ЧИМ ДАЛІ В ЛІС…
НАБУ, ДБР, Офіс генерального прокурора розглядають заяву про вчинення групових кримінальних правопорушень (шахрайство, підробка документів, введення суду в оману) посадовими особами ДП «Ліси України», Чернівецької ОВА та органів прокуратури.
Якщо хтось при владі думає, що можна всупереч закону і здоровому глузду ухвалити рішення і красиво про нього забути, то дуже помиляється. Карма наздожене.
Як наздогнала аж через чверть століття депутатів і керівників Чернівецької обласної ради 23-го скликання часів Івана Шилепницького.
Сьогодні їх рішення від 2000 року «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» опинилося не тільки в епіцентрі кількох справ Господарського суду Чернівецької області.
Зазначений документ, а також судові позови на його основі зараз розглядають в НАБУ, ДБР, Офісі генерального прокурора за заявою Кам’янецької сільської ради про вчинення кримінального правопорушення з вимогою розпочати досудове розслідування за фактами, викладеними заявником щодо використання позивачами в суді сфальсифікованих документів і введення ними суд в оману.
Я вже про це писала. Кам’янецька громада (голова Василь Загарюк) скористалася своїми законними правами і зареєструвала в комунальну власність у відповідності до п. 24 прикінцевих положень Земельного кодексу 11 «безгоспних» земельних ділянок на своїй території.
Неспростовний факт: це не були земельні ділянки в правовому розумінні. Кам’янецькій сільській раді довелося з нуля формувати їх як об’єкт речового права, оскільки вони не мали ні визначених меж, ні кадастрових номерів, не були занесені в Державний земельний кадастр. А Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містив відомостей про їх власника і користувача. Так, ніби йдеться про територію в африканських джунглях початку їх колонізації, а не про країну в центрі Європи у 21му столітті.
І ось коли сільська рада упорядкувала усі юридичні питання, раптом прокинувся Подільський лісовий офіс Василя Гончара, заявляючи, що ніби порушено його право землекористувача.
А оскільки нічиє право постійного користування Кам’янецька сільрада взагалі не зачіпала (хоча б тому, що це право не виникло), лісівники потягнули за собою в суд Чернівецьку ОВА, яка заявила, що є власником тих безгоспних земель.
Перегодом до цих двох приєдналися прокуратура.
Прокурори Артема Яся, Подільський лісовий офіс нинішнього депутата облради Василя Гончара і Чернівецька ОВА вже Руслана Осипенка ґрунтують свої позовні вимоги (повернути ділянки в державну власність) на єдиному документі — отому рішенні Чернівецької облради 2000 року.
Інших документів у них немає. Це при тому, що у своїх поясненнях до суду головний земельник Буковини — начальник обласного управління Держгеокадастру Сергій Савчук (донедавна заступник декана юридичного факультету ЧНУ, тобто досвідчений правник, який, безсумнівно, цінує свою професійну честь) зазначив: «Володіння нерухомими речами (до них належать земельні ділянки) може бути підтверджене фактом державної реєстрації права власності на це майно. Це принцип реєстраційного підтвердження володіння».
За 25 років ні Чернівецька ОВА, ні лісогосподарські підприємства не спромоглися зареєструвати землю ні в Державному кадастрі, ні в реєстрі речових прав. Єдиним документом, з яким вони заявилися в суд, є, повторю, рішення 2000 року Чернівецької обласної ради, яким тодішні депутати намагалися передати лісфонд колишніх колгоспів новоствореним держспецлісгоспам системи АПК.
Неспростовним фактом є та обставина, що це рішення, і усі наступні, документи, ухвалені на його основі, містили вимогу до держспецлісгоспів АПК оформити в зазначений термін право користування на надані їм колгоспні ліси з одночасним оформленням права власності на них.
Однак лісівники запевняли і продовжують запевняти себе та усіх інших, що в лісі діють свої закони, відмінні від законів держави. Мовляв, їх документ на право землекористування — це лісові виробничі карти. А на колгоспні ліси загальною територією в 68 тис га вони їх отримали на основі отого рішення 2000 року.
І все, можливо, пройшло б тихо-ша, якби Гончар рік тому не надумав подати в суд на Кам’янецьку громаду і не потягнути за собою в суди на зашморгу Чернівецьку ОВА.
Адвокат громади відомий в області юрист Георгій Фортуна звернувся до Чернівецького обласного архіву надати йому завірені копії рішення Чернівецької обласної ради №68-11/2000 від 6 червня 2000 року з усіма додатками і супровідними документами.
Отримане — вражає.
Архівні документи свідчать про фальсифікацію рішень органу регіональної представницької влади.
Рішення взагалі не підписане головою ради Іваном Шилепницьким (під питанням, чи є взагалі цей документ з підписом).
Юристи, що працювали тоді в будинку з левами, зазначили, що воно не може бути прийнятим, оскільки протирічить чинному законодавству.
З заяви Кам’янецької сільської ради правоохоронним органам: «Головним інструментом вчинення злочину групою осіб є використання ними завідомо підробного документа — рішення Чернівецької обласної ради від 6 червня 2000 року. Факти кричущої фальсифікації: хронологічний абсурд, оскільки заява Глибоцької РДА до нього зареєстрована лише 8 червня, а юридичні зауваження з констатацією його протизаконності — 13 червня, де вказано, що цей «проект рішення не має права на життя». Використання підробного документа в суді неприпустимо».
В заяві зазначено, що в діях посадових осіб (див. заголовок) вбачається ч.4 ст. 358 ККУ — використання завідомо підробного документа; ч.2 ст. 364 ККУ — зловживання владою, що спричинило тяжкі наслідки; ст. 190 ККУ — шахрайство (заволодіння майном шляхом введення суду в оману).
Більше того, ухвалене обласними депутатами рішення 2000 року є по своїй суті грабунком агроформувань — правонаступників колгоспів, оскільки на той час вони усі працювали і мали непорушне право користуватися колгоспним лісовим і водним фондом, який не підлягав розпаюванню.
Усі порушення законів докладно розписані юристами облради в зауваженнях до проекту від, повторю ще раз, 13 червня (див. документ), хоча рішення датоване 6 червня 2000 року.
Юридичні зловживання з лісами АПК призвели до падіння економіки, в першу чергу, гірських районів Буковини. Про це я писала в статті в «Дзеркалі тижня», посилання на яку в першому коментарі. Сьогодні гірські громади вимушені випрошувати дотації з державного бюджету.
Історія триває.
Світлана ІСАЧЕНКО, журналістка
Персональна сторінка у Фейсбук
Малюнок та інфографіка БукІнфо з використанням ШІ
