За інформацією: Суспільне Чернівці.
Погруддя Болбочана на Буковині. Суспільне Чернівці
Після демонтажу пам’ятника Леніну в Ошихлібах у 1990-х роках місцеві жителі довго не могли визначитися, кому встановити новий монумент, розповідає житель села Ігор Гринюк.
«Хотіли в 90-х пам’ятник комусь з українських діячів поставити. Були різні варіанти від нас: Шевченко, Бандера, Леся Українка», — розповідає чоловік.
Зрештою зупинилися на постаті Болбочана. За словами Гринюка, над погруддям працювали на волонтерських засадах. До його встановлення долучилися місцеві підприємці, меценати з діаспори та військові.
«Загалом на встановлення погруддя витратили 100 тисяч гривень. Зараз вирішили робити, аби для людей був поштовх вивчати життєвий шлях та боротьбу Болбочана», — каже Гринюк.
Люди на відкритті пам’ятника Петру Болбочану в селі Ошихліби. Суспільне Чернівці
«Ми його не знаємо, але вулиця в нас на його честь»
У селі Ярівка Хотинської громади, де народився Петро Болбочан, одна з вулиць носить його ім’я з 2009 року. Тоді Жовтневу вулицю перейменували на вулицю Петра Болбочана, розповідає жителька села Марія Чобан.
«Приємно, що вулиця стала Петра Болбочана, добре, що він такий був вояка. Знали, що його батько був з нашого села, але про історію самого полковника — нічого не знаю», — каже жінка.
Марія Чобан, жителька вулиці Петра Болбочана у селі Ярівка. Суспільне Чернівці/Марія Антоняк
Вулиця Болбочана у Ярівці. Суспільне Чернівці
«У школі збирали свідчення старожилів»
Історію Болбочана вивчають і в Ярівській школі. Директорка школи Тетяна Раранецька розповідає, що вчителі проводять тематичні уроки, присвячені постаті полковника.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Учитель історії на уроках розповідає дітям цікаві факти з життєвого шляху полковника. Учні також відвідують могилу батька Болбочана, який похований біля місцевої церкви», — каже Тетяна Раранецька.
Частину матеріалів про сім’ю Болбочана у школі свого часу збирали разом з учнями та односельцями — записували спогади старожилів.
Відомості про Болбочана у школі Ярівці. Суспільне Чернівці
«Його постать суттєва в житті України»
Про постать Петра Болбочана його двоюрідний онук Андрій Болбочан дізнавався поступово.
У родині зберігся фотоальбом, пов’язаний із Болбочанами. Але про масштаб постаті свого родича Андрій, за його словами, вперше усвідомив уже в дорослому віці.
Андрій Болбочан, двоюрідний онук Петра Болбочана. Суспільне Чернівці
«Ще якось давно по радіо чув, що у Києві буде захід на честь Петра Болбочана. Тоді я і зрозумів, що ця постать суттєва в житті України. Після цього почав самостійно цікавитися історією свого родича та родини», — каже Андрій.
За його словами, частина родинних зв’язків після розстрілу Болбочана була втрачена. Через переслідування у радянський період про нього намагалися не говорити, а інформація про окремих родичів зникла.
Фото з колекції Андрія Болбочана. Суспільне Чернівці
Тепер Андрій Болбочан намагається самостійно відновити родинну історію. Одним із питань, на яке Андрій досі не знайшов відповіді, є місце поховання Петра Болбочана.
Він разом із рідними їздив до станції Балин, де полковника розстріляли. Однак точного місця його поховання знайти не вдалося.
«Для мене прикро, що ніхто не шукає місця, де похований дід», — каже його двоюрідний онук.
Андрій Болбочан, нащадок Петра Болбочана. Суспільне Чернівці/Марія Антоняк
Чому постать Болбочана важлива?
Петро Болбочан був одним із військових діячів Української революції, які поєднували військовий професіоналізм із ідеєю української державності, говорить кандидат історичних наук, асистент кафедри всесвітньої історії ЧНУ імені Юрія Федьковича Микола Глібіщук.
