За інформацією: Суспільне Чернівці.
Петрівський ярмарок у Чернівцях. Суспільне Чернівці
Фанфари біля Ратуші. Урочиста хода центральними вулицями. Народні строї, музики, запах свіжої випічки, ремісничі вироби й тисячі людей, які неспішно переходять від одного торгового ряду до іншого. Так у Чернівцях роками починався Петрівський ярмарок – одна з найбільш відомих міських традицій.
Змінилися товари, локації та саме місто. Незмінним залишилося те, що сюди люди приходили не лише купувати, а й спілкуватися та відкривати для себе традиції. Ще у XVIII столітті до Чернівців на ярмарок з'їжджалися торговці з різних країн і регіонів. Тут не лише продавали худобу, тканини чи спеції. Тут переймали орнаменти, навчалися ремесел, знайомилися з новими матеріалами, показували найкращий одяг і привозили додому ідеї, які згодом ставали частиною культури Буковини.
Чверть століття архівів зберегла Суспільне Медіатека. У відео можна прослідкувати, як змінювався Петрівський ярмарок у Чернівцях – від кількох десятків підприємців у міському парку до великого літнього свята, яке охопило майже весь центр міста. Водночас ці архіви зафіксували, як змінювалися самі Чернівці, зберігаючи традицію, якій уже 240 років. Разом із краєзнавцями, етнографами та архівними кадрами Суспільне Чернівці простежило шлях ярмарку – від торгових площ за часів Австрійської імперії до одного із символів сучасного міста.
Петрівський ярмарок у Чернівцях, 2021 рік. Суспільне Чернівці
Театралізоване дійство біля парку Шевченка – Петрівський ярмарок у Чернівцях, 2021 рік. Суспільне Медіатека
Петрівський ярмарок у Чернівцях, люди дивляться театралізоване дійство біля парку Шевченка, 2021 рік. Суспільне Медіатека
Від кількох десятків до сотень підприємців на вулицях міста
Зазвичай усе розпочиналося о 10:00 біля Ратуші. Було чутно фольклорні колективи. Люди метушилися зайняти місце вздовж маршруту святкової ходи. Вона йшла до парку. Площі та вулиці міста наповнювалися музикою, запахом випічки. А за кілька годин між торговими рядами було важко розминутися. Так десятиліттями для чернівчан розпочинався Петрівський ярмарок — одна з найбільш відомих міських традицій.
Петрівський ярмарок у Чернівцях, 2008 рік. Суспільне Медіатека
Петрівський ярмарок у Чернівцях, 2008 рік. Суспільне Медіатека
Однак таким масштабним він був не завжди. Після тривалої перерви ярмарок відновили у 1998 році. Спочатку він займав лише територію парку, а свої товари пропонували кілька десятків підприємців. Уже тоді ярмарок поступово повертав місту атмосферу великого літнього свята, а кожного наступного року ставав дедалі більшим. Змінювалися й товари, які пропонували людям.
На початку 2000-х поруч із торговими рядами з'явилися циркові виступи, покази мод, концерти, спортивні й мистецькі програми, а також "містечко майстрів".
У 2006 році в ярмарку взяли участь понад 300 підприємств. Уже через два роки організатори повідомляли про рекордні на той час майже 500.
"Кожного року збільшується кількість учасників ярмарку. Це ще раз говорить про те, що Чернівці – гарне місто для розвитку, для бізнесу, для торгівлі", — говорив зі сцени у парку Шевченка тодішній міський голова Микола Федорук.
Микола Федорук на Петрівському ярмарку, парк Шевченка, 2008 рік. Суспільне Медіатека
Згодом ця кількість зростала – зокрема, у 2017 згадують про 800 підприємців. Так зростала й сума грошей, яку підприємці сплачували до бюджету міста. Наприклад, у 2017 році залучили 300 тисяч гривень, а у 2019 – орієнтовно 800 тисяч гривень.
