Коли у лютому 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, багато хто сподівався на швидке завершення бойових дій. Проте боєць із позивним «Хук» обрав інший шлях — він повернувся до України з-за кордону, щоб стати на захист держави у лавах 1-ї окремої штурмової роти під командуванням легендарного «Да Вінчі».
Інтерв’ю з героєм-захисником із позивним “Хук” 1-ша окрема штурмова рота ім. Дмитра Коцюбайла (“Да Вінчі”) опублікувала на своєму YouTube каналі.
Повернення та вибір підрозділу
Хук згадує, що рішення про повернення було свідомим та миттєвим. Він прагнув потрапити саме до підрозділу «Да Вінчі», чия ідеологія та підхід до формування колективу стали для нього визначальними. Після вишколу в «Правому секторі» та проходження відбору, він опанував спеціальність мінометника.
Бойове хрещення: від багнюки до першого пострілу
Шлях до позицій не завжди був легким. Хук розповідає про труднощі логістики, зокрема про випадок, коли техніка застрягла в болоті під час першого бойового виїзду.
Проте емоції від першої роботи з міномета перекрили будь-які труднощі: «Кажуть: “Іди міну в’яжи”. Кажу: “Що я не дуже ще знаю”. Каже: “Іди в’яжи”. Я в’яжу. Бух. Перший постріл. Я ох*їв. Але, так сподобалось».
Випробування вогнем та адаптивність
Війна для артилериста — це постійний ризик. Хук поділився драматичною історією, як під час роботи міномет розірвало прямо на позиції. Лише дивом ніхто не постраждав, а приціл від міномета знайшли аж на даху будівлі.
Сьогодні Хук — старший сержант, головний сержант мінометної батареї. Його головна місія — підготовка особового складу. Він наголошує на важливості гнучкості: «Артилерист, він повинен бути адаптивним, тобто звикати до якихось перемін. В принципі, як і кожен військовий», – переконаний Хук.
Майбутнє
Попри втому та тиск війни, Хук залишається відданим своїм побратимам. Хоча контракт добігає кінця, питання, «як покинути пацанів», змушує його продовжувати справу. Попри вмовляння дружини змінити ритм життя, Хук продовжує навчати нових мінометників, готуючи їх до викликів, які несе війна.
