За інформацією: Суспільне Чернівці.

Документальний проєкт «Доки горить ватра». Суспільне Чернівці

Вівчарство в Карпатах — це не лише випас овець і виготовлення сиру. За цією роботою стоїть збереження гірських земель, культура, музика, вірування та спосіб життя, який у родинах передають поколіннями. Це підйоми до світанку, праця в дощі та місяці далеко від дому — і водночас спосіб заробітку для людей, які продовжують цю справу.
Як живе цей світ сьогодні, що тримає його і чи може він передатися далі? Про це вийде документальний спецпроєкт від Суспільне Чернівці «Доки горить ватра». Допремʼєрний показ відбудеться 13 грудня у Ценрі Миколайчука у Чернівцях — форма для реєстрації буде доступна за два тижні до показу. Опісля запланована премʼєра — на YouTube.

Команда на зйомках – Аліна Хрищук, Дмитро Сторож, Володимир Мороз, полонина Яровиця, 2026 рік. Суспільне Чернівці
Авторка та сценаристка проєкту Аліна Хрищук розповідає, що під час роботи намагалися дослідити, що тримає людину в способі життя, який фізично важкий, економічно неочевидний і з кожним роком має все менше тих, хто готовий його продовжувати.
«Мені хотілося показати, що це цілі пласти — світоглядні, культурні, ремісничі — з туристичним і економічним потенціалами. Щоби через мислення, роботу, настрої гуцулів відчули їхню філософію — чому їм цінно зберігати своє, навіть якщо це може принести мало заробітку і навіть коли охочих продовжувати меншає. Це клондайк колориту, діалектів й фольклору. Я родом з Гуцульщини, тому робота над такою документалкою для мене ще більше відповідальна», — каже авторка.

Вівчарі співають й музикують на полонині Яровиця, 2026 рік. Суспільне Чернівці

Команда на зйомках – Аліна Хрищук, Дмитро Сторож, Володимир Мороз, полонина Морозівка, 2026 рік. Суспільне Чернівці
Команда хотіла, аби глядачі відкрили для себе вівчарство глибоко. Не лише мали загальне уявлення про виготовлення сиру, про те, що це «точно важка робота» чи, навпаки, лише романтизували красиві ранки на полонинах.
«Коли я вперше йшла Карпатами, зустріла хлопчика, який пас овець. Він був із батьками на літуванні. І я помилково подумала: він втрачає час. А пізніше зрозуміла, що навпаки — він збагачується: зростає всередині традиції. Бо це не лише про сезонний заробіток. Це про ідентичність Буковини. Про діалекти. Ремесла. Вірування. І про бринзу, за якою до вівчарів заходять туристи. Той хлопчик для мене став уособленням того, про що наш фільм: традиція живе не у спогадах, а в людях, які переймають її та передають далі. Хотілося, щоби після перегляду у глядачів були схожі враження», — каже редакторка Суспільне Чернівці Тетяна Пінькас.


Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google


Вівчарі ведуть отару овець до стаї на обіднє доїння, полонина Морозівка, 2026 рік. Суспільне Чернівці

Команда на зйомках – Аліна Хрищук, Дмитро Сторож, Володимир Мороз, Яровиця, 2026 рік. Суспільне Чернівці
Зйомки відбувалися в Буковинських Карпатах — на полонинах Яровиця та Морозівка. Крім цього, у кількох гірських селах та в Чернівцях. У зйомках взяли участь не лише вівчарі, але й музиканти, учасники фестивалю виходу на полонину, етнографка, голова гірської громади, директор національного парку.
«Мене завжди дивувало, що буквально за кілька годин дороги можна потрапити в зовсім інший світ. Де час минає інакше, люди живуть за іншими звичаями, мають свої ритуали й по-іншому знаходять радість у повсякденних речах. Це дивовижно і дуже цікаво. І вже незабаром глядачі зможуть побачити цей світ — на годину відволіктися від звичного життя й відчути, яким воно є на полонині», — каже головна редакторка Суспільне Чернівці Алла Подлєсна.

Вівчар Микола Євенчук випасає отару овець, полонина Морозівка, 2026 рік. Суспільне Чернівці

Туристи на полонині Яровиця – їх супроводжує екоосвітянка Нацпарку «Черемоський» Тетяна Кондряк. Суспільне Чернівці
З-поміж інших зйомок команда провела два дні на полонині Яровиця. Авторка проєкту каже, що у неї було враження, що там зупиняється час — багато деталей на це вказувало.
«Поки нагрівається молоко, здалеку чути розмови вівчарів, а іноді й гру на сопілці, видно скрипляче погойдування ліхтаря, вітер розвіює чистенькі випрані марлі, хмари після дощу здіймаються над полонинами. А потім поруч кипить робота і трохи розбурхує цей час. Не хочеться, аби ми були одними з останніх гостей на тій території. Хочеться, аби це збереглося. Фактично ці деталі і ці люди оживлюють ті полонини — від того радісно і бентежно водночас», — ділиться авторка.