В архівних опитуваннях чернівчани називали Петрівський ярмарок насамперед святом. Одні розповідали, що приходять сюди щороку всією родиною, інші – що зустрічають знайомих, яких давно не бачили. Хтось купував сувеніри для родичів за кордоном, а дехто, віднісши додому повні сумки покупок, повертався ще раз – просто погуляти серед ярмаркового гамору.
У різні роки до Чернівців приїжджали підприємці з майже всієї України, а також учасники з Польщі, Румунії, Угорщини та Молдови.
Петрівський ярмарок у Чернівцях – люди йдуть торговими рядами вздовж парку Шевченка, 2008 рік. Суспільне Медіатека
Урочиста хода вулицею Головною – Петрівський ярмарок у Чернівцях, 2008 рік. Суспільне Медіатека
Ярмарок поступово охопив усе місто
З роками змінювався не лише масштаб, а й саме місто підлаштовувалося під ярмарок. Спочатку основною локацією був парк імені Тараса Шевченка. Згодом святковий простір вийшов далеко за його межі. Торговельні ряди, виставки та тематичні майданчики були на вулицях Головній, Садовій, Кобилянської, площі Пресвятої Марії та площі Філармонії.
Разом із торговими рядами розширювалася й програма. Тут проводили фестиваль чернівецьких ресторанів, організовували продаж автівок, богатирські ігри, виступи зі східних єдиноборств, презентації будівельних матеріалів, виставки місцевих виробників, дегустації меду, сирів і випічки. Працювали медичні містечка, відбувалися майстер-класи з гончарства, виготовлення шкіряних ременів, скляних іграшок та розпису пряників.
Петрівський ярмарок у Чернівцях – у центрі міста демонстрували весільні сукні, 2010 рік. Суспільне Медіатека
Петрівський ярмарок у Чернівцях – люди проходять торговими рядами у центрі міста, 2013 рік. Суспільне Медіатека
Петрівський ярмарок у Чернівцях – на прилавках продають випічку, 2016 рік. Суспільне Медіатека
У різні роки серед новинок з'являлися парад наречених, дитячі містечка, фотозони, історичні реконструкції та середньовічне містечко. Після пандемічної перерви у 2021 році гостям пропонували буковинські страви у "ресторації просто неба", показ мод із елементами витинанки та макраме, реконструкторські бої, ковальську майстерню та навіть можливість вакцинуватися від COVID-19 у спеціальному медичному містечку.
Одним з колоритних моментів став жартівливий виїзд "корів". Переодягнені учасники нагадували про давню історію ярмарку, коли тут торгували худобою. Традицію зберегли вже у театралізованому форматі.
Після 2014 року ярмарок отримав новий зміст
Щороку святкування біля ратуші під звуки фанфар урочисто виносили прапори. Прапор Чернівців традиційно несли почесні чернівчани, Петрівський штандарт — підприємці, а державний прапор після 2014 року – військовослужбовці, які брали участь в АТО.
Петрівський ярмарок у Чернівцях – військові несуть український прапор, 2015 рік. Суспільне Медіатека
Петрівський ярмарок у Чернівцях – щороку у центрі міста грають та співають народні колективи, 2015 рік. Суспільне Медіатека
Початок російсько-української війни частково змінив і атмосферу Петрівського ярмарку. У 2014 році організатори відмовилися від частини розважальних заходів, зокрема фестивалю "Буковинські зустрічі". Натомість ярмарок став майданчиком підтримки українських військових. На різних локаціях встановлювали скриньки для збору грошей для армії та родин захисників. В архівних інтервʼю на Суспільне Медіатека збереглися розповіді про те, що підприємці у цей рік прикрашали свої торгові місця національною символікою.
У перші роки повномасштабної російсько-української війни ярмарок не проводили. У 2026 році вирішили його відновити. З-поміж іншого звичного для програми долучився й ветеранський бізнес.
