За інформацією: Суспільне Чернівці.
Комбриг 107 бригади ТрО Денис Перч та логотип бригади. facebook / 107 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ
Командир 107-ї чернівецької бригади ТрО Денис Перч вважає її однією з небагатьох українських бригад, які за час повномасштабної війни були залучені до більшості ключових гарячих точок. Серед них — Бахмут, Авдіївка, Лиман, Харківський контрнаступ, звільнення Ізюма, Кінбурнська коса, Курська операція та Торецьк.
Про це Денис Перч розповів в інтерв’ю Суспільному.
За його словами, є мало бригад, які брали участь в усіх цих гарячих точках.
«Наша ж бригада побувала в усіх цих гарячих точках. І це не стосувалося окремих батальйонів. Тому що в ці батальйони, які потрапляли в якийсь конкретний район, тодішні камбриги завжди намагалися направити людей з управління бригади. Конкретно цілими взводами направлялися, брали з інших батальйонів певні зведені групи, направляли. Участь в цих операціях досить вагома в цілому для плинності цієї війни. І це той вагомий внесок бригади, яка вона зробила вже в створення і в здобуття нашого миру в майбутньому», — каже Перч.
Це досягнення бригади чи пов’язано з тим, що батальйони воюють під підпорядкуванням інших підрозділів?
Перч пояснює, що батальйон — це не самостійний підрозділ. А бригада — це не лише піхота на позиціях.
«Зрозуміло, що коли закінчиться війна, декілька людей можуть сказати, що це навіть і не батальйон, а конкретно його взвод брав у тому участь, а всі інші відпочивали. Такі також будуть. Це нормально, це особливість людського характеру», — каже Перч.
Управління бригади та підрозділи забезпечення обслуговують батальйони, каже Перч. Зокрема, відповідальні за документи, комплектацію, харчування, форму, паливо, транспорт, забезпечення засобами, підготовку, кадрове забезпечення та інші потреби батальйонів.
«Так, звісно, цю роботу часто не видно. Управління бригади або робота підрозділів забезпечення не відбувається в окопах. Людина, піхотинець, не побачить там, наприклад, діловода з служби персоналу», — каже Перч.
Від Харківщини до Курської операції: бойовий шлях 107-ї бригади
З початку повномасштабного вторгнення бійці 107-ї бригади ТрО розповідали для Суспільне Чернівці, як звільняли населені пункти, наступали, оборонялися, виходили з оточення та несли втрати.
Харківщина. У вересні 2022 року тероборонці брали участь у звільненні села Велика Комишуваха, яке пів року було в окупації. Розповідали, що тоді місцевих жителів у селі майже не залишилося, водночас виявили десятки штабів з російською технікою та зброєю. Про події того часу Суспільному розповідали бійці 93-го батальйону Вижницької тероборони з позивними Явір та Соло.
У січні 2023 року стало відомо, що Явір — командир роти вогневої підтримки — загинув. Ми розповідали, яким командира Петра Ковалюка запам’ятали у громаді.
Читати ще
Читати ще
Керував ротою добровольців та завжди був з побратимами. Спогади про командира з Вижниці, який загинув на сході України
Бахмут. Про бої тут Суспільному розповідав командир відділення 92-го батальйону Леонід Тимко з позивним Мойсей. Хоча чоловік раніше воював і на Харківському напрямку, сказав, що у Бахмуті «реально побачив війну на свої очі».
«Дронів куча, зверху все гуде. І лише когось замітять — одразу накривають мінометом, артилерією, танком і градами», — казав Тимко.
Читати ще
Читати ще
Три дні сам відбивав штурми росіян — буковинець Леонід Тимко з позивним Мойсей про шлях на війні
Мойсей три дні самостійно тримав позицію на нулі в окопі, який викопав. А коли до його позиції підійшло 5 російських військових, він кинув у них гранати:
Часів Яр. Тут було найважче завдання для роти «Фаворит», хоча бійці цього підрозділу працювали на Бахмутському, Куп’янському, Лиманському та Курському напрямках.
«Ми перебували у будинку з трьома під’їздами. Якось російські військові вирахували, що ми там. Спершу по нас працювала ствольна артилерія, потім танк, а потім скинули керовану авіаційну бомбу. Коли до нас приїхала евакуаційна група, сказали, що ледь нас знайшли. З трьох під’їздів вцілів один наш», – розповідав Суспільному засновник роти Денис Перч.
Тоді бійці не дали російським військовим просунутися далі.
Луганщина. Тероборонівець Валентин Симовинюк утримував позицію біля Макіївки 171 день без перерви. Переломним моментом стало оточення: на третьому місяці перебування на позиції росіяни зайшли в тил. Відступати було нікуди.
Покровський напрямок. Один із взводів 107-ї бригади вів бій за населений пункт Невельське. Боєць Ігор Нажига пригадує, що там було важко через велику кількість дронів.
«Це був перший випадок, коли ми зіткнулися з такою масою дронів, якої ми ще до цих пір не бачили. Там небо було просто як в роях бджіл. І не було зрозуміло: наш, не наш», — каже Нажига.
Вранці командир взводу Нажиги Олександр Цибульський врятував йому життя, а ввечері — загинув.
«Один з дронів мене зрисував і скидами хотіли “загасити”. Саша з допомогою антидронової пушки затримав той дрон. І так склалося, що швидкий біг і антидронова пушка, і з його поміччю, врятували мені життя. А ввечері, під час мінометного обстрілу, його зачепило осколком. На жаль, поранення були смертельні», — розповідав боєць 107 бригади Нажига.
Про Харківщину, Вовчанський напрямок, Донеччину, Часів Яр, Богданівку, Покровськ, Куп’янський напрямок та Миколаївщину Суспільному розповідав Ігор Нажига з позивним «Депутат» — секретар Новодністровської міської ради Чернівецької області, який з початку повномасштабного вторгнення став піхотинцем.
Читати ще
Читати ще
«Жив з ганьбою у серці»: боєць 107-ї чернівецької бригади ТрО про те, чому повернувся у військо після семи місяців СЗЧ
Читати ще
“Багато сімей розпадається, мої стосунки були під загрозою”. Командир 107 чернівецької бригади ТрО про службу та сімʼї
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
