Бахмут. Варто битися до кінця або відійти, рятуючи життя? Forbes проаналізував аргументи за і проти - Новини Буковини

Солдат української десантно-штурмової бригади йде по дорозі з бруду, 4 березня 2023 року, поблизу Бахмута, Україна. Фото: Getty Images

Частина західних аналітиків вважають, що Україна досягла поставлених цілей у Бахмуті і має відійти, аби зберегти солдатів. Інші говорять, що Бахмут має перемолоти ще більше росіян, аби полегшити великий контрнаступ ЗСУ.

Forbes зібрав головні аргументи за і проти продовження оборони Бахмута

На сьогодні битва за Бахмут – найтриваліша інтенсивна битва цієї війни. Загалом у ній взяли участь до 100 000 солдатів з кожного боку, свідчать відкриті дані. Цієї зими приблизно 30% своїх втрат Росія зазнала на короткому відрізку бахмутського напрямку довжиною близько 50 км. Це 1/20 всієї лінії фронту.

Починаючи з лютого, Білий дім відкрито говорить, що подальша оборона Бахмута ризикована і забирає надто багато ресурсів.

Німецьке видання Bild на початку березня поширило інформацію про те, що думки стосовно утримання Бахмута з боку Залужного і Сирського розійшлися. Залужний нібито виступав за виведення військ, Сирський – за продовження оборони. За версією видання, Зеленський зайняв позицію останнього.

В інтерв’ю CNN президент України відповів, що втрата Бахмута відкриє дорогу для ворога на Слов’янськ і Краматорськ. Тому українська армія має продовжувати оборону.

Виснаження росіян

Один із головних аргументів продовження оборони Бахмута – те, що на цьому напрямку ворог несе найбільші втрати.

Білий дім оцінював втрати групи «Вагнер» на середину лютого в 30 000 вбитими і пораненими. Окрім цього, під Бахмутом зазнали втрат і десантні війська РФ та сили ОРЛО.

Найбільших втрат Росія зазнала в останні два–три місяці. Якщо восени щоденні втрати росіян оцінювалися в 50–100 вбитих, зараз цифри сягають 200–400, говорить речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий. А в деякі дні навіть 500, стверджує Олексій Резніков.

Ці втрати досягаються переважно у близьких контактних боях, де українська піхота ризикує життям.

За даними секретаря РНБО Олексія Данілова, співвідношення вбитих солдатів під Бахмутом з боку РФ і України становить сім до одного. НАТО оцінює це співвідношення нижче – п’ять до одного.

У будь-якому випадку, якщо рахувати від 200–400 вбитих росіян на день – це неймовірно висока цифра. Перші пів року війни на всій ділянці фронту Україна щоденно втрачала близько 100 людей, говорив Зеленський.

З цього погляду оборона Вугледару мала вищі оцінки на Заході. Там ЗСУ вдалося розбити ворога на дистанції і не підпустити в ближній бій. Росіяни змогли зайти лише в приватний сектор передмістя.

Американський військовий аналітик Роб Лі вважає, що зараз на інших напрямках ситуація для нанесення втрат росіянам значно краща, ніж у Бахмуті. А показник співвідношення втрат на цьому напрямку гірший, ніж був раніше.

Натомість професор стратегічних досліджень Філіпс ОʼБраєн говорить, що Україна намагається змусити Росію продовжувати неефективну наступальну війну якомога довше, аби РФ не готувала сили для оборони. «Саме тому українці хотіли б розтягнути битву, навіть коли здається, що їхні сили вразливі», – зазначає експерт.

Міські бої

У військовій справі міські бої вважаються найскладнішими. Зазвичай у них використовуються підрозділи, які пройшли спеціальне навчання та мають бойовий досвід. Адже щільність і швидкість бою може бути неймовірно високою, і багато чого залежить саме від злагодженості підрозділу і досвіду бійця.

У міських боях перевагу має більш підготовлена сторона. Яскравим прикладом є оборона Маріуполя, який росіяни штурмували силами, на порядок більшими, ніж сили оборони міста. Проте Маріуполь обороняли підготовлені солдати – бійці «Азову» та 36-ї бригади морпіхів. «Азов» проходив навчання в США, де підготовці до міських боїв приділяють особливе значення.