Від Австріяпляц до сучасних Чернівців. Як 240 років тому зародився Петрівський ярмарок
Краєзнавиця та екскурсоводка Леся Щербанюк жартує, що на Петрівському ярмарку могла й загубити свої туристичні групи. Каже, це траплялося ще "у доковідні часи". Варто лише пройтися поміж торговими рядами — і хтось неодмінно зупинявся біля вишиванок, а хтось довше розглядав кераміку. Каже, сама теж могла щось для себе придбати – найбільше любить сир із травами.
Дослідниця часто розповідає про історії вулиць у Чернівцях, а ще у співавторсті згадує про ярмарок у книжці "CZERNOWITZ: історичні вулиці, будинки та видатні особистості".
Краєзнавиця та екскурсоводка Леся Щербанюк. Суспільне Чернівці
Петрівський ярмарок у Чернівцях, 2021 рік. Суспільне Медіатека
На Петрівському ярмарку продають домашні сир, будз, бринзу – 2021 рік. Суспільне Медіатека
Цьогоріч минає 240 років від першої офіційної згадки про Петрівський ярмарок. У 1786 році австрійська влада дозволила проводити його на площах Чернівців. На той час місто було зовсім іншим — налічувало орієнтовно 290 дворів, і, як зауважує дослідниця, серед них не було жодного мурованого будинку.
Після приєднання Буковини до Австрійської імперії перший міський статут, затверджений у Відні в лютому 1786 року, передбачав проведення у Чернівцях двох ярмарків – у січні та у липні.
"Статут відзначав, що у Чернівцях, які досі не мали ярмарків, аби стимулювати торгівлю у місті ввели два ярмарки. Кожен міг привезти свої товари. Зимовий ярмарок не прижився, а ось Петрівський набув великого розголосу і став масштабним", — розповідає Леся Щербанюк.
Петрівський ярмарок у Чернівцях. Фото з книжки “Ринки та ярмарки буковинської столиці” Вікторії Грибан і Михайла Чучка
У нашій розмові краєзнавиця також часто послуговується архівними світлинами й історичними документами за книжкою істориків Вікторії Грибан і Михайла Чучка "Ринки та ярмарки буковинської столиці". Каже, коли читала про те, як відбувалися ярмарки раніше, то все більше її вражали такі масштаби.
Леся Щербанюк у розповіді послуговується книжкою “Ринки та ярмарки буковинської столиці”. Суспільне Чернівці
Два тижні, які змінювали місто
Колись Петрівський ярмарок тривав майже два тижні. До Чернівців торговці прибували завчасу — із земель Габсбурзької імперії, Німеччини, Туреччини, Молдавії, Бессарабії та українських земель.
Краєзнавиця розповідає, що до міста приїжджали майже 2200 торговців. Їх потрібно було розмістити на площах і вулицях тодішніх Чернівців.
"Це була не просто торгівля задля економіки. Хоча, безсумнівно, вона приносила місту дохід, адже кожен платив за місце. Але водночас це була традиція — річ дуже важлива і серйозна. І сьогодні саме це люди особливо цінують. Люди тоді не просто продавали — вони творили культуру", — каже Леся Щербанюк.
Торговці на Петрівському ярмарку у Чернівцях. Фото з книжки “Ринки та ярмарки буковинської столиці” Вікторії Грибан і Михайла Чучка
Головним осередком ярмарку була Австріяпляц – нинішня Соборна площа. Саме тут вирувало найбільше життя, хоча торгові ряди простягалися й довколишніми вулицями.
"Це такий масив палаток і продавців, це так багато краму! Мене завжди вражають організаційні моменти: як у тодішніх Чернівцях усе це могли розмістити".
Продавали спеції, зерно, коштовності та худобу
Асортимент товарів був різноманітним. За даними з книжок, якими послуговується дослідниця, йдеться, що на ярмарку працювали майже 500 крамарів, майже 300 бакалійників, понад 200 продавців зерна та орієнтовно сотня торговців борошном. Інші привозили фрукти, сіль, вино, худобу та десятки інших товарів.
