За інформацією: Суспільне Чернівці.
Білі гриби, які зібрали місцеві жителі гірських сіл на Буковині. Суспільне Чернівці
Працівниці кооперативу чистять та відбирають лисички – село Сергії, 2026 рік. Суспільне Чернівці
Приміщення гірського кооперативу із заготівлі і продажу грибів та ягід, село Сергії на Буковині. Суспільне Чернівці
Екскурсію проводить засновник кооперативу Сергій Терен. Перш ніж показати виробництво, заводить у невелике холодильне приміщення. Саме сюди насамперед потрапляє все, що люди привозять із лісу.
«Розпочинається сезон грибів, люди збирають отакі грибочки чи лисички, чи будь-яку продукцію. Вони здають її до кооперативу, а ми фактично одразу даємо їм “живі” гроші», — розповідає Сергій.
Поки триває сезон, двері кооперативу майже не зачиняються. Хтось приносить кілька кілограмів грибів після походу в ліс, а хтось повертається машиною після кількох днів у горах.
«Якщо люди займаються професійно, то виїжджають машиною — троє людей із ночівлею. Там збирають гриби, а потім звозять сюди. Бувало, що трактором привозили пів причепа грибів. Цей рік дуже файний на гриби, тому що бачимо погодні умови: дощ і сонце, дощ і сонце. Думаю, цього року Бог дасть нам можливість заробити», — говорить голова кооперативу.
Засновник гірського кооперативу Сергій Терен показує холодильник, де приймають гриби. Суспільне Чернівці
Заготівля лисичок у гірському кооперативі на Буковині. Суспільне Чернівці
За його словами, для багатьох людей це додатковий заробіток, а для частини — можливість мати роботу поруч із домом і не їхати на заробітки за кордон.
«Долучаються люди з інвалідністю, багатодітні родини, малозабезпечені, дуже багато переселенців приїжджають до нас. За день можуть заробити одну-дві тисячі гривень. Ми, можна сказати, інвестори в цей район. Щороку орієнтовно 20 мільйонів гривень роздаємо місцевим жителям».
Після початку повномасштабної війни людей, які займаються заготівлею грибів, поменшало — особливо чоловіків. Тож до роботи переважно долучають жінок та молодь.
Сергій каже, що для нього ця справа — не лише заробіток. Ходив по гриби з пʼяти років — це було його хобі. Хоч тепер більшість часу займає робота, попри це він іноді все ж йде до лісу.
«Я полюбляю ходити в гриби після закінчення сезону, коли їх уже мало. Можеш просто пройтися, насолодитися ароматом лісу і не збирати їх, а шукати. Коли почав збирати трюфелі, то це стало ще більш екстремально. Розумію, що чим складніше — тим цікавіше».
«Ця робота не закінчується після сезону, бо працюємо увесь рік»
Заходимо в інше приміщення. Вздовж столів жінки перебирають лисички, очищають білі гриби від хвої та листя. На конвеєрі рухаються нові партії продукції. Тут відчутно, яким є це виробництво: гриби потрібно швидко очистити, відсортувати й підготувати до наступного етапу.
Сергій пояснює: усе, що люди привозять із лісу, проходить через цей виробничий зал.
«Тут працюють члени кооперативу — у нас їх понад 30. А це продукція, яка приїхала вчора до нас на виробництво. Ми її охолодили, а зараз сортуємо та очищуємо і фактично готуємо для наповнення корзинок, які далі поїдуть у торговельні мережі».
Жінки чистять гриби, які цього сезону принесли місцеві до гірського кооперативу. Суспільне Чернівці
Жінки у кооперативі чистять білі гриби від бруду. Суспільне Чернівці
Робота тут не завершується разом із грибним сезоном. Коли в лісі стає менше грибів, у кооперативі продовжують переробляти заготовлену продукцію, працюють із сушеними та маринованими грибами.
«Ми працюємо кожен день і так фактично увесь рік. У нас є партнери на Волині, у Закарпатті та в Івано-Франківській області. Якщо нам чогось не вистачає для замовлення, ми звертаємося до партнерів і залучаємо продукцію звідти».
Серед працівниць, які чистять гриби, знайомимося з Ніною Тодосійчук. Вона працює тут девʼятий рік. Зараз жінка на посаді директорки, тож усе контролює й долучається до всіх процесів.