Тоді Росія зуміла захопити місто, лише використовуючи весь арсенал конвенційної зброї і кратну перевагу в кількості сил.

Роль Бахмута і роль Маріуполя схожа – стримати ворога і дати час на підготовку контрнаступу. Але бійців з досвідом міських боїв в України недостатньо.

Найбільших успіхів ЗСУ на бахмутському напрямку вдалося досягти на південь від міста, в районі села Іванівське. Де, зокрема, 3-тя окрема штурмова бригада контратакувала та відтіснила росіян на 2–3 км Фото: Getty Images

В останньому сюжеті «Громадського» з Бахмуту йдеться про новобранців, яким доводиться брати участь у міських боях. Вони не мають досвіду, і їх використання в найгарячішій точці, ймовірно, не найефективніше рішення.

Назріває кадровий голод. Велику частину військ Україна не може використовувати, бо готує до контрнаступу. Частина перебуває на ротації після важких багатомісячних боїв або проходить лікування після поранень. Професійних резервів обороні Бахмута не вистачає.

Зараз у ЗСУ може бути недостатньо професійних підрозділів, аби вести ефективну міську оборону. Цей фактор говорить не на користь продовження оборони.

Знищення групи «Вагнер»

Аналіз відкритих даних та заяви розвідок свідчать, що група «Вагнер» втратила близько 80% своїх сил. До того ж із лютого, ймовірно, «Вагнер» припинила вербувати російських в’язнів. А це було основним джерелом для поповнення її чисельності.

Останні тижні у битві за Бахмут, крім вагнерівців, беруть участь російські десантники з регулярних підрозділів. Але основні хвилі піхотних штурмів забезпечувала саме група Пригожина.

Можна припустити, що в групи «Вагнер» може не вистачити сил, аби закінчити штурм. Їм доведеться відійти, а російським військам – взяти паузу, щоб перемістити додаткові сили.

Проте поки що прямих ознак зниження інтенсивності штурмових дій вагнерівцями немає. Просування на північ від Бахмута загальмувалося в останні дні, але ситуація довкола міста все така сама небезпечна.

Негода і логістика

Іще одним аргументом проти продовження оборони Бахмута може бути весняне бездоріжжя.

Погода не раз відігравала вирішальну роль у військових операціях. Весняні паводки і розлив річок минулого року зупинили наступ росіян на півночі Київщини. Восени негода і мряка зупинили просування ЗСУ на Харківщині–Луганщині.

Ситуація з логістикою уже є вагомою проблемою. Дві дороги з асфальтним покриттям в бік Хромового і Костянтинівки знаходяться безпосередньо біля лінії боїв. Тому українським військовим доводиться використовувати польові дороги.

Bakhmut, evacuation of comrades through the mud. Whatever it takes, you always (try to) save your comrades. pic.twitter.com/zntJ3YoQbJ

— NOËL 🇪🇺 🇺🇦 (@NOELreports) March 11, 2023

Евакуація поранених часто відбувається в екстремальних умовах. Бронетехніка стає безпорадною в полях. А більшість доріг до Бахмута буде складно використовувати найближчими тижнями.

Ті самі проблеми спіткають і російську сторону, але на атаки штурмової піхоти це може впливати не так драматично.

Оборона міста ще більше ускладнюється в найближчі кілька тижнів.

This tweets states “one of the roads to Bakhmut” indicating more than one is in use. https://t.co/mB5f6rYhGz

— Def Mon (@DefMon3) March 7, 2023

Втрата ресурсів для контрнаступу ЗСУ

Головна критика продовження оборонної операції Бахмуту з боку США полягає в тому, що ця битва забирає надто багато ресурсів, які будуть важливими для забезпечення контрнаступу на Півдні.

Але Росія також втрачає ресурси, які могла б використати для підготовки оборони на Півдні або підтримки своїх атак на інших ділянках фронту.

Згідно з оприлюдненим Пригожиним переліком потреб боєприпасів, група «Вагнер» використовує близько 18 000 боєприпасів на день (артилерійські, танкові, мінометні та інші). За підрахунками журналіста Юрія Бутусова, за день вагнерівці можуть використовувати 3600 снарядів тільки для важкої артилерії. Майже стільки ж ЗСУ використовує по всій лінії фронту.

