ТАКА ДУМКА
Дуже стислі тези на День Незалежності. Лише три.
1. Ми – молода держава древньої нації. Українська нація виросла з українського етносу, якому понад тисяча років. Але нашій державі лише 35. Це створює поле напруги, яке викривлює наше сприйняття. Ми розуміємо древність українського народу й хочемо, щоб наша держава відповідала цьому рівню, але самі ми для цього ще майже нічого не зробили. Українське державотворення перебуває на початковій стадії (Ярослав Грицак пропонував порівняти Українську державу з іншими модерними державами на той час, коли їм було стільки ж від заснування).
Поки ми не змінимо ставлення до держави, поки не створимо умови, щоб державотворенням зайнялися тисячі професійних, патріотичних і порядних людей, будемо ходити по колу. Водночас цей розрив є джерелом не лише проблем, а й сили. Що б ми не робили, ми пам’ятаємо, що за нами тисячолітня історія не лише хліборобів, а й державників, спадкоємцями яких ми є. Ми стоїмо на плечах гігантів – без них не було би того, що ми маємо сьогодні.
2. Україна змогла. Ми схильні недооцінювати себе й свої досягнення. Але країна, яку (за путінською версією) придумав Ленін разом з австрійським Генштабом, не змогла би стільки років стримувати навалу другої за розміром армії світу, за якою стоїть держава, що має на порядок більше ресурсів. Попри всі негаразди, ми виявилися здатними, і це є наслідок шляху, пройденого нами за 35 років. Поруч є країни, які за ці роки не змогли зрушити з місця, а деякі навіть повернулися далі вглиб минулого. Нам не личить комплекс меншовартості, попри всі наші проблеми. Якщо дивитися не на градус істерики в соціальних мережах, а на реальні показники, то картина буде зовсім інша.
3. Україна знає, що робити. Мені дуже подобається це гасло, народжене на стратегічній сесії МЗС. Кажуть, якщо буде третя світова, то краще бути в Україні, бо тут принаймні знають, що робити. Третя світова вже триває. У світі, що стає дедалі небезпечнішим і непередбачуваним, українці завдяки своїм цінностям і навичкам найкраще готові зустрітися з невизначеностями майбутнього (хоча я би не сказав, що ми від того щасливі, але часи не обирають).
Хто в світі розумний, той захоче дружити з нацією з такими навичками гнучкості й адаптивності, виживання в невизначеності й самоорганізації. Наша сила в тому, що ми – мережеве суспільство вільних людей. Цього не розуміє абсолютна більшість політиків. Увійде в історію той із них, хто зможе поєднати силу суспільства із силою держави. Бо тоді ми, замість витрачати енергію на чвари, покажемо всім.
Громадський активіст, Викладач Києво-Могилянської бізнес-школи
Валерій ПЕКАР / Facebook