Каже, що її день розпочинається з планування — потрібно зрозуміти, скільки продукції привезли, які замовлення надійшли і що треба зробити насамперед, аби гриби не втратили якість, а також контролює морозильні і сушильні камери.
Ніна Тодосійчук – директорка гірського кооперативу показує, як зберігають гриби та ягоди у морозилці при -25 градусах. Суспільне Чернівці
Кількість грибів щодня — різна, але відповідальність — однакова, каже Ніна. Поки сезон триває, часу на перепочинок майже немає.
«Я з кожним роком розумію, що для мене новий сезон буде дуже нелегкий. Але все одно мені подобається ця робота. Я люблю працювати з жінками, вони в мене хороші. Розумію, що будь-хто це не буде робити й таку відповідальність на себе брати», — говорить Ніна.
Сергій каже, що саме така спільна робота десятків людей і стала причиною створення кооперативу. За його словами, досі трапляються ті, хто сприймає кооперацію як повернення до колгоспів. Втім, він переконаний, що саме така модель дозволила невеликому підприємству з гірського села вийти на зовнішні ринки й водночас залишити заробіток у громаді.
«Кооперація в Європі показує дуже хороші показники. Вона об’єднує людей, які мають одну ціль. Наразі саме завдяки кооперативу ми маємо можливість продавати продукцію в країни Європи, в Америку, у Південну Корею. Це інструмент, який дає можливість розвивати соціальний бізнес у нашій громаді. Орієнтовно 2–3 мільйони гривень податків на рік ми сплачуємо до громади», — говорить голова кооперативу.
Засновник кооперативу Сергій Терен показує цьогорічний врожай грибів, Сергії, 2026 рік. Суспільне Чернівці
Працівниця кооперативу вручну чистить білі гриби. Суспільне Чернівці
«Мали випадок, коли довелося утилізувати партію грибів»
Жінки продовжують перебирати гриби — роблять це швидко і вправно, хоча у приміщенні не відчувається метушні.
«Люди, які працюють і збирають гриби, практично виросли в цій місцевості. Вони з молоком матері розуміють, що є що. Такого неможливо, щоб сюди потрапив неїстівний гриб», — говорить Сергій.
Втім навіть такого досвіду недостатньо, коли продукцію відправляють за кордон. Окрім сортування, гриби проходять лабораторні перевірки. За словами Сергія, кооператив має органічну сертифікацію, а кожну партію перевіряють, зокрема, на вміст радіонуклідівРадіонукліди — це атоми з нестійкими ядрами, які випромінюють енергію (радіацію) під час розпаду..
«В Україні є місцевості, де підвищена радіація. Звідти не потрібно брати грибів. А наша місцевість дуже чиста. Якщо ми робили аналіз на лисички, то при нормі 5 бекерелівБекерель — це одиниця вимірювання радіоактивності, яка дорівнює одному розпаду ядра за секунду. наші мали 0,05. Тобто в сто разів нижче від норми. Це ідеальний продукт для споживання».
У гірському кооперативі чистять та відбирають лисички. Суспільне Чернівці
Працівниця кооперативу нарізає гриби. Суспільне Чернівці
До таких перевірок у кооперативі ставляться уважно, тому що причиною стала одна з перших експортних поставок — відправляли до Ізраїлю сушені лисички. Тоді на кооперативі не вистачило орієнтовно десять кілограмів — їх докупили за оголошенням в інтернеті.
«Коли продукція прилетіла до Ізраїлю, на перевірці виявили, що частина грибів має перевищення радіації. Для нас це був шок. Ми погодилися на утилізацію всієї партії. Саме тоді зрозуміли, що за цим потрібно дуже уважно стежити», — говорить голова кооперативу.
За кілька кроків від столів із грибами стоять сотні банок із готовою продукцією. Частину грибів кооператив продає не лише свіжими чи замороженими, а й маринованими.
«Ми маринуємо гриби на заводі. Маємо договір із підприємством на Закарпатті, яке виготовляє їх для нас. Це білі гриби, опеньки, маслюки», — показує банки Сергій.
