З початку повномасштабного вторгнення військ окупанта в Україну Павло Миколайович Лейба добровольцем став на захист Батьківщини.
Захищав суверенітет нашої держави у складі 97 батальйону 107-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Служив водієм, самовіддано і відповідально. Щоразу, долаючи під ворожими обстрілами кілометри доріг, ризикував. Та в пріоритет завжди ставив обов’язок – вчасно доправити вантаж чи якнайшвидше вивезти в безпечну зону пораненого побратима.
У 2024 році на Харківщині Павло Миколайович отримав важкі поранення. Після лікування та реабілітації повернувся на своє місце служби. Та наслідки поранення, хронічний стрес і нелегкі воєнні будні щодня підточували його здоров’я. Через серйозне захворювання наприкінці минулого року солдат Павло Лейба був переведений на службу в третє відділення охорони взводу охорони Чернівецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Але відновитись так і не вийшло. 27 березня серце захисника України Павла Миколайовича Лейби перестало битися.
31 березня Новодністровська громада проводжала свого захисника на вічний спочинок. Чин похорону воїна відслужили у Церкві Покрови Пресвятої Богородиці, після чого на Алеї Слави відбулася громадська панахида.
Слова вдячності за самовіддану службу і захист виголосила від імені громади міський голова Наталя Цимбалюк. Рідним, друзям і побратимам покійного вона висловила щире співчуття у зв’язку з важкою втратою. «Павло Миколайович вартий найкращих слів, ‑ сказала Наталя Олександрівна, ‑ бо він був не лише хорошою людиною, а й прекрасним, батьком, чоловіком другом. А під час проходження служби для молодших за віком бійців він став не просто побратимом, а добрим наставником».
Про те, що ми маємо завжди пам’ятати ціну нашої свободи, говорив у прощальному слові благочинний Кельменецького районного благочиння ієрей Михайло Левицький. І маємо не лише пам’ятати. Аби віддати належну шану всім полеглим за Україну воїнам, маємо перемагати у гібридній війні з росіянами, робити все, щоб не дозволяти ворогу проникати у наше суспільство через його мову, його культуру, його церкву.
Павла Миколайовича Лейбу поховали на міському кладовищі.
Вічна шана і світла пам'ять герою-захиснику України!
