За інформацією: Суспільне Чернівці.
Студент Ігор Житарюк з одногрупниками у вишиванках орієнтовно у 2006 році та вишита сорочка Ігоря, з якої розпочалося свято. Суспільне Чернівці
Чернівці, 2006 рік. Студенти історичного факультету національного університету домовляються прийти на пари у вишиванках. Їх всього кілька десятків. Хтось це не підтримує, дехто – взагалі критикує. Не виникає думки, що ця подія стане історичною для країни.
Двадцять років потому. День вишиванки відзначають у понад ста країнах світу. Вишиті сорочки одягають іноземні політики та лідери думок. А ще вишиванки вивозять з окупації, рятують з-під обстрілів і бережуть на фронті. Та перша вишиванка ніби оживає у тисячах, які щороку в один день одягають по всьому світу. А як все починалося? Суспільне згадує, як 20 років тому в Чернівцях придумали День вишиванки.
***
У холі історичного факультету за склом виблискує вишиванка. Синім, зеленим, помаранчевим.. З неї розпочалося свято, яке тепер обʼєднує тисячі українців. Ця вишиванка – нагадування, де усе почалося.
Вишита сорочка Ігоря Житарюка на історичному факультеті у Чернівцях. Суспільне Чернівці
20 років тому тоді студентка Леся Воронюк піднімалася широкими сходами університету з надією побачити однокурсників у вишитих сорочках. Про це вони домовилися напередодні. І по дорозі не бачила нікого. Холодний квітень ховав вишиванки під куртками.
Леся Воронюк, співзасновниця Всесвітнього дня вишиванки. Суспільне Чернівці
“І у мене таке заціпеніння, чи то розчарування.. Але потім дивлюся: хтось один є, там другий, там – третій. І я просто розквітаю. Боже, нам вдалося!”, – згадує вона перший День вишиванки.
Студенти факультету історії, політології та міжнародних відносин на святкуванні у перші роки Дня вишиванки. Суспільне Чернівці
Ідея маленької акції народилась зі звички Ігоря Житарюка: він приходив на пари у вишиванці просто так — без свята чи екзамену. Саме його вишиванка тепер є символом дня – за склом факультетського коридору.
“Це саме та вишиванка, з якої все почалося”, – каже Ігор, розглядаючи свою сорочку за склом. – “Я доволі часто одягав її на пари, не лише на екзамени. Бо була мода одягати вишиванку саме на екзамени”.
Вишита сорочка Ігоря Житарюка на історичному факультеті у Чернівцях. Суспільне Чернівці
Одного дня до нього підійшла Леся з ідеєю запропонувати найближчим друзям, одногрупникам і викладачам одягнути вишиті сорочки одночасно. Цей час пригадує Павло Катеринчук, тоді заступник декана.
“Звернувся до викладачів. Кажу: “Підтримаймо гарну ініціативу студентів”. У перший рік доволі невеликий відсоток прийшов у вишиванках, а хтось забув. Але з кожним роком кількість зростала”, – згадує він. І додає: “Ми розуміли, що хто як не ми, політологи, історики, міжнародники, будуть плекати генетичний код українства, української нації.”
Студенти факультету історії, політології та міжнародних відносин на святкуванні у перші роки Дня вишиванки. Суспільне Чернівці
Ігор Житарюк згадує викладачів, які не підтримували таку ініціативу. І мимоволі радіє, що більшість з них потім визнала правоту саме студентів, які все почали.
“Ми навіть не думали, що це переросте у таку всесвітню акцію”, – розповідає нинішній декан факультету Василь Карпо. У перші роки Дня вишиванки він викладав в університеті та був серед тих, хто долучався до студентської ініціативи.
Василь Карпо зі студентами на День вишиванки на факультеті. Суспільне Чернівці
Чи було складно зробити свято, повʼязане із вишитою сорочкою, популярним? Леся роздумує про це і згадує контекст: чим тоді жили українці.
“У 2006 році як виглядала українська молодь, студентство? Це були футболки або з російськими зірками, або з американським “Титаніком” і фільмами, які виходили. Тобто був абсолютно відсутній український контекст”.
Але свято вирішили розвивати. У наступні роки створили організаційний комітет – це відбувалося дуже ситуативно, згадує Леся. По суті, у складі були лише ті люди, які в цю ідею повірили.
“Ми сиділи, влаштовували мозкові штурми, думали, що зробити, кому написати, запропонувати долучитися”, – згадує тодішній заступник декана. Проректорка Тамара Марусик розповідає, як почали поширювати ініціативу спочатку серед факультетів, аби поступово масштабувати свято. А вже незабаром подія стала важливою для усього міста. У 2011 році на Центральній площі зібралося понад шість тисяч людей.
