З ЮВІЛЕЄМ, РІДНА КРАЇНО!
Дорогі машинобудівники, наші рідні, близькі, друзі, родичі, шановні буковинці! Вітаю усіх з 35-ю річницею Незалежності України.
Це – велика подія для кожного українця, для кожного громадянина. Ця новина радісна, але водночас ми усі розуміємо, що вже п’ятий рік йде велика війна з Росією: гинуть наші люди, руйнується економіка – всі відчувають неспокій і тривогу.
Я хочу побажати всім міцного здоров’я, впевненості в нашій перемозі, гідності.
Багато з нас приймає різні рішення — бажаю, аби нікому за них не було соромно. Бажаю, аби повернулись наші захисники цілими і здоровими.
Багато перебуває в полоні — дай Боже, щоб вони з’єдналися зі своїми сім’ями. Є загиблі… Вічна їм пам’ять за їхній подвиг, а рідним — справитися з цією важкою втратою.
Бажаю всім мирного неба, щастя, багато роботи, аби наші громадяни, які зараз за кордоном, повернулися в країну. Аби ми стали процвітаючою країною, аби ми побороли усі ці складнощі, відновили економіку, аби знов у нас була радість і світло на душі. Цього я бажаю і я вірю, що так буде.
Зі святом! З Днем Незалежності. Нехай Господь оберігає Україну та кожного з нас.
Перемоги нам. Слава ЗСУ і Слава Україні!
Генеральний директор “ТОВ Чернівецький машзавод”
Віктор Анатолійович СІДЛЯР
Вікторе Анатолійовичу, як зараз функціонує Машзавод в умовах повномасштабної війни і постійних викликів ззовні ?
- Машзавод працює в порівнянні з іншими підприємствами успішно. В нас немає боргів, ми вчасно сплачуємо усі податки, ми – прибуткове підприємство, ми сплачуємо податок на прибуток, в нас немає заборгованості за електроенергію, комунальні послуги та інші платежі. Ми вчасно виплачуємо заробітну плату. Звичайно, хотілось би, аби вона була набагато вищою, але ми виходимо з реалій. Ми працюємо весь час. Стабільно. Можна сказати стабільно. Порівнюючи з іншим бізнесом – ми стоїмо на ногах
Скільки працівників вашого підприємства зараз боронять Україну в лавах ЗСУ? Ми помітили в коридорі дошку пам’яті… Скільки колег віддали своє життя на цій війні?
- Багато чи мало я не можу говорити – є працівники, які зараз в лавах ЗСУ України, є ті, які на жаль, загинули, а конкретно я не буду говорити.
Чи допомагає підприємство ЗСУ і яким чином?
- Допомагаємо. Я не буду говорити в цифрах, але ми допомагаємо увесь час. З початку повномасштабного вторгнення, не було дня, аби ми не працювали, хоча ми випускаємо продукцію для економіки України, для громадянського сектору. Але ми допомагаємо Збройним Силам України – чим можемо. Це наш обовʼязок і я цим пишаюсь і люди це розуміють. Це так і є.
Країна зараз переживає складні й турбулентні часи: це пов’язано і з картонними протестами, і з нещодавньою заявою ексміністра оборони Федорова про необхідність проведення виборів. Суспільство виснажене. Що б ви могли порадити українцям у цей непростий період?
Я не можу нічого прокоментувати і порадити, бо я – не політик. Це завдання політики цим займатись. В нас на це є Верховна Рада. Усі ці питання виникли через те, що Верховна Рада України не дає на них відповіді. З точки зору громадянина, я не можу засуджувати цей картонний майдан.
І з точки зору свого досвіду, я хочу сказати, що молодь не завжди права, хоч і кажуть: «Наша молодь – наша надія». Але якби молодь була права, то досвід нічого б не вартував, і життєвий шлях нічого б не вартував.
Так, дійсно, людям дуже і дуже важко, я розумію. Я бачу по своїх працівниках, я бачу картину, я ж не літаю в космосі, я ходжу по землі і бачу, що усім людям дуже важко. Але випав такий час, що нам у ньому жити. І моїм працівникам нелегко, хоча вони мають роботу і мають зарплату – їм дуже важко. Треба тут наводити лад.
Те, що вони тут поставили питання – суспільство «бурлить» і воно закипає завжди, а коли є рух – значить будуть правильні рішення. Коли все тихо, як у ставку – то воно гниє. Інша справа – які будуть ухвалені рішення. І в нас є головнокомандувач, верховний головнокомандувач, який, незалежно від прізвища, хто би він не був – ми зобов’язані його підтримати, поки він – верховний головнокомандувач. І він ухвалює основні рішення, і є парламент. Нехай парламентарі ухвалюють рішення. От зараз вони прийшли сюди, попрацювали – то йдіть до них додому, от нехай ця молодь йде – і питає цього парламентаря. Це моя відповідь.
Я бажаю от такого рішення – прямої демократії, а не йти до когось звертатись. Як то кажуть «до Бога високо, до царя – далеко», давайте тут на землі розбиратись. Кожний на своєму місці, давайте працювати.
Ще раз вітаю усіх зі святом, всього найкращого!