Селянська кавʼярня на Петрівському ярмарку у Чернівцях. Фото з книжки “Ринки та ярмарки буковинської столиці” Вікторії Грибан і Михайла Чучка
Втім сюди їхали не лише за продуктами першої необхідності. Наприкінці XIX століття на Петрівському ярмарку можна було придбати дорогі європейські приправи, якісні тканини, годинники, хустки, а згодом – дерев'яні вироби й предмети мистецтва — речі, які у звичайні дні більшість містян не могла собі дозволити.
Водночас Чернівці самі були важливим торговельним центром, розповідає Леся Щербанюк. Із міста щороку відправляли до Відня тисячі голів свиней, а близько ста вагонів фруктів експортували до Чехії, Саксонії, Пруссії та Парижа. Разом із Садгорою Чернівці також були одним із центрів торгівлі великою рогатою худобою.
Розваги на Петрівському ярмарку у Чернівцях. Фото з книжки “Ринки та ярмарки буковинської столиці” Вікторії Грибан і Михайла Чучка
"Люди потребували видовищ, тому приходили на ярмарок"
За словами Лесі Щербанюк, ярмарок був нагодою не лише купити чи продати, а й показати себе. Вона розповідає про кілька згадок, зафіксованих у книжках. Історик Кайндль згадував, як у дитинстві бачив селян у барвистому одязі, запряжених волів і коней, а вулицями міста переганяли сотні биків і череди свиней.
Віденський гість, який побував у Чернівцях улітку 1832 року, описував ярмарок як справжнє видовище. На вулицях звучала ромська музика, виконували молдавські танці, лунали вальси й мазурки, а поруч із вівцями та кіньми продавали дорогі прикраси й розкішні товари.
"Петрівський ярмарок зобов'язував вигуляти весь свій дорогий одяг – кожухи, кептарі — усе найкраще, що лежало в шафі. Це вдягали навіть попри літню спеку. Танцювали, веселилися. Люди потребували видовищ. За тиждень до цього приїжджав цирк. Працювали атракціони".
На ярмарку у Чернівцях продавали худобу. facebook / Едвард Туркевич
До міста з'їжджалися ще ввечері напередодні ярмарку. Після урочистого відкриття, танців і покупок, цитує Франца Парубського дослідниця, можна було "вихопити склянку безкоштовного шнапсу з твердою соленою соломкою", а чимало товарів продавали зі святковими знижками.
Як традиція переривалася через війни
Петрівський ярмарок існував до Першої світової війни. Водночас його масштаби почали скорочуватися ще після 1866 року.
"Коли з'явилася залізниця, підприємці отримали можливість їхати зі своїми товарами безпосередньо на великі гуртові ринки Європи. Тому потреба збиратися раз на рік у Чернівцях поступово зменшувалася», — пояснює Леся Щербанюк.
У міжвоєнний період ярмарок відродили. Біля ратуші проводили фестиваль квітів, працювали тир і селянська кав'ярня, де відвідувачам пропонували лимонад. У 1935 році ярмарок уже мав власний прапор із зображенням святих Петра і Павла, а до програми додали екскурсії містом.
Ярмарок у Чернівцях. facebook / Едвард Туркевич
28 червня 1940 року до Чернівців прийшла радянська влада. Відтоді Петрівський ярмарок більше не проводили. Майже на шість десятиліть традиція перервалася – аж до її відновлення у 1998 році.
Коли Леся Щербанюк проводила екскурсії, які співпадали з ярмарком у Чернівцях, каже, що часто помічала те саме, що, ймовірно, відбувалося й двісті років тому: люди губилися серед рядів не тому, що заблукали, а тому, що їм хотіся довше роздивитися речі, поговорити з продавцями, забрати із собою частинку Буковини. Водночас звертає увагу, що хотілося б, аби вироби майстрів і речі масової торгівлі були окремо на різних локаціях.