У кооперативі заготовили гриби у банках для продажу в Україні та за кордоном. Суспільне Чернівці
«Білий гриб за добу треба привести до ладу — рятує камера заморозки»
Після сортування Ніна проводить нас до іншого приміщення. Тут гриби миють, а потім завозять до камер шокової заморозки. Наступного дня після цього фасують у коробки. Варто відчинити двері й тепле повітря виробничого цеху змінюється різким холодом. Усередині зберігають продукцію при температурі від -22 до -25 градусів.
Ніна пояснює, що часу після збору грибів небагато і якщо не встигнути швидко їх обробити, продукція втратить якість.
«За день може бути 200–300 коробок готової продукції. Буває таке, що за один день можемо заповнити всю камеру. Нас вона рятує, бо якщо ми не встигаємо вчасно очистити і відсортувати гриби, вони можуть зіпсуватися. Якщо з лисичкою ми ще можемо працювати декілька днів, то з білим грибом за добу треба зробити порядок», — говорить Ніна.
Білі гриби зберігають у морозилці при -25 градусах. Суспільне Чернівці
Із морозильної камери вона виходить уже з іншими контейнерами — цього разу не з грибами, а з ягодами. У кооперативі заготовляють малину, смородину, чорницю, яку місцеві називають афиною.
«Цього року пізніх морозів не було, тому афина гарно зацвіла і дала хороший урожай. Люди добре збирали і постачали її нам на підприємство. Ми заготовили велику кількість».
Ніна каже, що для людей ця робота не є легкою, бо ж потрібно все перебирати руками. Вони втомлюються, адже увесь день на ногах.
«Працюємо переважно з дев’ятої до сімнадцятої години, але якщо не встигаємо переробити продукцію або маємо відправки, то затримуємося ще на три-чотири години», — каже жінка.
У гірському кооперативі чистять від листя та бруду чорницю. Суспільне Чернівці
У гірському кооперативі заготовляють ягоди. Суспільне Чернівці
«Шукаємо рідкісний трюфель під землею із собаками»
У наступному приміщенні готову продукцію фасують у коробки. Одні партії вже чекають на відправлення, інші ще складають на столах. Саме звідти гриби роз’їжджаються українськими торговельними мережами або за кордон.
Тут Сергій зупиняється біля невеликих темних кульок — трюфелів. Каже, вони не ростуть у буковинських лісах, однак трапляються в інших регіонах України й також проходять через кооператив.
«Трюфелі у нас купують для дорогих ресторанів. У мене товариш уже 20 років займається трюфелями в Іспанії. Коли він приїхав, то я запропонував йому наш трюфель. Він був у захваті й сказав, що такого аромату, як у наших диких трюфелів, ще не зустрічав. Був вражений», — говорить Сергій.
В кооперативі заготовлюють трюфелі – гриби, які ростуть в землі. Суспільне Чернівці
Трюфель росте під землею. Знайти його без спеціально навченого собаки майже неможливо. Навіть для досвідчених грибників кожен вихід до лісу більше схожий на пошуки, ніж на збір.
«За день можна назбирати 300–400 грамів, а може й більше, якщо пощастить. Це справжнє полювання за грибом — його не видно зверху. Цей гриб має ще одну унікальну властивість — свіжим може зберігатися в холодильнику майже місяць. Він не псується за один-два дні, як більшість інших грибів. Саме тому його можна відправити літаком практично в будь-яку країну світу».
В кооперативі підготували для продажу у ресторани трюфелі. Суспільне Чернівці
Від Польщі до Південної Кореї: як гриби із Сергіїв знайшли покупців у світі
Від виробничих цехів переходимо до невеликого шоуруму. На полицях — продукція кооперативу в упаковках різних років. Менеджер з експорту та продажу грибів і ягід Юрій Фокшек показує, як із часом змінювалися етикетки, фасування та дизайн. Каже, за цією еволюцією упаковки стоїть і розширення ринків збуту.
Першими закордонними партнерами кооперативу стали польські компанії. Згодом продукцію почали продавати і до США — їм полюбилися лисички. Саме тоді, пригадує Юрій, зрозуміли, що невелике підприємство з буковинського гірського села може бути впізнаваним за океаном.
«Було дуже приємно, коли знайомі телефонували з Нью-Йорка і казали: “Вау, ми знайшли ваші карпатські гриби”. Тоді розумієш, що це справді працює», — розповідає він.
