Завжди доброзичливий, усміхнений, позитивно налаштований, готовий допомогти. Земляки згадують про Андрія Кучмія як про людину щиру, відкриту, працьовиту, беручу до різної роботи, з «золотими руками» та «світлою головою». Дуже любив свою родину, рідний край та Україну. За це і віддав найдорожче, що мав – життя.
Історію Героя публікує Чернівецька обласна рада.
Андрій Леонідович Кучмій народився 4 вересня 1976 року в селі Любополь Комінтернівського району Одеської області. Коли йому було 4 роки, родина переїхала на Буковину – в село Тисовець Сторожинецького (нині Чернівецького району) Великокучурівської громади. Навчався в школі села Червона Діброва. Після закінчення дев’ятого класу вступив до Глибоцького професійно-технічного училища, де опанував професію тракториста.
У 2008 році одружився. Андрій докладав багато зусиль, щоб забезпечити родину – побудував будинок, відкрив власний бізнес, їздив працювати за кордон. Дуже любив свою дружину Катерину та двох чарівних донечок – Маріанну та Уляну.
24 лютого 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, Андрій Кучмій добровільно став на захист української землі, рідних та кожного з нас. Служив солдатом у військовій частині А 2582 2-го десантно-штурмового відділення 3-го десантно-штурмового взводу 2-ї десантно-штурмової роти. Мав позивний «Дубрава».
Загинув Андрій Кучмій 25 червня 2022 року поблизу міста Бахмут Донецької області. Він отримав важке поранення голови, виконуючи відповідальне бойове завдання.
Похований воїн на Алеї Слави, що розташована на території храму Великомученика Димитрія Солунського в селі Червона Діброва.
У школі, де навчався Герой, відкрили меморіальну дошку на його честь.
