Командувач українських безпілотних сил Роберт Бровді “Мадяр” попередив, що людство «втрачає контроль» над штучним інтелектом у війні, назвавши автономні дрони «чумою третього тисячоліття». У широкому та ексклюзивному інтерв’ю The Telegraph пан Бровді детально розповів, як українські операції з використанням безпілотників перенесли війну на російську землю, фактично зруйнувавши концепцію «безпечного тилу» по всій європейській частині Росії.
Він попередив, що Володимир Путін готується кинути сотні тисяч нових, ненавчених військовослужбовців, яких він назвав «біоматеріалом» та «тушкованим м’ясом», у м’ясорубку фронту до кінця 2026 року.
“Мадяр” також звернувся з гострою критикою до НАТО, попередивши, що «обмежена гнучкість» та присутність політичних «Орбанів» в альянсі серйозно перешкоджають здатності Європи стримувати російську агресію.
Звертаючись безпосередньо до Великої Британії, він закликав уряд продовжити створення спеціальних сил безпілотних систем, попередивши, що «затримка з прийняттям рішень фактично фатальна». До вашої уваги – повне інтерв’ю командувач українських безпілотних сил виданню The Telegraph:
«85% ворожих цілей уражають саме безпілотники»
— Яку частину роботи ваших Сил безпілотних систем сьогодні становлять операції безпосередньо на фронті, а яку — удари вглиб території противника?
— Кампанія, в тому числі за допомогою безпілотників, відбувається на тактичному рівні — безпосередньо на полі бою. Там безпілотники сьогодні уражають понад 85% ворожих цілей.
Мова йде про ті відтинки фронту, де противник фізично щодня намагається збільшити окуповані території, захоплюючи нові кілометри української землі.
95% зусиль мого угруповання Сил безпілотних систем спрямовані саме на тактичний рівень — смугу фронту. Лише 5% припадають на удари в глибину, в оперативну та стратегічну глибину.
Глибинні удари мають передусім на меті перенесення війни на територію країни-окупанта. Адже всі попередні війни Росія вела таким чином, щоб її цивільне населення не відчувало безпосередньої дотичності до війни.
«Поняття безпечного тилу по всій європейській частині Росії фактично знищене»
— У 2026 році ця ситуація змінилася. Глибинні операції фактично знищили поняття безпечного тилу по всій європейській частині Росії. Їхні завдання абсолютно очевидні. Передусім це вплив на джерела фінансування війни, на виробництво зброї, на морально-психологічний стан російського населення.
Психологічний бар’єр глибини подоланий успішно і багаторазово підтверджений щоденними ударами глибинного ураження, які здійснюють Сили оборони України.
Сьогодні, 20 вересня, ми спостерігаємо чи не наймасовішу атаку на підприємства ВПК безпосередньо в Москві — за 15 кілометрів від Кремля. Це і є свідчення нової доктрини війни, яка створилася саме під час агресії Росії проти України, вибудувалася за ці декілька років і фактично перебудувала образ сучасної війни.
«Країна без флоту зупиняє тіньовий флот»
— Країна без флоту зупиняє тіньовий флот противника, який є одним із основних джерел здобуття грошей для війни.
Країна, що обороняється, проводить безпрецедентну дистанційну операцію по Криму, не залучаючи жодної сухопутної одиниці, з метою блокування Криму.
Країна, яка не готувалася до війни, — я маю на увазі Україну — наносить удари далеко за Урал і, обороняючись, переносить війну на територію росіян, які раніше знали про неї лише з телевізора.
Наявні спроможності — пілоти, засоби, досвід і практика виконання бойових дій — дозволяють нам виконувати завдання з блокування цілих галузей чи територій за потреби.
«Наше завдання — забезпечити сильну переговорну позицію»
— Відповідно, я не коментуватиму як політик, коментуватиму як військовий.
Ми справді сьогодні спроможні виконувати надскладні завдання, коли стоїть питання про стимулювання сторони противника до діалогу таким силовим способом.