За словами Юрія, у кожної країни свої вподобання. Якщо в Польщі найбільше купують лисички, то Південну Корею зацікавив гриб, який в Україні більшість людей навіть не збирає — їжовик.
«П’ять-шість років тому ми вийшли на клієнтів із Південної Кореї і запропонували їм їжовик строкатий. Для них він має приблизно таку ж цінність, як трюфель для італійців. З Кореєю ми працювали у дуже великих об’ємах — за один сезон відправили орієнтовно 250 тонн їжовика», — каже менеджер.
Юрій Фокшек – менеджер з експорту та продажу грибів і ягід гірського кооперативу. Суспільне Чернівці
У кооперативі посушили лисички. Суспільне Чернівці
Після початку повномасштабної війни логістика змінилася. Продукцію автомобілями везли до Румунії, а звідти вже морем — до азійських покупців.
Окремим напрямком став Ізраїль. Туди кооператив постачає сушені гриби та заморожені дикорослі ягоди. Для цього підприємство пройшло спеціальну сертифікацію.
«До нас приїжджали ізраїльські експерти й видали сертифікат кошерності Це офіційний документ, який підтверджує, що харчові продукти та їх виробництво відповідають єврейським релігійним законам.для заморожених ягід. Це дуже великий плюс для продажі в Ізраїлі. Також добре продаються сушені гриби, адже там велика українська діаспора», — розповідає він.
На сьогодні кооператив за сезон переробляє від 150 до 300 тонн грибів та ягід. Приблизно половину продукції експортують, іншу половину продають на українському ринку. Після виходу на міжнародні ринки в кооперативі не планують зупинятися.
«Це щоденна робота. Ми не можемо стояти на місці, тому що з’являються конкуренти. Зараз хочемо створити ще один кінцевий продукт. Думаємо над замороженими грибами у сметані, щоб людина могла купити, розігріти й одразу посмакувати», — говорить Юрій.
У гірському кооперативі гриби заготовлюють у банках та продають в Україні і за кордоном. Суспільне Чернівці
Пів тонни грибів — за пів години і сонячна станція як економія
Цьогоріч кооператив модернізували завдяки грантовій підтримці від FAO у розмірі шести мільйонів гривень, розповідає Сергій Терен. Закупили обладнання для миття, сушіння і заморожування грибів та ягід, а також встановили сонячну електростанцію. Це дозволяє працювати в моменти відключень світла, економити гроші і час. Тепер за пів години машина вимиває пів тонни продукції — таку роботу вручну виконували би пʼятеро людей увесь день.
«Сонячна станція генерує 100 кіловат електроенергії. Ми фактично повністю забезпечуємо себе електрикою, хоча споживаємо приблизно 50–60 кіловат за годину. Думаю, що протягом року зекономимо орієнтовно два мільйони гривень, а за три роки обладнання повністю себе окупить», — говорить Сергій.
Сергій Терен показує мийку, яку закупили для кооперативу за грантові гроші. Суспільне Чернівці
У кооперативі миють білі гриби. Суспільне Чернівці
«Ця робота змінила моє ставлення до грибів»
За кілька годин у кооперативі ми побачили гриби на кожному етапі — недавно привезені з лісу, очищені, заморожені, розфасовані й готові до відправлення.
Юрій усміхається, коли згадує, що до роботи в кооперативі знав лише ті гриби, які його змалку вчили збирати батьки.
«Я ставився до грибів так, як мене вчили. А потім побачив, що є дуже багато видів, які ми вважали неїстівними, хоча вони насправді дуже смачні. Ця робота ніби відкрила мені очі. Відтоді я почав відкривати для себе зовсім інші гриби», — каже він.
Для Сергія ж гриби давно стали чимось більшим за захоплення дитинства чи справу, яку вдалося перетворити на кооператив.
«Для мене гриб — це як хліб. Він дає можливість людям отримувати все необхідне. Чим більше цього “хліба”, тим більше ми можемо нагодувати людей і тим більше можемо зробити хороших пропозицій», — говорить Сергій.
Працівниці кооперативу чистять гриби. Суспільне Чернівці
У гірському кооперативі чистять та відбирають лисички – сезон 2026. Суспільне Чернівці
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