"Петрівський ярмарок, як традиція Чернівців, має майбутнє. Я вам це гарантую, — усміхається краєзнавиця і додає: — Люди, які приїжджають сюди, хочуть бачити все. Їм це цікаво. А після нашої перемоги цю традицію можна буде ще більше розширити. Саме через такі речі ми можемо розповідати про себе світові".
Ярмарок у Чернівцях. facebook / Едвард Туркевич
"Це про тяглість традиції". Чому ярмарки стали частиною культури Буковини
Ярмаркування варто сприймати як окрему культурну традицію Буковини, каже завідувачка відділу дослідження та популяризації традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва Іванна Стеф'юк.
"Ярмаркування – це певна культура. Колись це був особливий досвід, адже сюди приїжджало багато людей. Вони спілкувалися, переймали одягову культуру, способи виготовлення речей. Тут можна було купити нитки, тканину чи пряжу, яких не було вдома, знайти рідкісні фарби для килимів, верет або налавників", – говорить етнографиня.
Етнографиня Іванна Стефʼюк. Суспільне Чернівці
Ярмарки ставали місцем обміну не лише товарами, а й знаннями. Саме тут майстри бачили роботи одне одного, знайомилися з новими техніками, орнаментами й матеріалами, які згодом поширювалися Буковиною. Одним із найвідоміших образів старих Чернівців етнографиня називає жінок із кошиками на голові, які з РошіРоша — це історичний мікрорайон на південному заході Чернівців, який плавно переходить у передмістя. несли продукцію на продаж до центральних ринків у Чернівцях.
"Так торгували румунки, русинки та німкені. Це був дуже практичний спосіб доправити до місця торгу овочі, фрукти чи молочні продукти", – каже Іванна Стефʼюк.
Жінки у кошиках несуть фрукти, овочі та молочні продукти на ринок. Фото з сайту Буковинського центру культури і мистецтва – з посиланням на Сергія Воронцова
Жінка у кошику несе продукти на ринок. Фото з сайту Буковинського центру культури і мистецтва – з посиланням на Сергія Воронцова
Автомобілів тоді не було, а молочні продукти швидко псувалися. Тому, пояснює етнографиня, потрібно було навчитися переносити значну вагу швидко й безпечно.
"Дівчат цього навчали ще з підліткового віку. Кошик ставили на спеціальну подушку, щоб він не перехилявся, а вага правильно розподілялася. Це було справжнє вміння".
За словами Іванни Стеф'юк, ярмарок також впливав на розвиток народного мистецтва. Якщо уважно придивитися до архівних світлин XIX століття, можна побачити, що на ярмарках продавали вишиті сорочки.
"Здається, що українці тільки самі собі вишивали сорочки. Але насправді було по-різному. Майстрині, роботи яких цінували, виконували їх на замовлення і продавали на ярмарках".
Буковинка Валерія Міґаєсі одягла святковий убір і зі своїм чоловіком йде на Петрівський ярмарок. Фото з сайту Буковинського центру культури і мистецтва
Петрівський ярмарок у Чернівцях, 2021 рік. Суспільне Медіатека
Традиція ярмаркування на Буковині не обмежувалася лише Петрівським ярмарком. У селах і містечках був поширений свій базарний день — у будні або ж у дні, приурочені до храмового свята, фестивалю чи іншої важливої події. На Буковині виготовляли ікони та картини на склі, і саме ярмарки були одним із небагатьох місць, де можна було придбати роботи таких майстрів.
"Це унікальна можливість поспілкуватися з майстрами народного мистецтва. Вони не лише продають свої вироби, а й розповідають про технології їхнього виготовлення. Петрівський ярмарок – гарний приклад того, як традиції змінюються, продукція змінюється, але залишається щось незмінне — тяглість. І саме за цим дуже цікаво спостерігати".
Петрівський ярмарок у Чернівцях, 2021 рік. Суспільне Медіатека
Петрівський ярмарок у Чернівцях, 2021 рік. Суспільне Чернівці
На Петрівсьокму ярмарку продають намиста, 2021 рік. Суспільне Медіатека
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