Наша задача — забезпечити сильну переговорну позицію політикам, які зараз працюють над врегулюванням і припиненням, хоча б частковим, вогню між сторонами війни.
«Дрони змінили хід війни»
— Наскільки дрони вже змінили характер цієї війни?
— Дрони змінили хід війни, безумовно, замінивши собою цілі види озброєння, частково підмінивши піхоту. Вони мають дуже суттєвий вплив на хід і, зрештою, результат війни. І це лише початок. Паралельно рухається інженерія, розвиваються технології, які максимально наближені до фронту.
Дрон дедалі здобуває ту потужність, яка в подальшому залишить його, якщо не єдиним, то домінуючим засобом впливу на фронті. Хоча вплив людини є і залишатиметься визначальним — у прийнятті рішень, управлінні дроном тощо. А розвиток технологій у напрямку досягнення дроном повної автономності несе в собі цілу низку небезпек.
«Дієвим стала не сокира, а дрон»
— Цивільний досвід, який прийшов до армії після початку широкомасштабного вторгнення, приніс із собою математику, приніс увесь той досвід, який дозволив дуже оперативно, якщо хочете, докорінно змінити систему ведення бою.
В основі цього всього стоїть математика, можливість планування, прорахунку, контролю, виконання, аналізу — всього того, що можна робити ультрашвидко, не зациклюючись на пошуках тривалих погоджень і рішень.
Потрібно працювати мобільно й оперативно. Це є наша поточна перевага.
Чи думав я про це на початку війни? Звісно, не думав. Ми починали свою війну, захищаючись, не маючи уявлення про майбутнє, і шукали ті засоби, які могли б стати дієвими. У цьому випадку дієвою стала не сокира, а дрон.
«Дрон — це чума третього тисячоліття»
— Ви дуже м’яко називаєте процес змін, який несе штучний інтелект і трансформація технологій.
— Я це називаю більш агресивно. Дрон — це чума третього тисячоліття. І я абсолютно не драматизую, коли про це говорю.
Водночас штучний інтелект, який дуже швидко увірвався в наше життя, вже фактично невидимо для нас став цифровим паноптикумом, який контролює практично кожен елемент життєдіяльності сучасної людини.
«Вікно Овертона привідкрито»
— Я не буду казати, що скринька Пандори вже відкрита. Я більш вузько скажу: вікно Овертона привідкрито.
У той момент, коли штучний інтелект поглинає кращі знання людства, він одночасно спрямовує свої зусилля на те, щоб ми дуже швидко призвичаїлися — від несприйняття майбутнього до унормування його.
Буквально за рік відбувається така трансформація, яка, здавалося б, неможливі, фантастичні речі робить для нас нормою — унормовує неможливе. Оце і є привідкриття вікна Овертона. Дуже небезпечне явище.
Якщо поєднати описане мною явище з розвитком безпілотних та роботизованих систем і комплексів, людство отримає, на мою думку, навряд чи керовану зброю. Не тільки як інструмент війни, а як інструмент впливу на майбутню цивілізацію.
«Людство втрачає контроль»
— Мене хвилюють перегони за правом встановлення контролю над штучним інтелектом.
Ми сьогодні є свідками того, як два полярні світи не можуть домовитися про врегулювання питання чи пригальмування розвитку штучного інтелекту. Навпаки, Сполучені Штати — в даному випадку президент — стимулюють негайне нарощення розвитку штучного інтелекту. Китай, як другий гравець у цій галузі, взагалі нічого не коментує. Вони просто роблять свою роботу. І дізнатися про поточний стан справ не передбачається можливим. Ми дізнаємося про це лише тоді, коли побачимо певні наслідки впливу.
Звісно, розвиток цих технологій має безпосередній вплив на їх адаптацію у безпілотні системи, у дрони, а далі — шлях у невідомість.
Що буде далі? Жахливо уявити. Я не хочу лякати ні слухача, ні глядача — не моя це задача і місія. Я просто наголошую на тому, що людство втрачає контроль. На мій погляд — нехай він залишається суб’єктивним — над цією ланкою розвитку.