Команда на зйомках – Аліна Хрищук, Дмитро Сторож, Володимир Мороз, полонина Морозівка, 2026 рік. Суспільне Чернівці

Отара овець на полонині Морозівка. Суспільне Чернівці

Голова Конятинської громади Олексій Скрипчук. Суспільне Чернівці
Оператор Дмитро Сторож розповідає, що не очікував побачити чи відзняти щось нове на тему вівчарства, зважаючи на те, що його батьки утримували овець на рівнинних територіях Чернівецької області і він фактично виростав серед цього ремесла.
«Виявилося, що гірське вівчарство — це інший досвід. Під час зйомок я розумів, наскільки ця справа є унікальною й тримається такою, якою вона була 50 чи 100 років тому. Зокрема, співанки підтримують ту атмосферу, яку, я думаю, передадуть наступним поколінням. На полонинах відбувається титанічна робота — щодня, без свят чи вихідних. Мені було важливо вхопити всі моменти — попри дим на горищі, де коптять сир, чи попри погоду, яка часто змінювалася і впливала технічно», — каже Дмитро.

Команда на зйомках – Аліна Хрищук, Дмитро Сторож, Володимир Мороз – полонина Яровиця, 2026 рік. Суспільне Чернівці

Ватаг Дмитро Жапко готує вурду, полонина Яровиця, 2026 рік. Суспільне Чернівці
Серед героїв проєкту — 70-річний ватаг Дмитро Жапко. Він досі виходить на полонину —як колись його батько, якому він допомагав ще дитиною. 38-річний буковинець Сергій Поленчук розводить овець біля дому і хоче передати цю справу дітям. Кілька людей у гірській громаді обʼєднуються й створюють нову полонину, розводять овець різних порід і шукають спосіб розвивати вівчарство далі.
«Під час монтажу з-поміж іншого мені було дуже важливо підсилити життя вівчарів на полонинах звуками та музикою так, аби глядачі відчули себе частиною того середовища і прожили ці історії», — ділиться режисер монтажу Володимир Мороз.

Буковинець Сергій Поленчук готує сир біля дому за полонинським рецептом, Дихтинець, 2026 рік. Суспільне Чернівці

Команда на зйомках – Аліна Хрищук, Дмитро Сторож, Володимир Мороз – з героїнею проєкту Іванною Стефʼюк. Суспільне Чернівці
Доки горить ватра — доти триває історія
Документальний спецпроєкт називається «Доки горить ватра». Він про світ, який не існує сам по собі. І про людей, від яких залежить, чи буде він жити далі.
У ньому використані архіви Суспільне Медіатека, де можна простежити, як ця традиція існувала на Путильщині ще з кінця 60-х років, побачити родичів та односельців тих вівчарів, які зараз йдуть на полонини.

Фестиваль виходу на полонини «Полонинська ватра», Путила, 1969 рік. Суспільне Медіатека

Фестиваль «Полонинська ватра» – на стадіоні виступає «Карпатська тайстра», Путила, 2013 рік. Суспільне Медіатека

Команда на зйомках – Аліна Хрищук, Дмитро Сторож, Володимир Мороз – на стадіоні у Путилі з героєм проєкту Петром Самашком. Суспільне Чернівці
Завдяки архівам, які ніде до цього не були опублікованими, можна буде пригадати, яким був фестиваль «Полонинська ватра» — традиційне свято виходу на полонини вівчарів.
За даними представників нацпарку «Черемоський», раніше ця подія збирала тисячі людей і це сприяло туризму у регіоні — про цю сторону теж йтиметься.

Музикант Петро Самашко грає на трембіті на стадіоні у Путилі, де відбувався фестиваль «Полонинська ватра», 2026 рік. Суспільне Чернівці

Роман Єрема – директор Національного природного парку «Черемоський» на стадіоні у Путилі. Суспільне Чернівці
На фестивалі розпалювали ватру і проводили вівчарів на полонину. Місцеві кажуть, це було візитівкою селища.
Зараз це не проводять, як і не тчуть на фабриці з переробки вовни, яка колись функціонувала і унікальні кадри якої можна буде побачити у проєкті.

Фабрика переробки вовни у Путилі, 1980 рік. Суспільне Медіатека

Етнографиня Іванна Стефʼюк. Суспільне Чернівці
«З одного боку ватра — це цілком конкретна частина щоденного життя вівчарів. На ній, зокрема, готують сир. Але водночас ватра — це про те, що триває від літа до літа. Її щоразу розпалюють знову, аби оживити полонину, зібрати людей і передати далі те, що знаєш сам. У цьому хотілося показати крихкість і тяглість ремесла. У цьому й символізм назви проєкту», — каже авторка.

Ватаг Микола Плегуца готує сир, полонина Морозівка, 2026 рік. Суспільне Чернівці

Віктор Луцюк показує, де сплять вівчарі – полонина Морозівка, 2026 рік. Суспільне Чернівці
Допремʼєрний показ відбудеться 13 грудня у Ценрі Миколайчука у Чернівцях — форма для реєстрації буде доступна за два тижні до показу. Опісля запланована премʼєра — на YouTube.

Ранок на полонині Яровиця, вівці зібралися біля воріт – на випас, 2026 рік. Суспільне Чернівці
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