За його словами, Болбочан мав досвід Першої світової війни, де на власному досвіді побачив обмеження позиційної, окопної війни. У роки Української революції він натомість використовував тактику швидкого маневру — обходу укріплених позицій, раптових атак і стрімкого просування до наступних цілей.
«Петро Болбочан був одним з тих військових, який не просто демонстрував найбільш сучасну на той час військову стратегію, військову думку, а й був надзвичайно великим патріотом і державником під час оцих революційних подій», — говорить Глібіщук.
Однією з найвідоміших операцій Болбочана стала Кримська кампанія 1918 року. 22 квітня українські війська під його командуванням взяли Джанкой, після чого рушили на Сімферополь. За кілька днів українці встановили контроль над значною частиною півострова та наблизилися до Севастополя.
Глібіщук називає цю операцію піком військової слави Болбочана.
Командування Кримської групи та Українських Січових Стрільців в Олександрівську (Запоріжжя), 17 квітня 1918 року. У центрі – Вільгельм Габсбург (у чорному одязі) та Петро Болбочан (із стеком). Фото з книги Сергія Громенка “Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 року”
«Мабуть, такою піковою, найвищою точкою цієї його військової слави є Кримська операція, яка дозволила дуже швидко, дуже оперативно наприкінці квітня 1918 року звільнити Кримський півострів від більшовиків», — каже історик.
На думку історика, важливою рисою Болбочана було й те, що він не ставив наказ вище за життя своїх військових. Коли українське командування вимагало швидких наступальних дій, полковник міг наполягати на підготовці, підкріпленні та забезпеченні підрозділів, якщо вважав, що без цього операція призведе до значних втрат.
«Він в першу чергу турбувався про того вояка, солдата, під чиєю командою він є», — говорить Глібіщук.
Саме через таку позицію Болбочан, за словами історика, вступав у конфлікт із частиною військового та політичного керівництва Української Народної Республіки.
Полковник Армії УНР Петро Болбочан. Суспільне Чернівці
Окремо це проявилося під час більшовицького наступу, коли українські війська не мали достатньо людей, зброї та амуніції для утримання великих територій. Болбочан розумів, що спроба будь-якою ціною втримати позиції може призвести до втрати боєздатних частин, тому наполягав на відступі там, де не було можливості ефективно оборонятися.
«Він, як військовий, розумів, що тримати ці території неможливо, це буде призводити до величезних втрат. І для того, аби зберегти чисельність і боєздатність цих підрозділів, він просто вирішив територію цю на той момент залишати», — пояснює Глібіщук.
За словами історика, Болбочан був одним із тих, хто стояв біля витоків формування української регулярної армії. Водночас його військова діяльність була пов’язана не лише з окремими територіями чи регіонами.
Глібіщук вважає, що Болбочан став одним із небагатьох вихідців із Буковини, які під час Української революції здобули всеукраїнську популярність і славу.
Люди на відкритті пам’ятника Петру Болбочану в селі Ошихліби. Суспільне Чернівці/Марія Антоняк
Тому в політичного керівництва з’явилися побоювання щодо популярності Болбочана серед військових.
«Багато хто з цих політиків, які мали конфлікт з Петлюрою, десь намагалися знайти контакти, знайти зв’язки з Болбочаном, розуміючи, що це справді видатний, відомий, популярний військовий діяч у той час. Вони намагалися заручитися його підтримкою, прихильністю».
Ця інформація, за словами історика, доходила до Петлюри. Зрештою Болбочана заарештували та звинуватили у державній зраді.
У червні 1919 року його засудили до смертної кари. 28 червня полковника розстріляли біля станції Балин неподалік Кам’янця-Подільського.
«У міжвоєнний період колишні військові, які знали Болбочана, намагалися довести, що він не був державним зрадником чи політичним змовником. А вже у 90-х роках військова колегія Верховного суду України виправдала Болбочана, визнавши відсутність у його діях державної зради», — каже історик.
Меморіальна дошка на будівлі сільської ради в селі Ярівка. Суспільне Чернівці/Марія АнтонякЧитати ще
Читати ще
«Мені, як і Україні — 35»: історія військового Кучурана з Буковини, який дорослішав разом із країною
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