Я не люблю бути послідовником Нострадамуса. Лише керуюся математикою, в якій усе абсолютно прозоро рахується і є очевидним.
«Реактивний “Шахед” — це вікно циклу, яке Україна ще не закрила»
— Росія останнім часом активно використовує нові типи дронів. Наскільки швидко Україна знаходить контрзаходи?
— У війні технологій існують цикли відкритих вікон, коли одна зі сторін отримує якусь нову технологію, а інша за цей короткий проміжок часу здійснює контрзаходи. Ці вікна відкриваються для кожної зі сторін у міру розкриття нових можливостей і мають відповідну циклічність.
Неодноразово за час цієї війни відкривалися ті чи інші конкурентні можливості для кожної зі сторін, але інша сторона протягом від кількох тижнів до кількох місяців знаходила контрзаходи.
Реактивний «Шахед» — це якраз таке вікно циклу, яке українська сторона ще не закрила. Але мова вже не про розробки, а про застосування перших засобів, які дуже оперативно були розроблені українськими інженерами, що працюють у щільній співпраці з військовими на фронті. Вже відбулися перші запуски реактивних протишахедних засобів з успішними збиттями.
— Відповідно, це питання певного проміжку часу, коли ця задача буде вирішена.
Зрештою, кожен новий виклик стимулює R&D, стимулює інженерів до оперативного перефокусування і знаходження способів контрзаходів — розробки засобів, спроможних подолати цю проблему. Якраз вирішувати ці проблеми набагато важче на дистанції.
Основним акцентом українського технологічного явища в безпілотниках є безпосередня наближеність інженерів до смуги фронту. Там контакт між інженером і безпосереднім пілотом здійснюється без втрати часу, відстані та швидкості прийняття рішень.
«Росія таким чином компенсує відсутність результатів на фронті»
— Росія останніми місяцями посилює удари по українських містах, зокрема далеко від фронту. Як ви це оцінюєте?
— Це спосіб компенсації Путіна перед власним суспільством, адже результатів на фронті з кінця 2025 року він вражаючих показати не може. І не зможе, незалежно від мобілізаційних зусиль, які зараз, очевидно, стануть на порядку денному буквально з сьогоднішнього дня — з моменту оголошення результатів виборів — і закінчуючи застосуванням якихось нових технологій впливу безпосередньо на смузі фронту. До цього ми готові.
Що стосується того виду компенсації, то це дуже м’яке визначення того, що робить Путін насправді. Це вплив на цивільне населення, терор над цивільним населенням, який спрямований на погіршення морально-психологічного стану, на унеможливлення цивільного життя в містах, на руйнування інфраструктури. Це гидотний інструмент, який застосовує тиран, неспроможний показати себе на полі бою. І це не є новиною. Просто зараз, у 2026 році, воно набрало дуже масового характеру в міру збільшення боєздатності армії противника. Адже він не зупиняє нарощування власної боєздатності і в міру виробництва більшої кількості засобів застосовує їх у такий спосіб.
«Після виборів Путін може дістатися до тієї частини населення, яку можна не питати»
— Путін зробить усе швидко. Він зробить це без належної підготовки мобілізаційного ресурсу, адже нарешті після виборів він може дістатися до тієї частини населення, яку можна не питати, хоче вона на війну чи не хоче.
Поточний людський ресурс, з яким ми воюємо, стосувався в більшості своїй базового призову і контрактників. Це так чи інакше умови комерційної співпраці, де тобі обіцяють гроші за певні послуги, які від тебе вимагають.
Мобілізація, яка станом на сьогодні вже запущена, але в прихованому вигляді, із завтрашнього дня набере легального статусу, і Путін нею скористається, бо в нього не залишиться ніяких «спотикачів», які обмежать його від агресивних дій.
«Близько 300 тисяч особового складу до кінця 2026 року»
— Почнеться примусове пакування у вагони живої сили — непідготовлених мобілізованих чоловіків у більшості своїй, які приїдуть в Україну для того, щоб тут загинути. Ми очікуємо суттєве збільшення живої сили на смузі противника на фронті вже починаючи з наступного місяця. Близько 300 тисяч одиниць живої сили — лише до кінця 2026 року.
