, хлопців, з якими проходив підготовку. Дуже здружився з ними. А зараз частина з них загинула. Оце складно. Втрати це складно".
Зараз Іван думає про власну справу.
"Хочу щось своє. Думаю про грант по УБДСтатус учасника бойових дій (УБД) в Україні — це офіційне визнання участі в обороні країни, що надає право на пільги та соціальні гарантії.. Але щоб нормально стартувати, треба хоча б 15 тисяч доларів. Щось додати, щось взяти за грантом і рухатися далі".
Контрактник “18-24” – Іван на позивний “Імпульс”. Фото надав Іван
Читати ще
Читати ще
“Не знали, чи виживемо, тому групою пішли в СЗЧ”. Історії бійців, які повернулися на службу
Читати ще
Дронами відбивають штурми, доставляють боєприпаси та беруть у полон: як воює взвод “Аркан”, у складі якого є буковинці
Читати ще
Молодь 18-24 на війні, мобілізація засуджених і тих, хто не хоче воювати – як з цим справляються в бригаді “Едельвейс”
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