Частина тодішнього оргкомітету Дня вишиванки. Суспільне Чернівці
Першим містом, де підтримали акцію після Чернівців, стало Запоріжжя, трохи здивовано пригадує Леся. До акції там долучилися студенти місцевого вишу. Але Воронюк зізнається – тоді чекали схвалення ідеї від усього суспільства, дорослих.
І були здивовані, коли акція нарешті вийшла за межі студентського життя – одягати вишиті сорочки почали таксисти, працівниці салонів краси, медики, перехожі поважного віку..
Водій маршруту №1 у Чернівцях на День вишиванки. Суспільне Чернівці
“Мені здається, що День вишиванки – це другий день після народження!”, – казав один зі школярів в етері місцевого телеканалу.
Люди у вишиванках в Чернівцях. Суспільне Чернівці
Перший бізнес, який підтримав студентську ініціативу, належить нині міському голові Роману Клічуку, — розповідають організатори.
“Вони просто ходили по компаніях. Потрапили на нашу. Ми не могли не підтримати, бо це була хороша ідея, яка зрештою “зайшла”. Пізніше ми профінансували пошиття великої сорочки, яку вивішували на балконі університету. Це було десь у 2008-му”, – згадує сам Клічук.
Вишиванка на балконі Чернівецького національного університету. Суспільне Чернівці
Юнацька енергія, яка рухала тоді, залишається досі, після 20 років – розповідає із захватом військовослужбовець Олександр Ткачук, який був серед студентів-засновників свята.
“Чернівці – місто, де зародився Всесвітній день вишиванки. Це культурний феномен не просто на мапі України, а й на мапі світу. Звісно, ми не мали амбіцій до свята світового масштабу, але щороку робили невеличкі кроки, аби поширити його, – ділиться Ткачук.
На таке свято частина суспільства чекала, — вважає ще один співзасновник Михайло Павлюк. “Був суспільний запит після Помаранчевої революції, де покоління шукало, як можна прислужитися українській культурі".
Студенти на Дні вишиванки у Чернівцях. Суспільне Чернівці
Найважливішим на початку було просте — аби люди у один день у році одягнули вишиванку. Цим днем обрали третій четвер травня. А що далі? Леся згадує, що на пʼятий-шостий рік відчувалося, що першочергова місія виконана.
Наступні роки почали оголошувати теми свята – у такий спосіб глибше розповідати про різні аспекти української культури: про окуповану спадщину, дослідження родоводу чи вишиванку в одязі видатних українців.
“Один із таких проєктів був День вуличної етномузики. Ми привезли до Чернівців музикантів, які досліджують музику – ту, яку слухали наші предки”, – згадує Ткачук.
Музиканти на День вуличної етномузики у Чернівцях. Суспільне Чернівці
Однією з найдавніших акцій у межах свята є “Народжені у вишиванках”. Щороку на День вишиванки організатори беруть крихітні сорочки і несуть їх у пологовий будинок. Там дарують їх немовлятам, які у цей день народилися.
Дітям, які першими отримали такі сорочки, вже по одинадцять років. У їхньому житті не було моменту без Дня вишиванки, як і не було часу без війни.
“Це ви. Увійшли в історію!”, – показує Ірина Сагайдак своїм дітям-двійнятам архівний сюжет одного з телеканалів. Це відео вони бачать вперше.
— Ми в рекорді Гіннеса? – запитує син Андрій.
— Ні, поки не в рекорді. Але вас на кількох каналах показували, – відповідає Ірина.
— То ми відомі?
— Ви дуже відомі! Це ваш спадок.
Ірина Сагайдак та її двійнята: Андрій та Соломія. Суспільне Чернівці
Ірина зберегла дві крихітні вишиванки – синю і рожеву. Ті, які отримала у 2015 році у пологовому для своїх дітей. Тепер Андрій прикладає сорочку до грудей і жартує, що вона майже його розміру. І запитує, чи можна вишиту таку ж, але більшу. Іра обіцяє, що зробить це.
Двійнята Андрій та Соломія, які у пологовому Чернівців 11 років тому отримали свої перші вишиванки. Суспільне Чернівці
"Це було якесь додаткове свято у моєму житті. У додаток того, що я стала мамою, цей жест, ця традиція, яка є першим зернятком, що сіється, аби принести в життя цих дітей усвідомлення про їхнє коріння. Я впевнена, що зараз ми на шляху, на якому через десять років вони скажуть: “Ми не уявляємо свого життя без вишиванки”, – ділиться Ірина.
Ця акція вийшла далеко за межі Чернівців – нині маленькі вишиванки шиють для пологових у різних регіонах. Зокрема, і прифронтових. І навіть для тих, які вже наполовину знищені через російські удари. Вишиванка опиняється там, куди може дістатися.
Дивіться більше у документальному проєкті “День вишиванки. Шлях до себе” о 19:00 на YouTube Суспільне Чернівці:
Читати ще
Читати ще
“День вишиванки. Шлях до себе” – Суспільне Чернівці покаже документальний спецпроєкт до річниці свята – трейлер
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
