Дослідники Техаського університету A&M створили експериментальний ін’єкційний датчик для вимірювання глюкози. Сенсор працює за допомогою флуоресцентних молекул, а один із його компонентів коштує приблизно вдесятеро дешевше за використаний раніше аналог. У перспективі це може зробити безперервний моніторинг цукру доступнішим для людей із діабетом.
Про розробку повідомляє NV із посиланням на SciTechDaily.
Безперервне відстеження глюкози допомагає людям із діабетом розуміти, як змінюються її показники протягом дня, та враховувати це під час лікування, харчування й фізичної активності. Водночас вартість сучасних систем залишається перешкодою для частини пацієнтів. Американські науковці досліджують, як здешевити матеріали для таких пристроїв, зберігши якість вимірювань.
Як працює ін’єкційний сенсор
Основою розробки є невеликий гідрогель — матеріал із високим вмістом води, призначений для введення у тканини під шкірою. Він утримує компоненти, які реагують на глюкозу, і водночас дозволяє її молекулам проникати всередину. Під час лабораторних випробувань гідрогель зберіг понад 94% сенсорної суміші впродовж семи днів.
На відміну від багатьох наявних систем моніторингу, ця технологія не використовує ферменти для визначення глюкози. Вимірювання ґрунтується на зміні флуоресцентного сигналу в ближньому інфрачервоному діапазоні, невидимому для людського ока.
Усередині сенсора молекули глюкози та флуоресцентна цукрова сполука конкурують за ділянки зв’язування на білку конканаваліні А, або ConA. Коли глюкози стає більше, вона займає більше таких ділянок, витісняючи флуоресцентну сполуку. Це змінює світловий сигнал, за яким дослідники визначають концентрацію глюкози.
Один із компонентів — удесятеро дешевший
Команда порівняла кілька сполук, зокрема дві форми цукру манопентаози. У попередніх версіях сенсора застосовували α-манопентаозу. Натомість β-манопентаоза, яка коштує приблизно вдесятеро дешевше, продемонструвала зіставні результати вимірювань. Дешевша речовина також добре працювала у штучній міжклітинній рідині — розчині, що відтворює середовище під шкірою.
За словами провідного автора дослідження Саянтана Тріпаті з лабораторії оптичного та біосенсорного аналізу Техаського університету A&M, команда була здивована тим, наскільки близькими виявилися показники двох матеріалів. Результат відкриває можливості для подальшого здешевлення технології.
Керівник дослідження, професор біомедичної інженерії Жерар Коте, пояснив: зниження вартості компонентів може розширити доступ до безперервного моніторингу глюкози. Зокрема, це важливо для людей із недостатнім медичним страхуванням та громад з обмеженим доступом до медичних послуг.
До використання пацієнтами датчик ще не готовий
Наразі розробка перебуває на етапі підтвердження концепції. Перед можливим клінічним застосуванням вона потребує вдосконалення та додаткових випробувань. Водночас десятикратна різниця у вартості стосується лише одного компонента, а не готового пристрою чи загальної вартості моніторингу.
Надалі дослідники планують удосконалювати сенсор і перевіряти інші компоненти, які можуть підвищити точність вимірювань, подовжити роботу та зробити технологію практичнішою.