Жовтень, листопад, грудень — це ті сили, які підйомні для Путіна: їх мобілізація, спорядження і направлення практично без підготовки на фронт. Це означає, що буде більше убитих, буде набагато більше роботи у Сил безпілотних систем. І тут немає жодних рожевих окулярів щодо того, що це буде легкою прогулянкою. Це випробування.
«Збільшення живої сили ми відчуваємо вже у вересні»
— Ми усвідомлювали це вже певний проміжок часу тому, тому що ОЗНТ і низка інших показників на це вказували. Відповідно, ми продовжуємо готуватися і на полі бою зустрінемо противника належним чином.
Збільшення чисельності живої сили на смузі ми відчуваємо вже у вересні. Про це свідчить, знову ж таки, математика і облік кожної місії, яку ми фіксуємо, архівуємо й аналізуємо.
Лише у вересні, відносно серпня, чисельність знищеного особового складу противника зросла на чверть — на 25% за першу половину вересня відносно аналогічного періоду серпня. Тобто прихована мобілізація відбувається вже зараз.
«Вони дохнутимуть пачками більшими, ніж зараз»
— Путін вибрав цікавий момент для реалізації мобілізації. Адже за деякий час впаде «зеленка», і за всіма класичними канонами війни наступати під час відсутності «зеленки» — справа, будемо казати, невдячна. Але він поспішає. Він декларує, що оперативно вийде на адміністративні кордони Донбасу.
Без сумніву, свого цивільного населення він взагалі не цінує. Для нього це біоматеріал, це інструмент. І тому він не буде очікувати травня наступного року, нової «зеленки» і таке інше.
Він хвилями попре своїх людей на смугу, і вони гинутимуть пачками більшими, ніж гинуть зараз. Лише сьогодні, станом на сьогодні, сили мого угруповання щоденно вбивають один батальйон противника кожну добу.
От ми з вами поки сидимо, спостерігаємо тут, почали інтерв’ю. Яка цифра була, не пам’ятаєте? Один. Ну от, поки ми перші речення проговорили, вже 18 закінчили свою історію. Далі ця цифра буде просто динамічніше рости.
«Це не буде звичайною прогулянкою»
— Ми готові зустрічати ті безлімітні порції «тушкованого м’яса». Хоча ще раз наголошу: це не видаватиметься за звичайну прогулянку для нас. Це поле бою і є історія війни, яку слід постійно аналізувати.
Із грудня 2025 року надмірних успіхів Путін на полі бою, еквівалентних витратам живої сили, техніки, ресурсів, часу і фінансів, у нього жодних немає. Відповідно, ті рожеві мрії, які він уже багато разів декларував про терміни захоплення тієї чи іншої території, я впевнений, залишаться мрією.
Роботи у нас від того менше не стане. Прогнозувати дату замість Путіна — давайте поспостерігаємо за відповідністю сказаного ним до фактичних справ.
«Саме в момент збереження тиші ми досягаємо кращого успіху»
— У нашому випадку, знову ж таки, на прикладі цілої низки операцій стало абсолютно очевидним, що нам сприяє інформаційна тиша. Дотримуватися її в цивілізованому світі, повністю забезпеченому технологічно — від доступу до інформації до швидкості її поширення — дедалі важче.
Саме в момент збереження тиші ми досягаємо кращого успіху. І цьому є абсолютно очевидне пояснення.
Противник не порається з покладеними на нього задачами і вимушено бреше своєму старшому командуванню про неіснуючі успіхи, тим самим фактично даючи нам можливість у тиші, без інформаційних поширень, відпрацьовувати сектори і навіть просуватися.
Про це свідчить ціла низка операцій, які навіть сьогодні, 20 вересня, мають місце. Ми здобуваємо певні цілі, роблячи це максимально тихо. Нехай противник і далі приховує від свого командування реальний стан справ. Нам це абсолютно підходить.