Американський аналітик Трент Теленко вважає, що Україна в Бахмуті використовує переважно мінометний вогонь як основний засіб ураження піхоти. Тому ЗСУ не зазнає значних втрат боєприпасів, які можуть бути потрібними для контрнаступу.

У бою під Бахмутом загинув воїн Дмитро Коцюбайло, відомий як Да Вінчі. Валерій Залужний, головнокомандувач Збройних сил України, на прощанні з Героєм України Фото Getty Images

Інший американський аналітик, Майкл Кофман, зазначає, що українській армії і так доводиться сидіти на «артилерійській дієті». Тож будь-яке надмірне споживання боєприпасів може бути проблемою в майбутньому.

Проте це майбутнє ще має настати, адже наступ Росії не закінчився, і ворог ще не втратив атакувальний потенціал. Тож навіть відступ з Бахмута навряд чи дасть тривалий перепочинок. Найімовірніше, Росія швидко активізується на цьому чи іншому напрямках.

Новий наступ на Слов’янськ і Краматорськ

Головний аргумент продовження оборони з боку президента Зеленського – Бахмут закриває собою найбільші вільні міста Донеччини – Слов’янськ і Краматорськ.

Від околиць Бахмута до Краматорська приблизно 20 км. До Слов’янська – 25 км.

Навряд чи Росія одразу піде штурмом на цьому напрямку, маючи оголені фланги з боку Сіверська і Костянтинівки. Найімовірніше, наступним етапом для РФ стане розширення плацдарму на південь і північ. Що за сприятливих для Росії умов може зайняти кілька місяців.

Але при цьому Слов’янськ і Краматорськ можуть опинитися в центрі уваги російської артилерії. Зараз весь її ресурс спалює на собі Бахмут. Якщо росіяни не матимуть цілей у Бахмуті, вони будуть частіше бити по сусідніх містах Донеччини.

Говорити про ризик прямого наступу на Слов’янськ у найближчі місяці зарано. Але Бахмут дійсно забирає на себе вогонь ворожої артилерії, і це дає шанс на продовження відносно нормального життя в інших містах Донеччини.

За що найбільше критикують командування ЗСУ

Найбільшими критиками оборони Бахмута в останні місяці стали австрійський аналітик Том Купер і популярний у твіттері OSINT-аналітик Деф Мон.

Основні їх претензії полягають у тому, що оборона Бахмута відбувається в «радянському стилі».

Після загострення ситуації командування збільшувало чисельність оборони за рахунок введення нових підрозділів. Це призвело до того, що на ділянці фронту довжиною 50 км знаходяться підрозділи близько 20 різних бригад ЗСУ, що неефективно для злагодженості дій.

Командування оборони Бахмута починають критикувати навіть деякі військові, які воюють на цьому напрямку.

Статична оборонна війна важка й обходиться дорогою ціною для української армії. Фото: Getty Images

Фраза «Маленька радянська армія ніколи не переможе велику радянську армію» часто повторюється в цій війні. Навіть при співвідношенні втрат 1/7 Україні не гарантована перемога. Росія має більший мобілізаційний резерв, і вона менш чутлива до втрати солдатів.

Для України принципово важливо уникати зайвих смертей і вести бойові дії передусім з огляду на військову, а не політичну доцільність.

Погляди на оборону Бахмута Сирського і Залужного дійсно можуть бути протилежними. Вони різні за філософією генерали. Сирський закінчив Московське військове командне училище і почав будувати кар’єру ще в Радянському Союзі. На його рахунку – командування найбільш виразними перемогами ЗСУ – обороною Києва і контрнаступом на Харківщині та звання Героя України. Але його стиль командування не настільки відповідає духу НАТО, як у Залужного, якого характеризують як обережного і виваженого командира.

Маневрена оборона, про яку часто говорять на Заході, передбачає, що ЗСУ треба частіше відступати, а значить, більше українських міст буде зруйновано. Статична оборонна війна важка і обходиться дорогою ціною для української армії. Болюче питання – яка ціна є вищою і де проходить розумна межа.

Роб Лі і Майкл Кофман в останньому дослідженні доходять висновку, що Україні вдалося досягти значних успіхів під час осіннього контрнаступу багато в чому – завдяки втратам, які було нанесено Росії під час оборони Сєвєродонецька, яку також критикували на Заході.