Політолог Олег Саакян в ефірі Радіо NV детально проаналізував нинішню напругу в українсько-польських відносинах, рішення президента Володимира Зеленського не їхати на конференцію з відбудови України в Гданську, політику новообраного президента Польщі Кароля Навроцького та перспективи подальшого діалогу між двома країнами.
На думку експерта, нинішня криза є значно глибшою, ніж окремі дипломатичні суперечки, а повернення до моделі відносин, яка існувала останні десятиліття, вже неможливе.
Чому Зеленський не поїхав до Гданська
Однією з головних тем розмови стало рішення Володимира Зеленського не брати особистої участі у конференції з відбудови України в Гданську. Україну представлятиме прем’єр-міністерка Юлія Свириденко.
Саакян вважає, що у цій ситуації не існувало ідеального рішення. За його словами, як поїздка президента, так і відмова від неї могли бути використані політичними силами у Польщі для подальшої ескалації конфлікту. Саме тому було обрано компромісний варіант — зберегти високий рівень представництва, але уникнути особистої участі глави держави.
На думку політолога, цей крок не можна назвати ані поступкою Польщі, ані деескалацією. Він лише дозволив уникнути нової хвилі загострення. Якби Зеленський приїхав до Гданська, будь-які його зустрічі чи спільні заходи могли б стати додатковим інструментом мобілізації прихильників Навроцького та поглибити поляризацію польського суспільства.
Пік конфлікту пройдено, але нові кризи неминучі
Олег Саакян вважає, що нинішній виток загострення досяг свого піку після взаємних демаршів, зокрема повернення нагород та різких заяв з обох сторін. Однак це не означає завершення конфлікту.
За його словами, у Польщі існує значний політичний попит на антипольсько-українську риторику, яка приносить швидкі електоральні дивіденди. Тому нові хвилі напруги можуть виникати регулярно — через місяць, пів року або навіть раніше. Наразі не видно ознак того, що тренд на деескалацію став домінуючим. Навпаки, сил, які зацікавлені в подальшому нагнітанні конфлікту, більше, ніж тих, хто прагне його згладити.
Польське суспільство поступово змінює ставлення до України
Окремо експерт звернув увагу на те, що українці поки що розділяють польську владу і польське суспільство, однак цей поділ стає дедалі менш вираженим. У Польщі зростають антиукраїнські настрої, і саме на них спирається Кароль Навроцький.
Саакян зазначив, що ще кілька років тому Навроцький займав значно поміркованішу позицію і визнавав право України самостійно формувати власну історичну політику. Сьогодні ж риторика змінилася, а питання історичної пам’яті дедалі більше використовується як політичний інструмент.
За словами політолога, польські еліти протягом багатьох років фактично віддали тему історичної пам’яті на відкуп правим силам, що призвело до радикалізації дискусії та поступового зростання антиукраїнських настроїв у суспільстві.
Волинська тема — це вже не про Україну
На думку Саакяна, нинішня польська дискусія щодо Волинської трагедії давно вийшла за межі історичного діалогу між двома країнами.
Він вважає, що фактично Польща сьогодні дискутує не про Україну, а про власне майбутнє. Частина польських політичних сил намагається будувати образ держави через історичні образи, травми та реваншизм. Натомість для країни, яка вже стала успішною економічно та претендує на провідну роль у Європі, така модель розвитку може виявитися небезпечною.
Україна має перехопити ініціативу
Ключова теза експерта полягає в тому, що Київ більше не може обмежуватися лише реакцією на польські заяви та кроки.
«Так, як було раніше, вже не буде», — наголошує Саакян. На його думку, Україна повинна прийняти нову реальність і самостійно формувати порядок денний у відносинах із Польщею.
Він пропонує діяти одразу на кількох напрямках:
- активізувати культурну дипломатію;
- відновити політичні майданчики для діалогу;
- залучати авторитетних діячів обох країн;
- працювати через бізнес-спільноти;
- використовувати механізми Європейського Союзу;
- посилити взаємодію з іншими партнерами України в Європі.
Також він нагадує про символічний потенціал спадщини Папи Римського Івана Павла ІІ, який багато зробив для польсько-українського примирення.
Польща й Україна стали рівними гравцями
Суттєвою причиною нинішніх проблем Саакян називає зміну статусу обох держав.
Якщо раніше Польща була успішною країною ЄС, яка допомагала слабшій Україні, то сьогодні Україна стала важливим геополітичним чинником у Європі. Це створює новий баланс сил та породжує ревнощі у частини польських політичних кіл.
На думку експерта, тепер обидві країни змушені вчитися співіснувати вже як партнери приблизно рівного політичного масштабу. Це складний процес, який потребує нових механізмів співпраці та захисту від зовнішніх спроб посварити Київ і Варшаву.
Бути антиукраїнським має стати невигідно
Одна з найцікавіших тез інтерв’ю стосувалася економічних важелів впливу.
Саакян переконаний, що антиукраїнська політика повинна стати для польських політиків економічно невигідною. Якщо польські фермери, підприємці та інвестори почнуть втрачати конкретні прибутки через конфронтацію з Україною, підтримувати таку риторику стане набагато складніше.
Експерт наголошує, що Польща отримує значні економічні вигоди від співпраці з Україною, від процесу її євроінтеграції та від присутності українців у польській економіці. Тому політика блокування українських інтересів повинна мати для польських політиків і бізнесу реальну ціну.
Підсумовуючи, Олег Саакян дійшов висновку, що нинішня криза не вирішиться одним візитом, однією зустріччю чи телефонною розмовою лідерів. Україна та Польща увійшли в нову епоху відносин, де потрібна довгострокова стратегія, нові сенси співпраці та готовність працювати над подоланням взаємної недовіри.