У свою чергу, цифровізація війни дозволяє з нашої сторони не ловити тих сюрпризів, коли ти дізнаєшся, що земля, яка вважається нашою, виявляється не нашою. Поширення цієї практики в усіх військах не просто започатковане — воно вже в процесі реалізації.
Сюрпризи з нашої сторони практично неможливі. Ми знаємо, що відбувається на смузі фронту зараз, сьогодні, на конкретній ділянці.
«Я не вірю в закінчення війни навіть за умов домовленості про припинення вогню»
— Як військовий, а не політик, я не вірю в закінчення війни навіть за умов домовленості про режим призупинення.
Закінчення війни я не бачу на полі бою як можливість, розуміючи, що терміни продовження війни є невизначеними, розуміючи ті ресурсні та мобілізаційні переваги Путіна, які в нього зараз є. Розуміючи обмежений мобілізаційний потенціал України, мої дії спрямовані на вирішення наступних питань.
Перше — збереження особового складу.
Друге — нарощування вогневого ураження безпосередньо на тактичному рівні, куди зараз Путін направить оновлену живу силу в збільшеній кількості, спрямовану перш за все на знищення особового складу противника. Тому що зараз про великі танкові штурми чи якісь інші механізовані дії не йдеться в принципі.
Третє — підтримка відкритих вікон для проникнення повітряними засобами в глибину противника. Адже для того, щоб працювали deep strikes, мають працювати strikes.
Deep strikes — це ті, хто забезпечує канал проходу. От те відкрите вікно в Європу, умовно кажучи, дозволяє летіти регулярно, далеко і багато.
Тут можна багато ще пунктів перелічувати, але всі вони спрямовані на створення сильної позиції за допомогою впливу зброєю, на вироблення сильної позиції українського політикуму під час участі в тих перемовинах. Не даючи оцінку спроможностям американського політикуму впливати на цю історію. Я ж не знаю, що в них там у голові.
«НАТО залишається слабким гравцем»
— Велика Британія та інші країни НАТО останнім часом б’ють на сполох через посилення гібридних атак і диверсій. Чи достатньо рішуче НАТО реагує на сучасні загрози?
— Я не знаю, про яку саме тривогу йдеться у вашому запитанні. Буквально вчора в Копенгагені на великій зустрічі генералів НАТО було заявлено, що НАТО готове до східної загрози, яка, очевидно, якщо східна, то потенційно від Росії.
Я готовий був би жартувати з цього приводу, якби не було все так серйозно. Адже, залишаючи лише риторику занепокоєності або медитування на предмет майбутніх загроз, НАТО залишається слабким гравцем. Обмеженість рухливості НАТО в цьому питанні через її розміри і різні погляди завжди буде суттєвим «спотикачем».
У НАТО завжди будуть свої «орбани». Сьогодні це Фіцо, який говорить, що, мовляв, НАТО чотири роки провокує Росію продовжувати війну в Україні. Завтра це якісь німецькі впливи, французькі впливи і весь інший порядок денний, який зараз лежить у площині політикуму країн — членів НАТО.
«НАТО має модернізувати підхід до оборони»
— «Натівські орбани», іншими словами, заважають і в подальшому заважатимуть зміцненню НАТО до того ступеня, коли навіть потенційні загрози Путіна мають здаватися для нього неможливими до виконання. Тобто НАТО має настільки швидко модернізувати свій підхід хоча б до оборони, щоб у Путіна не прораховувалися навіть конструкції спроб зайти в якусь частину НАТО з провокаціями або конкретними діями.
Коли ми чуємо, як НАТО коментує появу дронів біля кордонів Румунії, країн Балтії, у Німеччині чи інших країнах і коментує це як випадковість, я хочу сказати абсолютно очевидну річ. Дрон — дуже точний засіб, коли він працює в екосистемі і спрямований на провокацію або удар. Великою помилкою вважати це випадковістю. Пошук пояснень цим явищам як спосіб відтермінування прийняття серйозних, кардинальних рішень працює проти НАТО.
«У Росії буде відповідний технологічний і військовий темп»
— Коли на початку війни весь світ спочатку посміхався, потім реготав із претензії армії Путіна на статус номер два у світі, то я вам скажу: в подальшому буде не до гумору. Адже під час війни Росії проти України Росія набирає такий технологічний, чисельний та озброєний темп, що вона зрештою буде відповідати тому статусу.
У мене тут риторичне питання до генералів НАТО: Ви точно дасте тому раду? Можуть не відповідати.
«Сьогодні технології дозволяють направляти безпілотники на 3000 кілометрів»
— Наскільки далеко Україна вже здатна працювати безпілотниками вглиб території противника?
— Питання часу. Технології досягли вже того рівня, який дозволяє сьогодні направляти безпілотники на глибину 3000 кілометрів.
Тут ліміт обмежений коротким проміжком часу і вдосконаленням техніки. І слід пам’ятати, що це, можливо, приклад найасиметричнішої у світі історії впливу відносно вартості тих засобів і цілей, до яких вони досягають.
І тут варто підкреслити, що це взаємно. Росіяни свої технології також розвивають дуже швидкими темпами.
«Україна може дати НАТО досвід сучасної війни»
— Мене постійно турбує питання країн НАТО як майбутнього виклику. Я постійно повертатимусь до НАТО, адже, по-перше, це ваша аудиторія, по-друге, це питання нашого подальшого існування в цілому притомної частини світу.
Затяжка з прийняттям рішень — вона просто смерті подібна.
Якщо ми відкинемо розмову лише гаслами, то ми пропонуємо абсолютно зрозумілий, прагматичний, конструктивний порядок денний для партнерів сьогодні.
Керуючись тією взаємодією, яка виникла між нами і партнерами, з одного боку, власним досвідом і тривалим проміжком часу, а фактично — великою базою даних тієї війни, яка сталася, ми сьогодні надаємо можливість НАТО здобути необхідний досвід і дуже оперативно підлаштуватися під реалії поточної війни.
«П’ять кроків для підготовки країн НАТО»
— Першочергові п’ять кроків для кожної країни з точки зору її підготовки та захисту оприлюднені і доведені до всіх учасників та партнерів.
Повертаючись до створення Сил безпілотних систем у кожній країні НАТО: в день, коли колишній уряд Британії оголосив про створення Сил безпілотних систем, у мене на командному пункті всі аплодували стоячи.
Далі в Британії змінився уряд, щось пригальмувалося, переінакшилося, якось іншим шляхом визначилося. І знову продовжується втрата часу, хоча Британія має абсолютні можливості стати тут основним провайдером.
Ви пам’ятаєте, я вам розповідав про важливу конкурентну перевагу Збройних сил України, коли ми операцію здійснюємо в тиші.
«Чотири країни вже розробляють архітектуру Сил безпілотних систем»
— Так ось, я дам вам інсайд із середовища країн НАТО. Чотири країни вже зайняті розробкою архітектури створення Сил безпілотних систем у власних країнах. Тільки жодна з них це не оприлюднює. І я це абсолютно підтримую. Це правильний крок: спочатку зробити, а потім говорити.
Інакше буде британський приклад: заявили, зіткнулися з опозицією, яка по-іншому бачить, — і відмоталися назад. Я можу вам прокоментувати, знаючи чистоту експерименту: всі серйозні справи робляться в тиші. Оце факт.
«Якщо ти не впевнений, що під тиском опозиції не зміниш думки — краще не оголошувати»
— Якщо гарний англійський чай у чайному домі на Пікаділлі розбавляти з дуже популярним у Британії пивом, то задоволення не матиме ні той, хто любить пиво, ні той, хто любить чайні церемонії. Якщо ти не впевнений, що під тиском опозиції не зміниш своєї думки, то краще не оголошувати, а просто робити, маючи на це повноваження.
Але дивіться: Британія — серйозний, впливовий гравець НАТО. Це безперечно.
Розуміючи складнощі і кількість «орбанів» у НАТО, у Британії є альтернативний шлях, тому що є альтернативні майданчики, які вже існують.
«Серйозні справи робляться в тиші»
— Один із них — майданчик під назвою JEF. Це форма об’єднання, яка не утримує в собі «орбанів». Перепрошую, що постійно до нього повертаюся: маючи угорське коріння і пам’ятаючи часи його влади, я зібрав би навколо себе однодумців.
JEF включає країни, що межують із потенційним противником — з ворогом — з боку Білорусі та Росії. Зусилля на підготовку кордонів у межах хоча б цього формування, цієї спільноти JEF, дозволять бути більш гнучкими і швидкими.
Я не знаю юридичної сторони цього питання. Ще раз: вона має політичний характер. Я говорю про те, що нічого не відбувається з того, де ми можемо бути дотичними і корисними. А якщо ми не залучаємося, відповідно, процес рухається за якимось окремим сценарієм. І не факт, що він є правильним.
Найвірніше — здобувати досвід поточної війни й імплементувати його у своїх військах. Це ж логічно. Відповідно, мова тут про паузу чи про уповільнення.
Давайте не будемо робити сенсаційних заголовків. Це неправильно. Я громадянин іншої країни. Зрештою, я заангажований, тому що я військовий. Я зараз зосереджений на боротьбі України проти окупанта. Втручатися і впливати на англійську політику — ні.
Але без гострих заголовків я вам назвав речі своїми іменами.
Це правда. Ви можете на це посилатися.
«Потрібен прецедент, який спонукатиме інших до активних дій»
— Має бути створений прецедент, який спонукає всіх інших до активних дій. Розумієте?
— Це знову ж таки гасла.
— А позиція пошуку пояснення замість активних дій не буде сильною позицією у випадку ескалації з боку Росії.
«Мистецтво нікуди не зникло з мого життя»
— А що залишається у вашому житті поза війною?
— Мистецтво залишилося в моєму житті. Нікуди воно не дівалося. Це один із сенсів, крім лише тих моментів, які можуть бути важливішими: родина, діти, кохана дружина. Ну от десь за ними — мистецтво, яке впродовж усього життя мене супроводжує.
А під час війни воно додало, мабуть, арттерапії, тому що дозволяє час від часу розвіятися, перефокусуватися. Це перше.
Друге — підтягнути до світу сучасного мистецтва своїх побратимів, які раніше, в принципі, про це нічого не знали. А зараз, у міру обставин перебування серед творів мистецтва, вони так чи інакше, відволікаючись, цікавляться абсолютно новими для них речами.
Це крутий новий досвід, який лише додає до тієї бази, яку мистецтво дає, впевненості у правильності нашого руху.
«Одна з моїх мрій — парк скульптури в Україні»
— Мистецтво по-іншому відкрило для мене світ. У частині Британії більшість моїх інтересів до початку війни саме були навколо мистецтва. У вашій Королівській академії мистецтв на Пікаділлі я був значно частіше, ніж у якихось ваших, умовно кажучи, універмагах.
Британські артдоми стали майданчиком для просування сучасного українського мистецтва. Відомі аукціонні доми стали реальним механізмом поширення сучасного українського мистецтва у всьому світі. І, зрештою, одна з моїх мрій реалізовується під час війни без моєї участі абсолютно.
Ми не на день не зупиняли створення парку скульптури під відкритим небом в Україні впродовж війни. Просто ним займаються мої партнери.
Я за час війни зміг лише один раз туди підскочити, подивитися, що там відбувається. Тому трохи потерпаю від цього, бо мені хотілося б більше часу приділяти цьому проєкту, враховуючи, що це один із проєктів життя.
Але проєкт рухається. Він зупинявся лише у 2022 році — у міру тих обставин, коли була повна невідомість. І це допомагає бути не тільки мені, а й оточуючим.
— Міжнародний чи український?
— Український. Найулюбленіший митець позавчора мав 80-річний ювілей. Його звати Анатолій Криволап. Я, на жаль, вітав його лише по відеозв’язку, тому що ми на різних відстанях. Але в цей час я був задоволений.
— Трохи підросло (число загиблих окупантів – ред.)?
— 207.
— Угу. А було 167?
— Півроти.
